МАЛЕНЬКЕ ПРЕВ’Ю
Ворохта — селище та частина Карпатського національного природного парку в Україні, в Івано-Франківської області. Поруч протікає річка Прут із її лічними потоками, а по бокам над поселенням розтягнулись ліси та гори.
За легендою назва селища з'явилася у XVII столітті. Тоді у цих місцинах з’явився слуга-втікач із польської армії, якого звали Ворохта. Хлопчина був хорошим ткачем та дуже кмітливим парубком, тож до нього стали часто ходити за допомогою. Так і казали - «іду до Ворохти». З тих пір село так і називають.
Інша версія походження населеного пункту – від слова «ворохи», тобто дрова, що привозили селяни до шляхетських солеварень. Також з санскриту «Ворохта» перекладається як «найбагатше місце на диких кабанів», проте вірогідність, що селище в Україні бере назву з давньої індійської мови – мала.
А свого часу до селища навідувались І. Франко, Д. Донцов, О. Теліга, М. Коцюбинський та багато кого ще. Останній писав про Ворохту так:
«Тут було ціле українське товариство, яке зробило з стрічі зо мною ціле торжество, говорились промови, я мусив одповідати, співали мені «многі літа» і цілою процесією, з співами, одвели на ніч до готелю».
ІСТОРІЯ
Уявіть, що під старим, знесеним будинком, Ви випадково знайшли старовинну пляшку із зотлілими документами. Уявили? А пані Мочерняк не треба було уявляти – щоправда, вона сподівалась знайти скарби Довбуша під зруйнованим гуцульським будинком, але нехай. А ще на знахідці було написано «Lwów, Lemberg, Maison Fodee 1782 J. A. Baczewski».
Таким чином історія Ворохти відкрилась лише у 1960-х роках. На жаль, все прочитати було неможливо. Але те, що збереглось, все ж стало в нагоді. Знахідка, зокрема, розсіяла багато суперечок та здогадок щодо цього селища.
Ворохта була засноване у 1568 році Василем Янюком – а не 1780-го чи 1690-го року, як пропонували деякі історики. Пан, що заснував тут поселення, спершу осів на розлогому полі коло Космачу - й дотерпер воно має назву Янівський Діл. Пошукавши ще трохи, він виявив інше поле та разом із іншими пастухами відправився туди. Втім, не дивлячись на хорошу землю, на зиму довелось повернутися додому та дочекатися весни.
Із початком нового сезону парубки знову ідуть до того поля і називають його Ріжа. На сьогодні це полонина Ріжі. Через декілька неділь на новому місці вже стояла худоба, стайня та невеличкі тимчасові домівки для людей. На зиму Янюк знову наказав всім повернутися до Космачу, але наступної весни знову переніс туди все господарство. Сталося це 1568 року.
У 1598 році у поселенні оселився втікач із польського війська Михайло Ворохта, про якого я вже розповідала. Але дещо доповню розповідь: оскільки він займався ткацтвом, то взяв в помічниці доньку Василя Янюка, Марію, із якою згодом одружився. Після весілля селище назвали на честь Михайла. Подружжя мало троє доньок.
А ще у селищі був популярним рух опришків - селяни суворо дотримували традицій, пов’язаних з повагою до опришків. Навіть найбагатшим парубком, який не був хоча б два-три тижні в їхніх загонах, нехтували дівчата.
1772-го року, внаслідок поділу Польщі, Ворохта у складі Гуцульщини відходить до Австро-Угорської імперії. Під новими господарями поселення стало туристичним центром та у 1895 році отримало один із найдовших кам’яних мостів у Європі. У той же час починається активна розбудова селища.
На початку 1900-х років Ворохту відвідав юний Габсбург, ерцгерцог Вільгельм Франц Льотріген. Він інкогніто жив у будинку діяча Ураїнської радикальної партії, і згодом став січовим стрільцем. На жаль, його насмерть закатувало НКВС у Лук’янівській в’язниці, що у Києві.
1903 року у Ворохті відкрили сільську читальню, до якої вже наступного року входило 80 членів. В ній вчили грамоти, читали літературу та проводили збори. В хаті ворохтянського селянина І. Мочерняка 17 лютого 1905 року відбулися збори, на яких перед селянами виступив письменник Марко Черемшина.
А у 1922 році у Ворохті побудували перший професійний трамплін на теренах Польщі. Того ж року там провели перші змагання зі стрибків із трампліну. Скоро селище стало місцем міжнародних спортивних змагань. Проте не тільки цими подіями відзначився 1922 рік. Тоді ж ворохтяни оголосили страйк та відмовились працювати, вимагаючи гідної платні та умов праці. На жаль, їхні голоси не були почуті. Наступного року ворохтяни страйкували знову.
27 червня 1941 року до міста зайшли німецькі війська. Більшість будинків було знищено, обладнання з підприємств вкрадено та вивезено.
Населення Ворохти та її околиць чинило опір окупантам. Жителі допомагали партизанам, ухилялися від сплачування податків. На жаль, така сміливість призвела до розстрілу 10 мирних жителів.
29 вересня 1944 року Ворохту визволили радянські війська. Під час Другої Світової Війни у Ворохті німцями було розстріляно багато бійців українського підпілля. Одним із полеглих був Євген Полотнюк, чоловік письменниці Ірини Вільде. Також гітлерівці вивезли 248 чоловік на примусову працю.
ЦІКАВІ ТА ІСТОРИЧНІ МІСЦЯ
- Філіальна церква Різдва Пресвятої Діви Марії – вона була побудована у 1615-му році та перевезена до Ворохти із Яблуниць
- Старовинний австрійський віадук
- Римо-католицький костел Різдва Пресвятої Богородиці 1906-го року
- Парафіяльна церква Різдва Пресвятої Богородиці, збудована в 1928 – 1931 роках
Робота написана в памах проєкту про Ірину Вільде. Саме тут був розстріляний її чоловік за участь у українському підпіллі.
