Хто вирішив провести неділю, мандруючи майже порожнім центрам міста, полями та хащами, не зрізаючи жодного повороту та роблячи химерні обходи - тим до нас :)
У випадку помилки чи недостовірного факту в газетах лише в наступному номері надають виправлену інформацію. У нас же - одразу зізнаємось, що “33+ км” взяли для краси заголовку. Насправді вийшло 36+, але, пишучи це все зараз, розуміємо, що можна було і більше!
Коротке інтро для тих, хто не знає, про що мова:
до 33-ї річниці з дня відновлення незалежності України вирішили провести велику ходу містом Майнц. Маршрут ходи - самі бачите на карті. Умова учасників - від 10 євро або на “Повернись живим”, або індивідуальний збір на користь бойових підрозділів ЗСУ. Виключно на озброєння, досить вже цих гуманітарних потреб.
Ну що ж, почнемо?
“Нема на світі України, немає другого Дніпра”. Немає і більш незвичних пейзажів, як ось порожній центр міста в неділю вранці. Майже порожня набережна, де лише займаються спортом, один автобус та п’ять автівок на зазвичай гучному мосту. А лише вчора ми стояли тут на демонстрації та намагались ділити пішохідні стежки із групами туристів та місцевих. Таке відчуття просто чудове. Це - скарб.
Зі старого міста перейшли в Нойштадт (можете вже починати перелічувати райони міста, де ми були) із масивними кам’яними будівлями.
Звідти - через промислову зону (проекцією карти України - Волинь) в район Mombach та його будівлі з обпаленої цегли.
Через Момбах - до природохоронної зони Mainzer Sand.
Звідти - в Gonsenheim із його колишніми казармами, віллами та багатоповерхівками.
Що ближче на південь до стадіону, тим більш зрозуміло, хто тут господар.
Один із хайлайтів - через поля. Але, вибачте, інакше ми б до “узбережжя Чорного Моря” ніяк би не вийшли!
До стадіонів особисто у мене якась дивна тяга. Але я особливо й не проти.
Нарешті знайшли в Bretzenheim вулицю, не заставлену машинами з обох боків.
На “кримській” частині був off road етап. Не менш цікавий!
До слова, якщо ви думаєте, що було дуже спекотно - аж ніяк, 23-25 градусів.
Weisenau, Heiligkreuzviertel були не дуже фотогенічними, через те жодного їхнього цифрового сліду й не залишилось. А ось ближче до центру щось вже стало нагадувати, що осінь вже зачекалась.
Біля фортеці - завжди чудова атмосфера!
В центрі знову довелось звикати до людей, але все було доволі тихо та трохи сонно - і нехай, навіщо ще цей недільний ритм.
О 8:30 почали, о 16:30 закінчили. Такий ось повноцінний активний робочий день. І, чесно кажучи, більше б таких. Приєднуйтесь!
