Ринг

Петренко Олег

Ринг

Як народжується сила

Ця книга про тих, хто ніколи не здавався, хто завжди йшов уперед і щоразу, коли йому було важко, повторював такі слова: «Тримайся. Іди вперед. Не зупиняйся. Іди вперед через біль і страждання, ніколи не зупиняйся. Тримайся та йди вперед. Тільки так ти завжди будеш попереду».

Це ті, хто дійшов до кінця свого шляху, не зупинився. Як їм не було важко, вони дійшли до кінця. Були такі моменти, коли кожен хотів зупинитися, але він ішов далі через страждання, самотність, поразку, бідність, біль і сльози, і всі тримались до останнього.

Ринг

Як народжується сила

Передмова

Ця книга про тих, хто ніколи не здавався, хто завжди йшов уперед і щоразу, коли йому було важко, повторював такі слова: «Тримайся. Іди вперед. Не зупиняйся. Іди вперед через біль і страждання, ніколи не зупиняйся. Тримайся та йди вперед. Тільки так ти завжди будеш попереду».

Це ті, хто дійшов до кінця свого шляху, не зупинився. Як їм не було важко, вони дійшли до кінця. Були такі моменти, коли кожен хотів зупинитися, але він ішов далі через страждання, самотність, поразку, бідність, біль і сльози, і всі тримались до останнього.

Розділ 1

Ринг

Ринг – це єдине місце, де має бути зустріч двох спортсменів. Більше там нікого немає. Один спортсмен з одного боку, а інший – у протилежному кутку, і коли лунає гонг, тоді вони сходяться в центрі і показують свою майстерність, усе, що вміють. В очах жага до перемоги. Це шлях, щоб стати першим, здобути перемогу над суперником. Воля йти вперед, біль і жага перемагати, не здаватися, а продовжувати стояти на ногах від першого до останнього раунду. Кожен хоче перемогти, і кожен робить усе можливе для перемоги. Лише секунди вирішують, хто стане переможцем, і цей шлях – це шлях болю, страждання, мук і знесилення. Спортсменам не вистачає кисню, їм страшенно хочеться води, кожен чекає на гонг, а він прозвучить ще не скоро. Як же кожному хочеться пити, зупинитися або впасти. За кілька секунд втомлюється все тіло, ломить у руках, обидва спортсмени відчувають біль по всьому тілу. Вони залишаються на ногах через волю до перемоги. Боксери розбивають один одному обличчя, кров тече з ран, а вони продовжують стояти на ногах, борючись за право бути першим.

Боксери віддаляються один від одного, зближуються, наносять удари і знову відходять на якусь відстань. Не зупиняються ні на секунду, і кожна секунда довга й важка. Не легко боксувати на рингу, коли немає сил, щоб побачити, хто сильніший і хто кращий. Із кожним раундом, який минає, обидва роблять усе можливе, аби показати, чого вони навчилися протягом багатьох років відвідування залу для боксу, протягом усіх ночей і днів роботи над собою, виховуючи в собі характер і силу волі. Шлях перед боєм – завжди не легкий шлях, та на рингу він закінчується. У кожному раунді сходяться два спортсмени і далі продовжують битися за перемогу. І це не легка доля тих у боксі, хто працює в боксерському залі над собою щодня. Із двох спортсменів завжди залишається тільки один. Наприкінці останнього раунду після звучання гонгу хтось із двох підніме руку, а інший спортсмен стоятиме поруч біля судді й чутиме про перемогу свого суперника, приймаючи свою поразку, і тоді кожен дізнається, хто сильніший, а хто слабший. І не завжди бій закінчується останнім раундом. Він може бути закінчений у будь-яку секунду після першого гонгу. Дійти до останнього раунду не завжди легко і не всі це зможуть. Кожен раунд є випробуванням для двох, і ніхто не знає, коли закінчиться бій. Ніхто ніколи не знає заздалегідь результатів бою, для кожного поєдинок залишається напруженим і непередба­чуваним. Той, хто врешті зміг пережити всі раунди, незважаючи на жахливий біль у всьому тілі, хто вистояв на ногах із страшенним болем у голові, не здався і тримався до останнього, підіймаючи з кожним гонгом перед собою руки, не завжди перемагає. І це найстрашніші моменти в бою – чути про свою поразку. Руки часто опускаються, не хочеться нічого. Від насилу переборюваної втоми є одне лише бажання – просто розвернутися й піти, але сила волі до перемоги тримає кожного на рингу. Завжди потрібно йти далі. Ступаючи крок за кроком вперед назустріч супернику, потрібно тримати перед собою руки і продовжувати боксувати. Ні перед чим не зупинятися, а йти до своєї перемоги. Захищатися, ухилятися, наносити удари у відповідь – ось він шлях боксера. І це все відбувається в одному раунді по кілька сотень разів, але один перемагає, а інший програє, хоча обидва боксують, віддаючи всі свої сили.

Коли закінчиться перший раунд, а він може бути не легким і бій триватиме усі дванадцять раундів, ніхто не знає. Як і те, скільки часу ще триватиме наступний раунд, чи буде він взагалі, чи хтось отримає травму, після якої потрібно зупинити бій. Бій ніколи не був передбачуваний, і на рингу в кожного своя, особлива доля. І невідомо, хто скільки пережив болю під час бою. Та й цього ніхто зі спортсменів не скаже. І завжди наприкінці поєдинку тільки один піднімає руку на знак перемоги, а інший програє. Кожен розуміє, який він довгий пройшов шлях, і до цього так само потрібно бути готовим.

Усі спортсмени йдуть уперед, проживаючи небезпечні моменти, ухиляючись від прямих і бокових ударів, наносячи удари у відповідь і далі продовжуючи боксувати, стоячи на ногах, дивлячись суперникові прямо в очі, очікуючи від нього поразки й результату всіх сил. Але коли приходить такий момент, цього ніхто не знає. Із самого початку бою ці моменти вже починають існувати в голові кожного. Попри всі труднощі завжди потрібно перемагати, а от хто переможе? Бокс цінний для тих, хто боксує, хто ставить на долю перемоги весь свій вільний час, важкі тренування і дає можливість показати себе і свій характер перед численною публікою, що дивиться на двох спортсменів. Бокс виховує силу волі та прагнення до перемоги. Цей вид спорту дає можливість тим, хто сильніший усередині, показати все, що він уміє, боксуючи з іншим боксером, розкриваючи перед усіма свій непереможний дух. Для глядачів ринг – це звичайне місце, огороджене канатами, на підлозі лежать м'які матраци, де двоє людей зустрічаються один з одним, щоб довести й показати всім, хто сильніший, а хто слабший. У той же час для боксерів це мистецтво, яке дає змогу кожному проявити свою майстерність, якої він навчався та виховував у собі впродовж усього спортивного життя і над якою працював щогодини, щодня, а подекуди й щоночі. Кожен готувався так, як він міг. Він усе віддавав для того, аби зайти за канати рингу й зустрітися з суперником. Під час перерви кожному надається можливість відпочити, подумати й відновити сили, але це відбувається протягом хвилини. Та найчастіше цього замало. Хочеться відпочити ще трохи, ще відновити сили, та часу більше немає. Усе йде за часом, і якщо не встиг нанести удар до гонгу, то вже не встиг. Новий гонг – і починається новий раунд, і все вже по-іншому. Два боксери стають на середину рингу, і бій триває, і кожна секунда може бути останньою. Обидва суперники бояться, але цього ніхто не показує, вони приховують свій страх за маскою «злого боксера», який не зупиняється ні перед якими ударами. Усе продовжується до того моменту, поки руки не опустяться, до того самого моменту, поки ще мозок щось може вирішувати, а ноги тримати. Боксер іде вперед. І коли немає вже жодних думок, тоді сила волі веде вперед, і тут вирішує час: якщо його багато, то сила волі кожного триматиметься стільки, скільки її є у спортсмена. Долаючи труднощі та біль по всьому тілу, воля до перемоги допомагає не зупинятися і йти до кінця.

Ринг – це хід бою і місце непередбачуваних подій, місце, де кожен розуміє, де він опинився і що на нього чекає попереду. А попереду може бути як перемога, так і поразка. Бій може бути легким, а може бути важким. Ніхто ніколи не знає, що буде попереду, тому боксер іде вперед із піднятими перед обличчям руками. На рингу неможливо передбачити, що відбуватиметься на середині між двома боксерами аж до випробування долі на удачу. Не всім доля посміхається, але продовжує вести невідомими секундами бою далі до завершення раунду. Якщо комусь на рингу під час бою доля не посміхається, то тоді бій швидко закінчується і з'являється один переможець. Перед початком бою кожен упевнений у своїй перемозі, але насправді ніхто нічого не знає і не може заздалегідь дати прогноз, хто переможе, а хто зазнає поразки, але кожен робитиме все можливе, щоб залишитися на рингу стоячи на ногах, щоб не впасти, а якщо впасти, то знову піднятися.

Боксер завжди б'ється до перемоги. Навіть якщо лежить на рингу, адже це теж бій – мати силу піднятися і продовжити бій. Боксери – це ті люди, які розуміють, що таке доля. Це ті люди, які знають про життя більше, ніж усі філософи, знають, як потрібно жити і йти до кінця, не зупинятися перед труднощами. Потрібно триматися і не опускати руки, посміхатися навіть тоді, коли важко, не хочеться йти вперед, а найбільше хочеться зупинитися і все кинути. Та вони завжди йдуть уперед до кінця, крок за кроком, ухиляючись від ударів та завдаючи у відповідь удар за ударом, терплячи стусани від супротивника.

Боксер знає, що таке небезпека, труднощі, біль, він із ним стикається щодня. Йому відомий той стан, коли нічого не хочеться, (інколи й жити), коли так важко на рингу. Часто після поразки боксери занурюються в себе і, відчуваючи всередині жахливий біль поразки, не хочуть ні з ким розмовляти, відмовляються від усього, щоб побути на самоті, а це може тривати декілька місяців, або просто хочуть зникнути з життя, стати невидимими для всіх і про все забути. Думки, які приходять під час поєдинку, різні, і з ними так само потрібно боротися, опановуючи себе і не піддаючись ні страху, ні болю. Справжній боксер знає, що таке бокс і бажання перемогти. Заради цього він терпить роками в тренувальному залі і під час поєдинку, сам собі зміцнює дух під час тренувань і поєдинків, створюючи самого себе таким, яким він хоче стати.

Боксер, який програв своїм думкам і самому собі, програє на рингу, без надії на перемогу. Він переступає канати і з гонгом іде боксувати, але, не володіючи собою, вже зазнає поразки і згодом програє, і так не лише на рингу, а й у самому житті. Бокс потрібно любити, щоб виходити на ринг і перемагати, а якщо немає любові, то немає перемоги. Найважчі хвилини життя – це хвилини, які боксер проводить готуючись до бою поза рингом. Ті найважчі хвилини потрібно пережити і не зупинитися, а піти далі. Все завжди залежить від самої людини, яка довгий час працювала над собою, займалася в спортивному залі й готувалася до поєдинку. Кожен розуміє, що це його шлях і його потрібно пройти від початку до кінця, і тільки тоді доля посміхнеться. Квадрат долі завжди огороджений канатами, він дає кожному можливість показати своє мистецтво боксу й перемогти.

У боксі потрібно працювати щодня, і так, щоб потім ні на кого не сподіватися, а вірити самому собі. На день є тільки кілька годин для відпочинку і сну, а на ранок знову йти до залу. Всі сили йдуть на тренування і на підготовку для одного надважливого, головного виходу на ринг. Перемогти нокаутом або простояти до кінця. Хтось піде вперед, а хтось не зупиниться і через біль, страждання, втому буде наносити удар за ударом й отримувати свою заслужену перемогу. Здаватися завжди нелегко, а програвати, коли вже маєш чемпіонський пояс вдвічі важче. Ринг дає кожному боксерові можливість станцювати свій танець бою: від гонга на початку раунду до звуку гонга, який сповіщає про завершення раунду. Мало хто бачить танець боксера, який починається з першим кроком: назустріч супротивнику, крок вперед, назад, нахил у лівий бік і в правий, відповідь різним ударам.

Боксери, які зустрічаються на рингу, переступивши канати, одразу забувають про все і думають тільки про перемогу. Суперники, що стоять в різних кутках, думають однаково, і хто перемагає в поєдинку, той сильніший. Бувають різні випадки. Буває, що перемагає той боксер, який любить бокс серцем. І це бій за любов до перемоги. Справжня любов – це завжди перемога, і той хто любить, у того більше перемог. Не кожен знає, що бокс потрібно любити, щоб стати першим. Адже більшість виходять на ринг для того, аби когось вдарити, побити, відправити в нокаут або заради грошей. Та не всім ця мотивація дає наснагу. Боксер, який вважає, що це не головне, коли виходить на ринг, помиляється. Головним є те, що знаходиться в серці, а в серці повинна бути любов до спорту.

У боксі потрібно завжди працювати над собою, терпіти жахливий біль, нестерпну втому, відчуваючи її по всьому тілу, і щоб її подолати, потрібна любов, а без любові складно терпіти такі страждання. Під час бою біль починається уже з першого раунду і не припиняється ні на секунду, а після завершення біль стає ще сильнішим, і тільки через тривалий час залишає. Та на зміну приходить біль тренувань. І так щодня. Бажаючи зробити ковток свіжого повітря, зупиняєшся на кілька митей перепочити, а потім йдеш далі.

Усередині боксера, окрім фізичного болю, присутній і душевний. Він виявляється в самотності, смутку, очікуванні і поразці. Боксер завжди після поразки йде далі, до наступного бою. Він розуміє свої помилки і те, що йому потрібно буде зробити наступного разу. А поки залишається робота над собою, і тільки робота.

На початку шляху не кожен боксер є сильним і витривалим, має швидкість, стійкість. Усе приходить тільки з важкими тренуваннями. Прості речі цінуються найбільше і дають силу всередині. Майстер, що йде вперед своїм шляхом, долає всі перешкоди, і щоб не трапилося, він завжди буде любити бокс і ринг, які будуть йому домом. Майстрам боксу легше пережити поразки й повернутися на ринг, якщо вони відчувають, що боксерський зал посідає значне місце у їхньому житті. Відповіддю на всі питання боксера є любов до спорту.

Майстерність в боксі не така вже й легка справа. Багато хто думає, що бокс – це простий вид спорту. На рингу потрібно працювати руками, ногами, тілом, та насамперед думати, аналізуючи кожен рух супротивника, передбачаючи його дії. Потрібно завжди рухатися вперед, назад, не зупинятися перед жодним ударом, завжди дивитися вперед на суперника і не відволікатися, концентруючись на самому собі, що дасть більше шансів на перемогу. Відволікаючись на голоси, що лунають із залу, на розмови людей, які стежать за поєдинком, та на інший будь-який шум, губиться увага, руйнується зосередженість, знижується сила удару й реакція на суперника, який завдає удари у відповідь.

За поєдинком завжди стежить велика кількість людей, які шумлять і відволікають від бою. Біля рингу будуть люди, які дивляться за танцем двох боксерів, і хтось із них буде як за перемогу, так і за програш того або іншого спортсмена – у кожного боксера свої вболівальники, які чекають на поразку суперника. Всі сидять і дивляться на поєдинок, а боксери роблять крок вперед, крок назад, з ударом або без ведуть бій за свою перемогу, і їм найчастіше однаково, хто на них дивиться і хто що від них очікує, вони самі знають заради чого стільки часу тренувалися і вийшли на ринг, дотримуючись ключових моментів шоу для багатьох людей, але не для себе, бо це є бій і битва за перше місце і звання чемпіона. Хто що зможе один одному заподіяти і скільки ударів нанести або витримати, ніхто з боксерів не знає, усі грають у гру непередбаченого майбутнього зі своїм суперником. Виходячи на ринг, боксер ніколи не знає, що на нього чекатиме, яким буде бій, важко чи легко йому буде, чи зможе він витримати удари суперника, чи у першому раунді всі сили підуть, чи буде взагалі другий раунд, коли і який удар буде останнім, скільки триватиме бій і яким він буде.

Ринг є непередбачуваним у своїй послідовності для боксерів, створюючи у всіх свою напругу. І це та сама мить, коли два боксери стоять в різних куточках і дивляться один на одного, готуючись зійтися на середині і почати боксувати. І тільки силою волі вони приховують біль і страждання, ніколи не показуючи на очах сльози. Усі чекають, коли хтось із боксерів опустить руки і пропустить удар, опинившись на підлозі в нокдауні або нокауті, і на цьому моменті закінчиться поєдинок, і суддя бою покличе двох боксерів і підніме, стоячи на середині рингу, руку переможцю.

Під час бою кожен сам вирішує, скільки йому терпіти жахливі удари суперника і коли програти, на скільки вистачить сил. Хтось сам програє і здається, а буває так, що сам рефері, визнаючи безсилля когось із противників і неможливість продовжувати бій, зупиняє поєдинок, або ж тренер, хвилюючись за свого учня, сам завершує бій, викидаючи білий рушник на ринг.

Коли немає сил, хочеться опустити руки або самому закінчити бій, але завжди, і так кожен сам себе виховує, потрібно йти до кінця: або перемога, або нокаут від суперника. У кожного свої думки, у кожного своє натхнення і мотивація йти вперед через велику кількість ударів, ухиляючись і відповідаючи ударами у відповідь.

Сила, воля, характер і витримка завжди ведуть до любові до боксу. Хтось навіть незважаючи на втому і біль підніме руки й далі, як би складно не було і які б не були незграбні удари, відстоюватиме кожну секунду раунду, що минає. А хтось стоятиме з опущеними руками і чекатиме на свій програш та перемогу суперника. Від відсутності сил, бачачи себе безпомічним і не в змозі відповідати на удари або ухилятися від них, знаючи про безвихідний програш, сам прийме поразку.

Під час поєдинку боксер прекрасно усвідомлює і розуміє, який він насправді: сильний чи слабкий, добре підготувався до бою чи ні, робить свої висновки і планує подальші кроки. Підготовка дає лише базу знань, що отримується перед поєдинком. Ринг неможливо обдурити, він бачить, хто готувався до зустрічі з суперником, а хто просто так ходив до зали і тренувався заради виходу на ринг.

Увага дає більше шансів на перемогу. Відчуваючи надшвидкі удари суперника, ухиляючись від них і відповідаючи тими ж ударами або зустрічними, пробиваючи різні комбінації, що допомагають боксерові триматися на ногах і боксувати, не поступаючись суперникові, тримаючи його удар блоком або відбиваючи захистом рук, продовжуючи боксувати нижніми ударами, бічними або прямими, боксер показує свою майстерність, викликаючи захоплення у глядача, який перебуває перед рингом. Здатність передбачувати удари суперника і вгадувати його дії є для боксера перевагою. А власна непередбачуваність дає перевагу в бою, додаючи більше шансів на легку перемогу.

Різні боксери виходять на ринг, і в кожного свої сильні удари й техніка ведення бою, і з кожним нелегко, і тільки майстер бачить більше, ніж інші, і може передбачити дії суперника. І багато хто нічого не розуміє і призупиняється в нападі й змінює тактику бою, бачачи різкість і уважність свого суперника, який веде бій і випереджає з багатьма ударами й кроками, безперешкодно перемагає на перших секундах бою. Є ті, хто зупиняються, аби зрозуміти, що відбувається, аби побачити, що перед ними майстер, або продовжують боксувати, не змінюючи тактики.

Усі боксери хочуть стати чемпіонами, але тільки одиниці ними стають, і кожен на початку шляху вважає себе тією одиницею. Але це до зіткнення з труднощами. А потім йде з боксерського залу. Проходять через жахливий біль, страждання, самотність і години тренувань, що зупиняє на перших роках боксу багатьох, і не багато хто йде далі спортивним шляхом. Така ціна чемпіона, адже тільки одиниці змогли дійти до кінця. Не витримуючи навантаження, хлопчики, які приходять у зал, залишають боксерський зал так само, як приходять, і про них ніхто не пам'ятає, тільки Він пам'ятає всіх. Бокс – це нелегка справа, тут не кожен може витримати велике навантаження ударів по голові, тілу й ті найсильніші й незначні струси мозку. Не кожен може витримати під час поєдинку жахливий біль у голові й темряву перед очима. Біль буває настільки сильним, що в ці секунди все забувається, відчувається лише біль, а його треба терпіти, і тоді спортсмен ні про що не може думати, усе, що хочеться, так це швидше завершити поєдинок і піти додому відпочивати.

На рингу весь час потрібно розуміти, де ти перебуваєш і що ти робиш. Треба не забувати боксувати, а втома від ударів суперника буває надважкою, і багато хто губиться і не розуміє, що з ними відбувається. Сила волі, думки про перемогу виховуються під час тренувань. Вони в таких нелегких моментах ведуть вперед, змушуючи не поступатися нікому, йти до кінця. Боксери, які ніколи не були боксерами, починають свій шлях із гучних слів, не будучи чемпіоном і майстром, випереджаючи майбутнє і говорячи про свої ще не отримані перемоги, найчастіше зазнають поразки і йдуть з боксу так і не зустрівши тих самих ледве переборних труднощів. Кожен всередині себе проходить цей шлях, сам від початку і до кінця переживаючи як перемогу, так і поразку на самоті і тільки іноді розповідаючи про свої почуття лише найближчим людям. Є і ті, хто після кількох тренувань вже ніколи не повертаються в боксерський зал, не витримуючи найпростіших навантажень і вправ, а ще до початку смаку справжнього боксу кажуть про першість серед інших, не знаючи нічого про бокс. Ті ж, хто витримує хоч один місяць у звичайному непрофесійному залі, хто відчув перші сльози на очах чи всередині себе, хто зрозумів, чим є цей вид спорту, змінюючи на очах своє ставлення, цінуючи свої вкладення, працюючи кожне заняття в боксерському залі разом з іншими і порівнюючи чи ні, він зустрічається зі своїми почуттями і самим собою і тоді починаються роздуми і прийняття рішень, і тоді кожен сам обирає, йти далі обраним шляхом або зупинитися і все залишити так, як є. Ця особистість здобула потрібний досвід і прийняла своє рішення, не залежне від сказаних слів тренера. Хтось залишається, а хтось раз і назавжди йде, навіть не подивившись на двері залу з написом «Бокс». Хто витримає, той іде далі, а хто ні, той зупиняється.

Тільки чемпіони люблять бокс з перших годин тренувань, уяснивши, яким він є насправді. Без любові боксер ніколи не стане майстром, але всі, хто хоче стати чемпіонами не полюбивши свій спорт, йдуть. Справжній боксер залишається, а слабкий завжди йде, прийнявши те, що його ніколи не було, адже це нелегка робота над собою і своїм удосконаленням. Неодмінно приходить час, коли раптово з'являються різні травми та інші навантаження, а з ними жахливий головний біль від ще сильніших ударів суперника, а чим далі в боксі, тим сильніший суперник, і втома зовсім інша. Щодня нове тренування і дедалі більше навантаження на все тіло. Навіть якщо немає сил, потрібно далі тренуватися й готуватися до чергової зустрічі на рингу з суперником. Кожен день усі, хто записався на бокс, приходять в призначений час на тренування, і з кожним днем через місяць або два все менше й менше приходить займатися боксом. Залишаються найсильніші й ті, хто полюбив цей спорт. Завдяки характеру й силі волі вони тримаються й далі відвідують тренування, з часом стаючи боксером-новачком, вливаючись у життя боксу та його труднощі, завжди залишаючись закритими для простих перехожих, які чують і бачать бокс і боксерів лише на рингу.

Час на місці ніколи не стоїть і не зупиняється, проходять місяці й навіть роки, і кожен сам, відвідуючи зал і тренуючись, приймає рішення, як йому займатися й робити вправи, викладатися на всі потрібні сили або робити вигляд, ніби виконуєш зазначені тренером вправи, так і не отримавши належного і потрібного для майбутнього необхідного розвитку в боксі. З часом у кожного свій результат. Є ті, у кого все стоїть на місці, немає ніяких просувань, але це його вибір, бо тут кожен сам обирає, обманювати самого себе та інших, роблячи вигляд, що він тренується. Всі знайомляться з рингом і бачать різницю між обманом і правдою, усвідомлюють, що ховається за ілюзією, створеною у своїх уявленнях про бокс, не знаючи правди, зустрічаючи поразки і перемоги, бачачи переможеного суперника або ж відчуваючи себе ураженим у поєдинку, тоді одразу змінюється все навкруги й людина стає зовсім іншою, роблячи свої висновки.

Після програш в бою є ті, хто залишає ринг на деякий час, і ті, хто назавжди, ніколи більше не повертаючись у зал. Є ті, хто залишаються в пам'яті інших, і ті, про кого ніхто не пам'ятає і не згадує, бо вони свого часу не показали себе, хоча мали кращі шанси на перемогу, кращі поєдинки та робили вражаюче видовище для глядачів.

Боксера, що йде вперед, підтримують тільки одні думки, він себе налаштовує на те, щоб бути кращим і першим. Буває й так, що один удар закінчує багаторічні тренування й підготовку. У бою вирішується доля обох боксерів. Кожен мріє ніколи не відчувати болю поразки й всі удари суперника, сподіваючись на легку і швидку перемогу – заплющити очі та відкрити їх уже тоді, коли стоїш на середині рингу з піднятими руками біля судді, який судив поєдинок.

Виходячи на ринг, боксер знає, що переможець буде тільки один. І це найгірше для багатьох, адже комусь доведеться програти і змиритися з поразкою. Ніхто ніколи не хоче програвати. Та комусь все ж таки доведеться бути другим. Уже перед виходом на ринг багато хто знає про нелегке переживання програшу. Тому кожен боксер буде робити все, що він вміє, чого навчився за весь час, не бажаючи програти, і, б'ючись з іншим боксером, отримуючи удари по всьому тілу, стікаючи кров'ю і опускаючи руки, кожен виривається з поразки, але не всі можуть перемогти. І все ж таки закінчується час, і приходить небажаний для когось кінець бою, і після гонгу все закінчується, і всі знають про неможливість повернутися назад та перебоксувати по-новому. Вже немає шляху до минулого раунду після його кінця, і зроблений зайвий рух так само не переграти. Тільки за межею канатів про нього можна подумати та пригадати і зробити свої висновки, прийнявши рішення для уникнення неправильного руху в наступному поєдинку, вдосконалюючи майстерність боксу до найвищого рівня.

Боксер завжди боксує перед глядачами, показуючи все в кращому баченні, а найгірші моменти завжди залишаються на тренуванні в боксерському залі. Він несе відповідальність перед самим собою та глядачами, які очікують кращого бою. Кожен хвилюється, коли виходить на ринг, і він розуміє, що попереду може бути невідомо що.

Боксер, який пізнав смак перемоги, завжди хоче бути майстром. Працюючи над собою, долаючи хвилини вагань, що є надскладною внутрішньою роботою, збільшується сила, покращується техніка, адже всі прагнуть кращої швидкості і сильнішого удару, а вагання в собі забирає сили, роблячи боксера невпевненим і слабким. Втома перетворює секунди на хвилини, а хвилини на години. Час починає тягнутися так довго, що одна хвилина перетворюється на вічність. І цю вічність не кожен зможе вистояти, прийнявши свою втому, тримаючись на силі волі, відчуваючи на собі моторошні удари суперника. Всі кажуть собі, що треба терпіти до останнього, поки ноги самі не зігнуться в колінах і боксер не впаде на ринг від цілковитого знесилення. Він завжди знає себе і свої сили, наскільки їх вистачить, і кожного раунду намагається берегти сили для останнього й вирішального удару, але не завжди є можливість його зробити і перемогти. Така можливість трапляється рідко, і саме вона вирішує все. І так само кожен оберігається від такого удару, тримає дистанцію і не завжди готовий зблизитися з суперником, бачачи накопичення сил і прицілювання удару. Саме тоді потрібно по-справжньому боятися, не поспішати, знаючи, з якою швидкістю буде завдано удару і які після нього можуть бути наслідки, а їх ніхто ніколи не хоче.

Боксер не впаде, якщо буде тримати перед собою руки й ухилятися від ударів, а ті, хто біжать уперед, найчастіше здійснюють набіг на удар, зустрічають його і, не витримуючи, опиняються лежачим на підлозі. Втомлене тіло, руки перед обличчям і очі, що дивляться на суперника. І так кожного раунду боксери зустрічаються один з одним й продовжують бій, чекаючи на завершення поєдинку і на власну перемогу.

У боксі боксують як слабкі, так і сильні боксери, ті, хто тільки почав свій шлях, і ті, хто на своєму шляху билися з багатьма кращими боксерами, перемагаючи їх і програючи їм. Майстри йшли займатися до боксерського залу й продовжували виходити на ринг, стаючи дедалі кращими, віддаючи тренуванням увесь свій час, не витрачаючи його на інші заняття, а іноді відмовляючись від друзів, сім'ї, готували себе до важливого поєдинку, можливо, єдиного у своєму житті. Можливо, більше не буде жодного шансу повторити призначений день, коли відбудеться цей бій, він буде тільки один раз, і більше ні в кого з боксерів ніколи не буде можливості так само підготувати себе до зустрічі з іншим боксером, вийти на ринг наповненим силами, пройшовши тільки через найкращі тренування та показати усім глядачам та самому собі свої здобутки, свій талант боксу, відбоксувати на найкращому рівні.

Кращі боксери живуть боксом. Новачки, лише потрапивши у цей вид спорту, вже одразу хочуть перемог, любові глядачів, забуваючи, що для того, щоб чомусь навчитися, треба займатись не місяцями, а роками, кожного дня удосконалюючи себе і стаючи кращим, ніж вчора. Боксер далі продовжує бути кращим, коли виходить боксувати на ринг з тими, хто хоче стати кращими за нього і перемогти, зайнявши його місце. Ось тоді й починається той самий момент, коли у кожного в очах вогнем горить спрага до перемоги.

Одиниці роками займаються щодня в залі, починаючи раннім ранком, коли сонце ще не зійшло на обрій, і до заходу сонця, до останнього спортсмена в залі. Кращий боксер і той, хто бажає стати кращим, працюють впродовж усього дня, не зупиняються перед труднощами та нещадною втомою, коли немає сил встати та піти додому, а хочеться до ранку залишитися в залі, щоб поспати, а на світанку знову взятися за тренування, і так до вихідного дня, а у вихідний день уже повернутися додому та відпочити так, як треба. Невелика перерва на обід, а це чай у місцевому буфеті, і далі продовжити роботу над собою – нічого не чути й не бачити, окрім стукоту по боксерському мішку.

Боксер годинами працює над силою удару, лише інколи відповідаючи на дзвінки своїх родичів і сім'я, не бачачи їх тижнями, навіть місяцями. Вечірні розмови з коханою дівчиною, сином, батьком, мамою, і не завжди вони довгі, адже потрібно повністю зосередитися на підготовці до бою, не жити надіями, а бачити реальність і всі майбутні та можливі труднощі. У залі для боксерів відбувається робота над своєю силою волі, характером, щоб вийти на ринг і не впасти від першого потужного удару, а витримати його й далі продовжити бій. Не поступитися своєму суперникові ні на секунду у швидкості, та й, правду кажучи, віддаючи стільки часу свого життя, волі та сил у залі, готуючись до виходу на ринг, ніхто не хоче бути переможеним в перші секунди після того, як пролунає гонг першого раунду, коли всі чекають на довгий і цікавий бій з волею до перемоги двох боксерів, які не поступаються один одному ні в чому: ні в силі, ні в швидкості нанесення удару, ні в здатності ухилення від нього. Такий бій завжди буде цікавим для всіх, і всі дивитимуться, як двоє б'ються, викладаючись на всю силу за перемогу.

Ранок для пробіжки, день для тренування, а вечір для силових вправ. Боксер тільки вночі відпочиває. На світанку починається легка пробіжка, а разом із нею і сам день, відкриваючи ті ж самі, як і раніше, тренувальні вправи, від яких неможливо відмовитися. Як би тяжко не було й не хотілося відмовитися, їх обов'язково треба робити, робити й робити, і за жодних обставин не зупинятися, доки не буде закінчено вправу необхідну кількість разів, і тільки тоді треба відпочити. Як у бою, так й у тренажерному залі боксер зміцнює м'язи, себе і свій дух, і з кожним прожитим днем, тренуючись, він стає сильнішим, і нехай ця сила не помітна, але вона вже починає зростати, і всі ці процеси ведуть до досконалості у вмінні йти тільки вперед, починаючи більше володіти тілом, виправляючи вчорашні помилки.

Щоб здобути перемогу, боксер завдає удару з неймовірною силою, з неймовірною швидкістю, ухиляється і знову завдає удару знизу, збоку, спереду, і б'є так сильно, щоб за такого удару суперник впав на підлогу і більше не встав на ноги. І він не зупиняється, розуміючи, що якщо він зупиниться, то програє. Потрібно працювати і працювати, як би тяжко не було. І тут найстрашніше, що може бути, це втрата боксером зосередженості і впевненості. Таке може статися навіть тоді, коли боксер спілкується перед боєм із кимось, хто негативно може вплинути й буде неприємним під час взаємодії, хто несе негативні емоції, які впливають на результат і забирають сили під час тренування, роблячи саме тренування менш насиченим. Так само жоден боксер не хоче, щоб усередині нього згас вогонь і спрага до перемоги. Цей вогонь можуть раптово і приховано для нього загасити під час підготовки. Так буває, коли боксер тренується, коли він зосереджений на своїй роботі, адже в цей час він багато чого не помічає і стає уразливим для інших. Багато чого в розмові він не аналізує, пропускаючи удари слів від людей, а вони іноді бувають нокаутуючими. Саме через це під час підготовки до бою спортсмен не хоче ні з ким спілкуватися, контактувати якимось способом. Поруч перебувають тільки найближчі люди – тренер і ті, хто завжди був поруч у найважчі хвилини. Усі інші в такі хвилини слабкості й утоми, незахищеності повинні бути якнайдалі. Адже багато хто може без зусиль вплинути на велику кількість чинників, зменшивши працездатність, або, навпаки, боксер буде ставати дедалі сильнішим, а це відбувається тоді, коли поряд ті, хто по-справжньому підтримує у важкі хвилини.

Нелегко відновити сили, зосередитися на поєдинку і на своїх помилках, почати виправляти їх, а багато хто заважатиме і направлятиме неправильним шляхом, і тільки сам боксер знає, який його шлях.

Боксер, який сидить в іншому куточку, також хоче якнайшвидше перемогти. Для цього йому потрібно зрозуміти, що він буде робити в наступному раунді. За декілька хвилин йому потрібно проаналізувати велику кількість комбінацій, що були зроблені в попередньому раунді, та почати працювати зовсім по-іншому, вибрати іншу комбінацію, що дасть перевагу в наступному раунді. А це нелегко зробити, і тільки тренування, зосередженість в залі, можуть допомогти в таких ситуаціях не втратити себе після нелегкого раунду, що пройшов, та дають змогу впевнено думати й ухвалювати рішення. А тренер – це завжди другий голос боксера на рингу, він поруч і завжди підказує, як краще працювати, які удари будуть приносити результат, від яких ударів потрібно ухилятися, а які приймати на захист, якими ударами відповідати. І коли нічого не хочеться, коли вже немає сил стояти біля боксерського кутка, хочеться опустити руки й більше не відпрацьовувати жодного удару, в такі моменти завжди поруч тренер, він підтримає і налаштує на ще довгу і якісну роботу з новими силами й натхненням. Слова тренера вгамовують біль по всьому тілу, і коли від болю вже неможливо вдарити, то тоді слово тренера, на подив боксера, наповнюють силами. Він продовжує працювати і далі, відпрацьовуючи кожен удар з найкращою технікою нанесення. Голос тренера найприємніший голос, і він лунає в найважчі секунди поєдинку, коли від ударів вже нічого не чути. Жахливий біль відволікає від слів тренера, що дає правильну відповідь і хоче сказати, що потрібно робити, а чого не потрібно, тому не завжди всі підказки учень чує. Йому доводиться самостійно вирішувати, що робити, не бачачи всього. Після важкого раунду не вистачає сил, щоб зосередитися й почути тих, хто насправді хвилюється за перемогу і підтримує. Тоді боксерові в такі хвилини нелегко, він розуміє, що треба триматися, навіть не бачачи нічого перед очима, і коли все в темряві, треба відшукувати всередині себе силу й волю до перемоги. Під час важкої роботи, коли немає слів, так не хочеться зробити помилку, адже одна помилка може коштувати перемоги, одна помилка – і нокаут або нокдаун, одна помилка може змінити хід поєдинку й вирішити, хто переможець, а хто ні, і все буде зовсім по-іншому. Але це бокс, у боксі немає помилок, а якщо є помилка, то тоді той, хто помиляється, програє іншому боксерові. І всі тренування мають бути спрямовані на викорінення передбачуваних і можливих помилок. Зробити помилку означає програти раунд або бій. Праця над собою відбувається в боксерському залі. Усі боксери працюють над тим, щоб виправити свої недоліки та під час довгої праці та втоми не робити зайвих рухів і помилок, і роблять все, щоб вони раз і на завжди зникли та ніколи не повернулися.

У скільки б років не прийшла дитина на заняття з боксу, а це може бути і в п'ять років, у сім, десять чи вже в тринадцять, вона починає свій шлях і вже розуміє, що таке труднощі і як воно, коли потрібно ні перед чим не зупинятися або робити помилки, які можуть дорого коштувати. У майбутньому подібна помилка може обійтись значно дорожче, ніж у дитинстві. Це і є вчення мудрості життя і шляху майстра боксу. Боксер йде вперед, йде і не зупиняється. Врешті він доходить до свого головного поєдинку. Він – це вся робота його життя, і вона була зроблена впродовж багатьох років страждань та й загалом довгих і, як здавалося на той момент, нескінченних тренувань. А нині він показує майстерність та силу, роботу над усіма можливими помилками.

Боксер, тренуючись у боксерському залі, хоче раз і назавжди стерти з пам'яті свої помилки, щоб вони більше ніколи не повторилися. Ця робота, яка до жахливого, пекучого болю змінює все всередині й зовні, перетворює його на зовсім іншого – нового спортсмена. І тільки Бог знає, скільки потрібно часу, щоб стати найкращим боксером, і кожен вірить у перемогу, і це найцікавіший момент, коли кожен хоче здобути цю перемогу.

Вихід на ринг стає тим самим моментом, коли боксер розуміє, що йому вже нікуди йти, назад шляху немає – тільки вперед. І ніхто ні в чому не впевнений, ніхто не знає, хто стане переможцем, а хто програє, кожен береже свої сили, чекаючи потрібного моменту для нанесення вирішального удару. Ніхто не знає, скільки раундів триватиме бій, він може закінчитися в першому раунді або другому, а може, бій триватиме всі дванадцять раундів і обидва боксери дійдуть до останньої секунди останнього раунду й жоден з них за всі раунди не опиниться на підлозі. У першому раунді можуть бути сили на всі раунди і до останнього гонгу, а в другому всі сили можуть піти у вирішальній сутичці, яка не дала жодному з боксерів того, що він хотів. А хотів він перемогти, і бій продовжився – уже з опущеними руками, ледве просуваючись рингом, вже не стрибаючи, один проти одного, а повільно крокуючи, придивляючись один до одного. Всі боксери бережуть сили на певний момент. Вони тренуються під час підготовки до бою, завжди маючи запас сил на кращий випадок, коли суперник відкриється або опустить руки, і тоді потрібно якнайшвидше його звалити з ніг на підлогу. Тоді обов'язково потрібні будуть сили, які для таких моментів кожен береже, коли потрібно якнайбільше завдавати ударів, але й у відповідь він може отримати такі ж серії.

Бокс – непередбачуваний вид спорту, хід бою може змінюватися щосекунди, адже невідомо, що приготував суперник після ухилу або пірнання під руку від бокового удару і які дії будуть надалі. Він придумає свою гру й чекатиме стомлення або ж почне грати в дотики, чекаючи на зближення і появу моменту для серії ударів по тілу і голові, сподіваючись на швидку перемогу. Тому треба бути готовим до всього, уважним, щоб не пропустити удару, який може закінчити бій. Чи зможе боксер підвестися і продовжити бій після падіння, цього ніхто не знає. Але ніхто не хоче ризикувати, опинившись на підлозі, і перевіряти свою долю на міцність. Усе залежить від нанесеного боксером удару, чіткості й сили. Разом зі швидкістю вони дають непереможний удар. Але тут завжди потрібно бачити момент і скористатися ним. Можна завдати сильного, швидкого удару, але влучити в захист супротивника, і тоді це буде марна трата сил. Перед тим, як вкластися в удар, кожен боксує лівою рукою, перевіряючи суперника на реакцію та відповідні удари, «промацуючи» його техніку й намір ведення бою. Це роблять легкими або подекуди сильними ударами лівої руки, що легко та швидко викидаються в бік суперника. Завдають удар лівою рукою, очікуючи на відкритий проміжок для точного нанесення удару, і в цьому ударі сконцентровані всі сили. У кожного своя стратегія: одні одразу вкладають усі сили в першому та другому раунді для перемоги та завершення бою, а інші бережуть сили до останніх раундів, вимотуючи свого суперника легкими ударами, і лише наприкінці бою вже викладається на всю міць, нищівно знищуючи свого суперника як морально, так і фізично. Кожен крок, кожен рух боксера розраховуються, він відчуває все своє тіло, ноги, силу, прораховуючи всі рухи за долі секунд.

Не завжди є сили йти вперед. Іноді найкращим буде робити кроки назад, тримаючи перед собою руки та приймаючи удари від суперника. Це є кращим відпочинком для багатьох боксерів, у той же час вимотуючи свого суперника та готуючи себе до наступу та перемоги.

Розрахунок у веденні бою завжди має значення. Не думаючи, можна наразити себе на небезпеку. Боксер завжди думає наперед, уникаючи гірких для нього моментів. Усі розуміють, що супротивник може бути розумнішим, сильнішим, швидшим. Але він може не показувати цього відразу, очікуючи на кращий момент для нокауту. Нокаут – це завжди важкий, нестерпний біль по всьому тілу, дезорієнтація боксера на деякий час або навіть на довгі тижні. Від нокдауну стає складно думати, рухатися й розуміти все, що відбувається, в думках у боксера тільки одне: як зберегти себе і не впасти на підлогу, дочекатися гонгу, що дає можливість відпочити, подумати, відновити сили і знову вийти на середину рингу, продовжити поєдинок, вже приблизно розрахувавши подальший бій.

Не всі раунди дають результат і випередження за нанесеними ударами. Боксери можуть довгий час працювати не на всю силу і не зближуватися для обміну серіями ударів. Тут все залежить від характеру боксера, його настрою і бажання перемогти. Захист – найголовніше для кожного боксера, він завжди дає можливість вести бій і подумати, змінити тактику, відпочити, набратися сил і далі піти в бій.

Зміна стійки в бою так само дає перевагу, дезорієнтуючи суперника. Йому набагато складніше тоді визначитися з нанесенням ударів, сповільнюючись у бою. У подальшому, за таких умов, доводиться терпіти більше, ніж передбачалося, а до цих моментів завжди потрібно підготуватися. Досвідчений боксер практикує різні техніки і проти шульги зокрема, знаючи або передбачаючи свого суперника, ніколи не показуючи свою силу, зберігаючи її про всяк випадок.

Під час тренування потрібно думати і тренуватися. Всі зайві думки, які заважають і не дають зосередитися на головному, боксер повинен відкинути. Стоячи посередині рингу, всі боксери думають, куди йти, вперед чи назад, у який бік відходити і який удар наносити. Усе відбувається так швидко, що потрібно на кожен рух суперника реагувати з тією швидкістю, що дає можливість здійснити такі рухи. Якщо ж не встиг зробити ухил чи захиститися від удару, то він обов’язково наздожене, і тоді доведеться думати зовсім інакше, робити кроки на рингу задля уникнення влучання інших ударів. Крок вперед або назад, вліво і вправо – кожен рух має свою вагу, і від них залежить результат, бо неправильно зроблений крок або нахил дає суперникові можливість, а якщо він ще й переважає швидкістю, то може нанести свій найсильніший і найшвидший удар і перемогти бій.

Боксер завжди під час бою робить свій вибір і сам вирішує, як йому наступати з ударами чи ухилами. Що в нього найкраще виходить, те він і робитиме для перемоги. Натомість інший боксер думатиме, як би відступити й не дати суперникові завдати свого удару. Все відбуватиметься дуже швидко та з найбільшою небезпекою для двох, і одна допущена помилка, а всі намагаються цього ніколи не робити, уважно слідкують за кожним рухом тіла, може призвести до поразки.

На рингу відбуваються різні бої. У кожного спортсмена своя стратегія, кожен боксує по-своєму. Усі, хто стоїть за канатами, бачать більше, й іноді ті, хто не знайомий із боксом, вірить у легкість боксу й не знає всієї тяжкості та правди того, що відбувається на ринзі між двома боксерами, їхнього болю від ударів, що видаються легкими й не болючими. А насправді кожен удар несе страждання, біль. І кожен боксер терпить біль і нікому не показує його на своєму обличчі, приховуючи страждання за маскою перемоги. Ті, хто знає бокс, завжди розуміє, як нелегко тим, хто боксує, що вони переживають у ці моменти пропускання ударів і падіння на ринг. Заради перемоги й титулу боксер працює довгий час, і це важка праця, що забирає всі сили.

У боксерському залі завжди рукавички на руках, спортивні шорти на стегнах, зручне взуття на ногах, а капа в роті. І це все, що потрібно боксерові для праці. Погляд направлений на рукавички, грушу. Або ж боксер, який працює перед дзеркалом, бачить самого себе і кожен свій рух. І ноги починають рухатися від початку тренування і до останньої секунди тренування, а голова думає, і вже руки роблять свою справу, наносять удари.

Усі приходять до зали ще дітьми, а виходять на ринг професійними боксерами та чемпіонами. Починаючи свій шлях через перші кроки і незграбні удари, нічого не розуміючи в обраному спорті, діти приходять на тренування і старанно займаються, не знаючи, що попереду на них чекає. Вони дивляться на вік, на час і бачать результат, та ніхто не знає, куди веде їхня дорога, хто стане чемпіоном, а хто ні і скільки ще потрібно років попереду для досягнення мети. За роки, що пролітають, хтось іде зі спорту і більше ніколи не повертається, а хтось через травми, біль, розчарування й далі продовжує приходити до боксерського залу і займається. Таке життя ледве витримують сильні хлопчики, і вже після нанесення кількох сильних ударів суперником багато хто йде із залу й живе простим життям.

На перших тренуваннях усі повільно рухаються, вчаться ходити й пересуватися, відчувають біль і зосередження, здійснюючи кроки і тримаючи перед собою руки. На це йдуть роки. І кожен думає, як пережити цей біль і коли вже нарешті закінчиться тренування. Хлопчик робить усе можливе, щоб відволіктися від цього болю і далі боксувати на мішку або з таким самим хлопчиком, відпрацьовуючи з ним у парі удари. Повільно, але все ж із часом з’являється результат. Спочатку всі хочуть якомога більше часу відпочити, а згодом, звикаючи до проміжку часу, який відведено для відновлення сил, далі продовжують рости і ставати сильнішими. І пізніше вже часу, визначеного тренером, починає вистачати, тоді тренування продовжується. На початку хочеться між тренувальними раундами відпочити п’ять хвилин, а відведена лише хвилина. Та минають місяці, стає легше, і тоді хвилини вистачає для відпочинку і продовження тренування. Усі тримають перед собою руки і вчаться захищатися від ударів, дивляться зі страхом в очах через рукавички, коли бачать такого самого хлопчиська, який тільки-но прийшов до зали або який тільки-но позаймався місяць у боксерському залі.

Хлопчик як може, так і захищається від ударів. Пропустивши кілька ударів, він зупиняється й починає думати, що не так було зроблено, забуваючи, що не можна зупинятися, потрібно, тримаючи перед собою руки, продовжувати боксувати й у цей час думати. Цьому так само треба вчитися. Всі розуміють, що тільки від них залежить, яким буде бій, більше ніхто їм не зможе допомогти, окрім себе та іноді на слів тренера, який дає підказку до подальших дій. Кожен сам вирішує, що йому робити, терпіти чи продовжувати йти вперед, боксуючи й завдаючи ударів, чи боятися вдарити суперника, тим самим віддаючи перемогу тому, хто не боїться бити свого суперника. Тут так само потрібно приймати своє рішення і бити, не боячись вдарити занадто сильно і зробити боляче іншому. Навчившись на тренуванні, він сам іде в бій і сам завдає ударів, ухиляється, відступає, відчуває дистанцію і біль по всьому тілу, приймаючи все так, як є. Саме отриманий досвід під час тренування дає можливість гідно боксувати і якось триматися на ногах перед сильним суперником. Нелегкі бої хлопчиків тільки готують їх до подальших труднощів, роблять їх сильнішими, та хтось не витримує всього навантаження в боксі і здається, програючи не тільки суперникові, а й рингу, більше не повертаючись до залу. Попри жахливі страждання і біль інші йдуть далеко після програшу. Всі показують один одному і тренеру свої здібності, намагаючись виділитися з-поміж інших хлопчиків, а коли кожен розуміє, що він тільки для себе займається і тільки йому виходити на ринг, усі дитячі ігри закінчуються, вони починають набагато серйозніше займатися й отримують більше результату, ніж було до їхнього дорослішання. Боксерська груша на довгий час стає кращим другом і спаринг-партнером до моменту вдосконалення майстерності боксу, і це дає можливість боксувати так, як йому захочеться. Під час тренувань боксом використовуються всі можливі ресурси організму – як фізичні, так і психологічні. На початку, до моменту звикання, усе дається важко і не кожен витримує зміну в житті.

Майбутнє боксерської кар'єри залежить від кожного, хто хоче бути першим, і якщо він сам не стане чемпіоном, то за нього ніхто не стане. Усі прагнуть до того, щоб від одного удару суперник лежав на підлозі і якнайшвидше закінчився поєдинок, але не в кожного це виходить, адже в усіх різні властивості організму, до яких потрібно пристосовуватися, розвиваючи зовсім інші навички.

Для хлопчика вихід на ринг – це перші кроки в спорті, перші переживання. Він бачить перед собою суперника в майці іншого кольору, поруч стоїть суддя, і усе це має значення. З часом, провівши велику кількість поєдинків, на такі дрібниці вже ніхто не звертає уваги. Раніше завжди мало значення, щоб усі почули прізвище та ім’я, а з роками і пройденими турнірами вже зовсім не так. Головною стає перемога, а все інше відходить на другий план. А ще є правила, яких дотримуються на рингу. Спочатку про них усі думають і бояться порушити хоч одне, а з часом вони вже настільки стають звичними, що на них ніхто не звертає увагу.

Під час відпочинку після раунду іноді хочеться подивитися на тих, хто спостерігає за поєдинком, та побачити їхню реакцію. Але буває настільки сильна втома, що бракує сил підвести голову. Хочеться почути свій спокійний подих та за хвилину відновити сили перед наступним раундом. Повно різних емоцій, над якими обов'язково потрібен контроль, не придушення їх, адже це послаблює силу, швидкість і концентрацію.

На перших виходах на ринг усередині з'являються різні почуття, які іноді не завжди успішно можна опанувати. Буває, що багато хто починає від болю плакати, шукати можливість не боксувати, виходячи на ринг, уникати ударів суперника та не наносити їх у відповідь. Хтось бігає від канатів до канатів, ухиляється, працюючи тільки лівою рукою, не підпускаючи на середню і ближню дистанцію суперника – і так до кінця бою або раунду, а глядачі за всім цим спостерігають. Хтось стає для них цікавим і запам'ятовується, а на когось ніхто не звертає увагу і на наступному турнірі вже чекають на того, хто зумів показати майстерність боксу.

На турнірах відбуваються різні зустрічі між сильними і слабкими хлопчиками, які вміють і знають багато про бокс, між тими, хто вдруге або втретє виходь на ринг і зустрічає перед собою більш досвідченого суперника. Тоді він показує все, що зумів напрацювати в боксерській залі. Інколи буває таке, що, навіть маючи менше досвіду і поступаючись у техніці боксу, новачок перемагає сильного боксера завдяки силі волі й характеру. Буває, що хлопчик, який на сьогодні ще багато чого не навчився, в майбутньому стає майстром боксу.

У кожного є слабкі місця. Хтось їх показує, а хтось приховує за силою. І тільки після втоми боксера вони стають видимими й туди наноситься не один удар. Тому кожен усіма можливими способами намагається їх ніколи нікому не показувати, працюючи над ними довгий час.

Хлопчики не знають справжнього боксу. Їх сила удару ще не така, як у професіоналів. Вони за всяку ціну намагаються триматися до останнього, не опускати руки, не піднімати в підборіддя, не ухилятися від ударів, а приймати на себе. Та не завжди це виходить. Та коли ж це все ж таки стається, то поєдинок між двома хлопчиками-початківцями, які прагнуть показати кращий бій, стає для багатьох тренерів і глядачів цікавим видовищем і запам'ятовується на довгий час, роблячи хлопчаків більш менш відомими у своєму боксерському колі.

Під час перших занять з боксу все починається з найпростішого – перших кроків. Відпрацювання, наприклад, тільки кроку лівою ногою вперед відбувається протягом не одного тренування. Далі – перші удари: прямі, бічні, знизу, і так само їх наносять повільно, під повним контролем тренера. Для хлопчиків усе вперше, вони вчаться тримати перед собою руки, робити крок вперед, назад, розуміючи й відчуваючи зі звиканням боксерську стійку. Тренер велику увагу звертає на відкритість вразливих місць, не притулених до себе рук, що дає можливість суперникові в будь-який момент завдати болючого удару.

Робота над захистом без нанесення ударів триває до моменту звикання стояти в стійці та правильно тримати руки, повторюючи те ж саме вже в боксерських рухах. Далі починається навчання першим найпростішим ударам з поверненням в боксерську стійку не відводячи від підборіддя рук і ліктів від тіла, що дає можливість іншому швидко ухилитися й завдати удару в чутливі місця, а їх витримати практично неможливо. Після такого удару коліна самі згинаються, і боксер опиняється на колінах, стискаючись від болю, вже не боксуючи. На цьому частіше за все бій і закінчується.

Хтось відпрацьовує свій один удар і хоче зробити його найсильнішим і найкращим. Під час поєдинку береже і завдає тільки в потрібний і важливий момент, коли його суперник відкриває вразливе місце, сподіваючись на нокаут або нокдаун, але в молодому віці не у всіх хлопчиків ще досить сильний удар для завершення бою в бажаний час.

У боксі сантиметри мають велике значення. Не ухилившись на сантиметр нижче або не притуливши до себе ближче на сантиметр руки, боксер пропускає удар, а він може бути потужним, нокаутуючим. Він проходить крізь захист, який був трохи зрушений в одну зі сторін всього лише на один сантиметр. Хлопчики вчаться боксу, обираючи самі вже за своїми здібностями стійку, свій найкращий удар, розуміючи, як їм легше рухатися і якими ударами вони можуть швидше завдавати ударів і повертатися в стійку.

До боксу і до всіх навантажень необхідно звикати поступово. Перший результат починає з'являтися через деякий час. Якщо ж в когось щось не виходить, хлопчики роблять більше вправ, доводячи до досконалості. Ніхто не хоче помилятися й робити щось не так якісно, але все ж у багатьох так виходить, та вони не здаються, виправляють свої помилки й далі продовжують тренуватися. У кожного приходить розуміння боксу і з'являється свій аналіз інших боксерів. Уже перед тим, як почати один з одним боксувати у тренувальному залі, вони думають, як їм вести бій та який перший удар нанести перед тим, як зробити кроки назустріч, з якими ударами відступати від суперника, коли він іде вперед з ударами, та які наносити удари у відповідь на відходах. Усе це приходить тільки з часом та довгими тренуваннями. Ніхто не хоче зробити помилку, тому кожен обережно ставиться до свого суперника, вже знаючи, які можуть бути наслідки від неправильного кроку, адже це завжди боляче.

Через місяці тренувань кожен удар починає мати силу й бути небезпечним для суперника. Уже з перших виходів на ринг жоден хлопчик не хоче віддавати перемогу, він починає за неї битися, відчуваючи смак задоволення бути першим і кращим за свого суперника. І так думає кожен. Спрага до перемоги стає ще сильнішою. Не маючи сили і великого досвіду, хлопчики, які пізнали бокс, вже хочуть якнайшвидше відправити свого суперника в нокаут, але не в кожного це виходить, і до перших нокаутів потрібні роки тренувань.

З першими виходами на ринг хлопчики вчаться відходити з наступаючими ударами, а це зустрічні удари, а потім знову йти вперед, ухилятися від них і наносити комбінації ударів, відійти в сторону і відповісти якимось зручним і швидким ударом, швидко з ударами зблизитися і так само віддалитися на безпечну дистанцію. Удари суперника можуть прилетіти з різних боків, тому завжди потрібно бути до всього й до кожного руху передусім уважним, не опускати руки, утримуючи суперника на необхідній для себе дистанції, з якої є можливість швидко боксувати, не даючи супернику відповісти ударом у відповідь. І найпростіша стратегія для новачків, що тільки-но почали вивчати бокс, – нанести кілька ударів і відійти назад, захиститися від ударів суперника і знову нанести кілька ударів, вдарити два прямих і повернутися назад у стійку. Ведучи так бій, хлопці звикають до рингу й суперника. Такі дії дають можливість боксеру бачити свого супротивника з усіх боків і в слушний момент завдати потрібного удару. Ця безпечна дистанція захищає боксера від інших ударів на дальній дистанції, а удари можуть прилетіти з різних боків.

Мова боксу так само приходить згодом. Повинно пройти достатньо часу, щоб новачок наперед міг бачити майбутній хід суперника і його наміри. Аналізування суперника дає можливість випередити, завдавши більше ударів і отримуючи перевагу в бою. У перших виходах на ринг проходить також навчання спокою і володінню собою.

Найкращий момент для кожного боксера-початківця – це той, коли двоє боксерів починають змагатися один з одним із використанням усіх можливих навичок, які вони здобули в попередніх боях та у тренувальному залі. Удосконаливши себе та свою силу, швидкість до можливої межі, показують власний характер, найкращий для себе для отримання задоволення від бою. Для кожного хлопчика це можливість побачити себе, свої сили та зрозуміти щось у житті. Та не кожен може прийти до зали боксу й вийти на ринг, здолавши свій страх, що є всередині, не кожен може зустрітися зі своїм суперником та почати з ним боксувати, знаючи, як це боляче та тяжко. Не кожен долатиме страждання, відчуватиме втому і працюватиме довгий час у боксерському залі, а потім виходитиме на ринг і терпітиме сильні удари суперника, відповідаючи такими ж ударами, та йтиме вперед, перемагаючи його. Не кожен щодня зможе відточувати свою майстерність, рано вставати і йти на пробіжку, а потім приходити до боксерського залу і продовжувати тренуватися, а ввечері втомленим приходити додому, їсти і лягати спати, знаючи, що вранці буде все так само.

Бокс – це окреме життя, і для багатьох він стає їхнім сенсом. Розвивати в собі дух переможця й битися на рингу з такими, як він, а то й сильнішими суперниками, які мають більше досвіду, сильніший удар, відстоювати кожен раунд, тримаючи перед собою руки, і не програвати, насамперед самому собі. Зустрічатися перед виходом на ринг зі своїми страхами, і вже на рингу, боксуючи з жахливим болем, терпіти його до останнього раунду чи звучання гонгу, не відступати від ударів суперника і відповідати йому з усією силою, ухиляючись від різних ударів, які летять на великій швидкості – і це тільки перші кроки на шляху хлопчика, який обрав бокс.

Не легко переживати своє дорослішання в боксерському залі і кожен день або через день тренуватися, у той час, коли однолітки гуляють і насолоджуються життям. Ніхто не знає, якою буде праця під час тренувань, які труднощі не тільки зовні, а й усередині доведеться зустріти й пережити, і навіть у такій битві треба залишатися переможцем. Багато є людей, які через роки тренувань залишають боксерський зал, зустрічаючи нові труднощі в житті, а є ті, хто йде до кінця. Багато хто не розуміє мудрості життя, а вона така: обраний шлях завжди потрібно доходити до кінця, не звертати зі шляху. Але багато хто зупиняється, так і не здійснивши своєї дитячої мрії стати чемпіоном і кращим у своїй вазі.

Боксерський зал дає свої труднощі в житті. Тих, хто програє, він просить піти, і так з часом і відбувається. Багато хто залишає тренування і далі йде по життю вже без боксу, пригадуючи тільки найяскравіші моменти та ситуації. Минає час, і багато хто хоче повернутися. Та стає вже запізно. Є ті, хто бореться з часом і згаяними роками і все ж таки повертається до боксерського залу і все починає спочатку, маючи базовий досвід. Зі згаяними роками набагато складніше повернутися до боксерського залу і продовжити тренуватися, знову виходити на ринг і наздоганяти свою підготовку, що вже відрізняється від підготовки багатьох, хто весь цей час тренувався. Також за довгий час відсутності з'являється страх, і його не так легко подолати, знову одягнути на руки рукавички й почати тренуватися разом з усіма. А коли після довгих років перерви боксери виходять на ринг і кожен перебуває у своєму кутку, тоді відбувається справжнісіньке випробування себе та своїх сил. Перемога чи поразка – це завжди крок вперед на правильному шляху.

Під час бою невідомо, з чим доведеться зіштовхнутися і який буде біль після довгої відсутності на рингу. Ніхто не знає, яким буде бій і що чекає попереду. Та завжди є надія на перемогу. А буде вона чи ні – вирішує ринг і пройдені раунди. Та той, хто повернувся назад на ринг, вже знає, що на нього чекає попереду, а ті хлопчики, які вперше виходять на боксерський ринг, не знають, що на них може чекати, яким буде бій. Своє уявлення про бокс складається після багатьох турнірів, чемпіонатів.

Перший гонг – завжди хвилюючий момент для обох боксерів. Це початок поєдинку, коли боксери сходяться на середині і починають боксувати.

Велике хвилювання, адреналін, біль, страх, очікування – і все це всередині кожного спортсмена, який підняв перед собою руки. Два боксери на рингу створюють найкращі моменти в боксі для себе і глядачів, на рингу починається справжнє дійство швидкості, техніки, ударів, ухилів і ударів у відповідь, болю, страждань і жаги до перемоги.

Неймовірні, жахливі й сильні удари наносяться по всьому тілу, їх нелегко вистояти, піти з кута від серії ударів, зайняти лідируюче становище в центрі рингу або випередити суперника, що завдає ударів, і стати кращим за нього, пішовши в атаку, відіграючи свої очки, і так ідучи до кінця раунду. А в іншому раунді все може бути зовсім інакше. Хтось змінює тактику та починає наступати з ухилами та боковими ударами, вже не використовуючи прямі удари, або стоїть в очікуванні удару і при нанесенні його ухиляється, завдаючи серію ударів по корпусу до моменту перемоги або відходу суперника на безпечну дистанцію. Інколи після багатьох серій ударів все стає наче уві сні. Продовження бою так само набуває сонного стану, але залишається справжнім, і обидва боксери страждають наче не в реальному світі, а їхня свідомість від сильних ударів майже завжди наче уві сні.

На рингу є дві перемоги. Перша перемога на рингу – це над самим собою, а друга – над суперником. Перемогти самого себе не так легко, зустрівшись з усіма внутрішніми демонами, які не дають спокійно зосередитися на собі. Не кожен може зустрітися із самим собою та побачити себе справжнього без масок та ілюзій, створених за життя. Найкращі боксери, які проходять такий життєвий шлях, згодом, стаючи майстром, зустрічають себе й набагато більше розуміють у житті та на рингу і починають без різних непотрібних думок і почуттів боксувати.

Тренування – непередбачуване місце подій між боксером і залом. Він зустрічає себе все ближче і більше розуміє своє тіло, свої слабкі й сильні сторони, а боксерський зал дає можливість під час роботи на боксерській груші зустріти себе й залишитися наодинці з самим собою. Відпрацьовуючи удари, боксер усамітнюється зі своїм внутрішнім світом і стає одним цілим. Завжди під час відпрацьовування на мішку ударів відбувається танець із самим собою, боксер чує свою мелодію сил і внутрішній голос. З роками кожен боксер починає чути самого себе, прислухатися до себе, стаючи самостійним у прийнятті рішень, налаштовуючись на перемогу і довгу працю перед важливим виходом на ринг. Кожен всередині розуміє, що він може зазнати поразки Та внутрішній голос сили, впевненості та пройденого шляху й випробувань дає більше енергії, ніж будь-які сказані слова, а тренерський голос завжди підтримує у важкі хвилини й так само веде вперед до перемоги.

Ринг – це сцена, де відбувається справжній театр двох боксерів, які показують емоції, почуття, жагу до перемоги та вольову стійкість, приховують страждання, біль. Вони спілкуються між собою мовою рухів і нанесених ударів. У боксі спілкування між боксерами відбувається без слів – за допомогою техніки боксу, але це тихе спілкування, і тут потрібно витримати кожне слово, а слово – це потужний удар.

Боксери під час поєдинку пишуть свої твори і пропозиції, показуючи їх ударами і серіями ударів, створюючи свою музику боксу, а всі глядачі дивляться на театральну виставу. Тримаючи в зубах капу, боксери диригують один перед одним і мовчки дивляться в очі, бачачи душу суперника і його наміри, і між ними з'являється драма ударів і ухилів. Хочеться багато чого сказати, але ніхто цього не може зробити, адже не може відволікатися від свого суперника, розслаблятися й відводити голову вбік, витягувати з рота капу й говорити. І бій між боксерами, які шукають своє місце на рингу, триває, і це є драмою життя усіх боксерів.

Завданням кожного є зосередитися на тому, що відбувається, не відволікатися ні на що, що знаходиться за канатами рингу, і повністю відчувати під ногами ринг. Завжди рухатися й не давати суперникові можливості наздогнати і завдати удару. І в ці проміжки зближення наносити удари у відповідь, і так, щоб суперник ніколи не міг зрозуміти і вгадати, що зараз буде, крок уперед, вліво або назад з ударом або без нього. Усе змінюється щосекунди і в залежності від того, що обирає суперник: наступальні удари впродовж раунду чи зустрічні. Від тактики бою залежить багато чого. Це не завжди дає перевагу, але може допомогти не опинитися на підлозі в нокдауні чи нокауті.

Суперник завжди показує лівою рукою, як він хоче завдати удару. Та не завжди б'є перший удар саме цією рукою. Часто робить так, що ухиляється від правого прямого чи лівого бокового, і тільки потім завдає удару. У кожного є велика кількість ударів, і всі їх тримають для особливого випадку, заощаджуючи сили для моменту, коли хтось зробить найменшу помилку.

Між боксерами завжди є лінія зближення і віддалення, що дає безпечну відстань між спортсменами. І кожному потрібно бачити, як пересуваються ноги, у який бік зараз буде зроблено крок і який буде завдано удар, потрібно уважно стежити за кожним рухом рук і, не зупиняючись, продовжувати рухатися на ногах. Не відомо, звідки може бути завдано першого удару. Він може бути знизу або прилетіти збоку, це може бути прямий удар. Завжди потрібно бути до всього уважним. Після нанесення ударів можуть прилетіти наступні удари, і звідки вони будуть летіти, зліва чи справа, боксер цього не знає. Потрібно бачити, реагувати, і так швидко, щоб можна було вчасно ухилитися або відійти на кілька сантиметрів від рукавиці, і щоб суперник не влучив в обличчя.

– Лівою, лівою, правою, лівою, правою, не зупиняйся, працюй. Не зупиняйся, працюй.

Олег почув із-за спини слова тренера, який уважно дивився за його роботою на боксерській груші.

Упродовж усього тренування він спостерігав за тим, як працює хлопець на боксерській груші та відпрацьовує удари. Вже минуло чотири роки, як Олег почав займатися боксом. Це був нелегкий шлях, який розпочався, коли хлопцю було всього чотирнадцять років. На той час йому потрібно було чимось займатися. Він не міг сидіти на місці або вештатися вулицею з друзями. Він шукав більш цікаві заняття, та не знав, куди йому йти і з чим пов'язати своє життя. А це ті самі роки, коли потрібно вже задуматися про майбутнє. У кожного свої думки, свої мрії, і кожен займається тим, що йому до душі. Хтось із друзів Олега після школи постійно гуляє і тільки надвечір приходить додому поспати, і так проводить увесь свій вільний час, ні про що не думаючи, а хтось натомість іде на тренування й займається півтори години боксом.

Чотирнадцятого квітня чотири роки тому Олег уперше зустрівся з тренером. Мабуть, ця мить запам'ятається на все життя. Та тоді він був ще хлопчиком і нічого не розумів про цей вид спорту. Він лише знав, що це важка праця та завжди потрібно бути готовим до випробувань, які зустрічатимуться під час тренування та змагань. Це великий вид спорту, відомий по всьому світу, і всі діти в різні роки йдуть до боксерського залу і тренуються. Той, хто проходить через велику кількість випробувань, потім зустрічатиметься зі спортсменами із різних країн в одній ваговій категорії на рингу та боксуватиме, показуючи свою майстерність та все, чого навчив тренер і він сам.

Не кожен може витримати навантаження. Більшість через місяць або два йдуть, багато хто навіть не думає повертатися до зали, а ті, хто вирішили залишитися, йшли далі й далі своїм шляхом. Вони розуміли, що це їхній шлях, і не зупинялися через кілька місяців. Бокс – це вид спорту на все життя. Достатньо одного тренування для подальшого сплетення себе й боксу. Цей вид спорту для багатьох вважається грою, легким, таким, де кожен може стати чемпіоном, але це враження лише до перших зустрічей з ним. Насправді ж, це важкий вид спорту, він не для слабких хлопчиків. Спорт, про який багато хто нічого не знає. Глядачі спостерігають по телевізору, як відбувається бій за чемпіонський пояс, як два боксери змагаються за титул чемпіона, обмінюючись великою кількістю ударів. Їм легко дивитися на тих, хто боксує в рингу, здається, що все просто, вони навіть не здогадуються про те, як важко спортсменам. Тільки самі боксери знають, як їм нелегко перемагати, скільки потрібно докласти зусиль на тренуваннях, які проходять кожен день, заради одного виходу на ринг перед великою публікою любителів боксу, аби показати їм захоплююче видовище. А для боксера це бій за подальшу долю і нові виходи на ринг з іншими суперниками.

На перший погляд, бокс – це коли дві людини сходяться на середині рингу з піднятими руками, дивляться один на одного злими очима й починають з усієї сили бити по всьому тілу або тікати від сильних ударів, щоб не опинитися лежачи на підлозі. Мало хто знає, що це спорт, який вимагає важкої праці, характеру, витривалості, інтелекту. Але ж боксер, що не вміє думати на рингу, не боксер. І він ним ніколи не стане. Насамперед боксери повинні ретельно все обдумувати, кожен крок, кожен удар. Вони повинні продумувати кожен свій рух і перед тим, як завдати удару, прорахувати все на кілька ударів наперед: яка може бути реакція у відповідь, яким ударом краще відповісти і з якого боку. Над усім цим боксер тривалий час працює в боксерському залі.

Є й такі, хто думає, що бокс – це коли люди в рукавичках та з капою в зубах намагаються один одного побити, і перемагає той, хто сильніше б'є. Вони не знають, якою працею напрацьовується техніка боксу і що це мистецтво вміти так працювати руками на рингу, ухиляючись від швидких ударів, тримаючи дистанцію перед суперником і рухаючись на ногах, бачачи все перед собою, вчасно реагуючи на кожний рух, не даючи себе вдарити. Коли суперник завдає велику кількість ударів з такою силою, важко встояти на ногах. У такі моменти ще й потрібно відповідати, і відповідати без помилок, так, щоб не підставити себе під удар у відповідь під час удару суперника, дотримуючись заходів безпеки і встановлених правил.

У боксі потрібно знати кожен рух й унеможливлювати всі неправильні рухи голови, тіла, ніг, рук, не йти головою вперед, не махати як завгодно руками, намагаючись вдарити суперника, адже той уважно стежить і з радістю приймає помилку свого супротивника, він в очікуванні такого моменту, щоб використати його для себе й завдати свого кращого удару.

Це все траплялося Олегу за останні чотири роки, проведені у боксерській залі. Чотири роки тому він не знав, що буде в його житті і з чим доведеться зустрітися. Бокс став його життям. У перші дні він думав, що прийде у боксерський зал як всі інші, які приходили, займалися кілька місяців, а потім ішли. Так само піде і він і більше ніколи не захоче знати, що таке бокс. Хтось ішов після тренування і більше не з'являвся в залі, і тренер про це не знав. Були ті, у кого було добре ставлення до цього виду спорту, та він не міг більше займатися через великі навантаження. Тоді він з честю все пояснював, залишав зал, і тренер їм нічого не говорив, розуміючи, який це нелегкий спорт. Багато хто зіткнувся зі складнощами тільки в перші місяці і тільки в боксерському залі. А на рингу ж іще складніше, і вони, як би не хотіли, не змогли продовжувати займатися боксом за станом фізичного й морального здоров'я, яке не витягує великих навантажень.

Відчуваючи з перших днів тренувань навантаження на все тіло, кожен боксер увесь час рухається на ногах, і вони так само матимуть свою силу та витривалість. Тренуючись, усі б'ють по сотні разів по боксерській груші, а це не легко. Спочатку всі були слабкими. Хлопчики не могли далі продовжувати займатися, відчуваючи нестерпну втому та безсилля в руках, після якого вони не могли їх тримати перед обличчям й опускали перед собою, відкриваючи підборіддя для ударів, але з часом ставали сильнішими. У боксі працюють усі м'язи. Щоб підготуватися до поєдинку, потрібно готувати все тіло. А це велике навантаження, як фізичне, так і психологічне. Не в кожного такий моральний стан, який може витримати подібне навантаження. Боксер завжди зобов'язаний бути готовим до всього, до будь-яких змін інтенсивності бою і фізичного навантаження, яке змінюється за секунди. Він повинен знати, як збільшувати працездатність на рингу, як вчасно зупинятися, даючи собі можливість відійти від суперника і трохи відпочити, а далі продовжити боксувати. Трапляється так, що сильніший фізично боксер може програти, адже він не підготовлений психологічно, не може витримати удару і тому зазнає поразки.

Не кожен може займатися боксом, бо бокс для тих, хто має характер, силу волі і стійкість до труднощів. Олег це зрозумів через деякий час. У боксі кожен стає собою не відразу, а з плином часу, з досвідом.

На самому початку тренувань багато хто не можу нічого робити, швидко втомлюється, слабшає. Хлопчикам складно відновити сили. З кожним тренуванням до формування м'язів та їхнього звикання потрібно все більше часу на відпочинок. Не кожен може витримати сухість у м'язах, втому рук, ніг, біль у голові та втому по всьому тілу. А ті, хто проживають цей етап, завдяки характеру, силі волі починають займатися щодня, робити ще більші навантаження, згодом стають сильнішими, навіть за тих, хто випереджав їх у фізичному розвитку. Мало хто залишився й пішов до кінця. До своєї мрії дійшли тільки одиниці, про яких мало хто знає. Ще менше дійшли до того, що про них знає увесь світ, їх відібрали для участі в турнірах по всьому світу.

Бокс завжди небезпечний. Він може травмувати не тільки тіло, а й саме життя, душу боксера. Може трапитися таке, що боксер через фізичну травму вимушений припинити тренування, і це буде для нього важко психологічно. Так само, коли він раз і назавжди залишає цей вид спорту, бо за станом здоров'я вже не може продовжувати боксувати. І це є важким періодом у житті, адже змінює увесь внутрішній стан і сприйняття світу. До цього потрібно бути готовим. Бокс – такий вид спорту, який може несподівано закінчитися, і боксер ніколи не зможе повернутися до боксерської зали, продовжити займатися не дійшовши до бажаного завершення кар'єри в боксі. Не всі випадки можливо передбачити і знати, як далі чинити і що робити в таких ситуаціях, які раптово виникли.

Олег на той час ще не знав, що таке бокс. Його уявлення про цей вид спорту складалося із чуток, із того, що бачив по телевізору. Йому подобалося дивитися на боксерів, як вони боксують на рингу, як рухаються, блискавично відповідаючи на удари. Він хотів дізнатися про бокс якомога більше.

Хлопець не знав і не розумів, із чим він у майбутньому зіткнеться, що йому доведеться пережити, які навантаження витримати, щоб дійти до сьогоднішнього дня. Пройшов не один рік з того доленосного дня, як він зайшов у зал, а він усе ще займається боксом, відвідує кожне тренування, а у вільний час ходить до тренажерного залу, оскільки згодом йому стало не вистачати лише боксерської зали, і він вирішив ще почати самостійно займатися, розвиваючись фізично. Саме завдяки своєму характеру він витримував навантаження в боксерському і в тренажерному залі.

Час минав швидко й не помітно. Олег не хотів зупинятися. Він іноді думав, що всі уроки, які були витрачені на заняття в боксерському залі, будуть марними, у нього нічого не вийде, прийде час, коли він поверне зі шляху, припине займатися боксом і житиме так, як усі люди. В Олега на той час з'явилася своя мета – він вирішив стати справжнім боксером, хоча тоді не мав жодного уявлення, що таке бокс і що його попереду чекатиме. Стане він тим самим чемпіоном чи ні, здійсниться його мрія чи вона так і залишиться мрією, або ж він при перших труднощах від мрії відмовиться і більше ніколи не буде прагнути стати найкращим боксером?

Дивитися на тих, кого показують по телевізору і які вже пройшли свій шлях випробувань і змогли вийти на професійний ринг, легко. Іноді, наївно ставлячи себе на їхнє місце, не знаючи всієї правди, Олег уявляв себе на рингу боксуючим. Коли бачив чемпіонів по телевізору, він мріяв стати одним із них, але з часом зрозумів, що краще бути собою, таким, яким він є, розвинувши свої здібності до вищого рівня. На той час це все були дитячі мрії, які не знали реальної ціни страждань, болю, і коли він зіткнувся з боксом та вперше пішов до боксерської зали, то всі його думки почали змінюватися, він побачив зовсім інший світ – справжній.

На його шляху почали зустрічатися серйозні труднощі, про які він нічого не знав, але їх вже пережили ті, хто став професіоналом, і йому доводилося їх долати наодинці. Нелегко було встояти перед ними, але завдяки боксу й мотивації тренера він не здавався, кожного дня продовжуючи йти до своєї мети. Як би важко йому не було, що б він не відчував усередині себе, а це були й розчарування, і поразка, і самотність, слабкість духу, відчай і несправедливість, зміна ритму життя, з усіма випробуваннями, що траплялися на його шляху, він сам справлявся, а вечорами, коли ніхто не бачив і не чув його, він плакав, шукаючи в собі сили зранку прокинутися й піти на пробіжку. Йому було важко, не було сил, але він, відмовляючись від усього в житті, далі продовжував займатися кожен день.

Через роки Олег побачив справжні труднощі, і вони стали для нього істинним випробуванням на його шляху. Знав, якщо він зупиниться, розвернеться і більше не прийде до боксерської зали, а так із ним було не раз, коли підходив до зали, зупинявся, боровся із бажанням розвернутися, піти і більше ніколи не приходити сюди, то потім буде жалкувати про це все своє життя.

Думав піти з боксу так, як це роблять усі – просто одного разу не прийти до тренера в боксерський зал. А тренер завжди всіх чекає, і це було б найбільшим нерозсудливим вчинком, які робили інші. Багато професійних боксерів, тренуючись і не бачачи світлого шляху, часто замислювалися над тим, що бокс – це не їхній шлях життя. Сумніви були в усьому, але все ж вони продовжували просто тренуватися, і тільки через деякий час, не зупинившись, вони отримували бажане, досягали висот, стаючи кращими у своїй вазі та чемпіонами світу.

Олег у такі дні сумнівався в собі, думав, що він ніякий не боксер, а простий невдаха з наївним поглядом на життя в боксі, який бажає стати кращим боксером. У нього не було впевненості, вона зникала після поразок та багатьох невдач. Вважав себе не боксером, а клоуном, який виходить на ринг і намагається розвеселити глядачів, віддавши швидко перемогу сильнішому за нього боксерові. Мрії зникали, сльози з'являлися на очах, і на його обличчі та в голосі довго не було сміху. Та все ж він далі продовжував займатися боксом, бачачи попереду тільки одну темряву невдач. Він бачив себе простим мрійником, таким, як багато хлопчиків, які приходять до боксерського залу, наївно вірячи у свої сили, а за місяць йдуть і більше ніколи не повертаються. Вперше побачивши бокс у семирічному віці (це був чемпіонат, який транслювали по телевізору), Олег закохався в цей вид спорту, але згодом забув про нього. І лише не так давно, через чотири роки тренувань, згадав цей момент з дитинства і зрозумів, що саме тоді в нього виникла мотивація почати займатися боксом.

Хлопчики приходять у боксерський зал і думають, що вони боксери. А з часом розуміють, що не можуть витримати такого навантаження і бокс не їхній вид спорту. Завдяки стійкості, яка в нього завжди була, завдяки витримці, він займався щодня. Навіть вдома, стоячи перед дзеркалом, повторював усі удари, які показував тренер, і так відбувалося годинами. Приходячи додому після шкільних занять, у вихідний від боксу день, Олег сам йшов до лісу і так само тренувався на свіжому повітрі впродовж години, легко викидаючи руки вперед і ухиляючись від уявного суперника. Завдяки наполегливості, стійкості та любові до боксу Олег зміг дійти до сьогодення і стати тим, ким він зараз став, далі продовжуючи займатися боксом вже маючи свій невеликий досвід боксера. А попереду ще було багато чого невідомо, ті самі неприємні моменти, які зустрічаються на шляху боксу.

Увесь час іти вперед, не здаватися, зустрічати різних суперників, як слабких, так і сильних, перемагати і програвати, не віддавати перемогу, а робити все, щоб стати переможцем, і стояти на рингу з піднятою догори рукою, знаходити в собі сили перемагати сильніших суперників із більшим, ніж у нього, досвідом у боксі – ось чого прагнув Олег.

Він ніколи не хотів програвати, насамперед своєму серцю і своїй любові до спорту, але все ж таки доводилося. Бувало, що він нічого не міг зробити, стоячи затиснутим у кутку від великої кількості ударів, які летять з усіх боків і не дають змоги подивитись уперед.

Олегу тоді було всього чотирнадцять років. Він був хлопчиком, який ще нічого не вмів і не знав про спорт. Чотирнадцять років – це такий вік, коли потрібно ухвалювати рішення, чим займатися у вільний час, як навчитися приділяти його потрібним речам, які приносять в житті щось нове, правильне. Олег не знав, куди йому піти після занять у школі, завжди відразу повертався додому, а вдома не знав, чим займатися. Він приходив додому, виконував домашнє завдання, а потім йшов на вулицю і гуляв, не бачачи в цьому жодного сенсу. Це було не для нього. Олег завжди хотів займатися чимось корисним, а все, що він чув від друзів, йому не подобалося. Він відмовлявся йти кудись з іншими, безповоротно витрачати свій час на порожні речі.

Недалеко від нього знаходилася секція з боксу, куди щороку починався набір хлопчиків, які хочуть займатися таким видом спорту. Вони спочатку приходять до спортивної зали, спілкуються з тренером, дивляться зал, а тоді вже приймають своє рішення і за згодою вже наступного дня йдуть тренуватися. Олег чув від своїх друзів, що до боксерської зали запрошують хлопчиків, але ніхто з його друзів туди не пішов.

Час від часу вечорами він починав думати над тим, що почув, але юнак не знав, що це за вид спорту, не мав жодного уявлення, що таке бокс, окрім тих випадків, коли бачив бокс по телевізору, сидячи у кріслі в теплій кімнаті й дивлячись на боксерів. Він не уявляв, як треба тяжко тренуватися, щоб ось так боксувати. Та десь далеко в думці розумів, але ще не усвідомлював, що це буде не легка робота і йому доведеться щодня йти тренуватися. На той час Олег не розумів і не знав, чи зможе він витримати й після сьогоднішнього тренування піти завтра до боксерського залу і так само продовжити тренуватися.

Він хотів почати займатися боксом, але йшли тижні й місяці. Кожен день Олег думав піти до боксерського залу й записатися на бокс. Але не йшов, а все думав, думав. Олег розумів, що він робить свій вибір, і цей вибір має бути зроблений усвідомлено. А для цього вже необхідно знати, із чим йому доведеться зіткнутися на тренуваннях, буде там легко чи ні, скільки доведеться терпіти, щоб звикнути до боксерських вправ. Для хлопчика, який не знає, що таке бокс, нелегко прийняти таке відповідальне рішення. Адже доведеться переборювати реальний страх, долати й зустрічатися з ним віч-на-віч, пережити всім тілом. Олег ще з дитинства не запрошував нікого до прийняття свого рішення, ніколи ні в кого не просив допомоги, але для такого рішення потрібен час.

Минув один день, минув другий день. Олег ходив до школи і під час уроків думав про бокс. Ні з ким про нього не розмовляв, а сам думав і планував, як міг, своє в ньому майбутнє, настільки, наскільки він мав досвід, але він не знав реальності боксу і всіх труднощів. Він хотів піти до боксерського залу й почати займатися боксом, та кожен раз, виходячи з території школи, він дивився в бік дороги, що веде до боксерського залу і йшов додому. Він боявся, що його там битимуть по голові і тілу, біль буде справжнім і сильним, а це не кожен хлопчик зможе витримати. Бокс – вид спорту, де доводиться долати різний біль, і не кожен до цього готовий.

Із початком тренувань в Олега вже не буде стільки вільного часу, щоб просто піти погуляти на вулицю. Почнеться зовсім інше життя. Він більше думатиме про те, як швидше відновити сили й відпочити перед завтрашнім днем. У боксерському залі всі займаються нарівні, і він не хотів бути слабшим і виділятися на фоні решти хлопчиків, боявся зробити перший крок, який змінить його життя.

Олег хотів усе більше змінити своє життя, воно його не влаштовувала. Він не міг терпіти відхід часу в нікуди й ночами думав про зміни, не спав і планував, як і коли піти й побачити на власні очі боксерський зал.

На третьому тижні вересня Олег вирішив відвідати боксерський зал. Це був теплий осінній день. На вулиці, як завжди, було багато людей, усі займалися своїми справами. Сонячні промені трепетно проводжали залишки літньої погоди, легкий вітерець обдував лагідно перехожих. День поступово вже скорочувався, на вулиці швидше темнішало, тому треба було раніше повертатися додому. Олегу не хотілося сидіти просто так вдома, у нього був той самий вік, коли потрібно починати займатися серйозним спортом.

Дослухаючись до свого внутрішнього голосу, Олег пішов одягатися, щоб вийти на вулицю. Його переповнювало хвилювання, адже він не знав, із ким зустрінеться, як до нього поставляться інші хлопчики, як вони на нього подивляться, а ще на нього чекала розмова з тренером. Якою вона буде, які запитання він почує, він не знав, тому сильно бентежився.

Олег був хлопчиком невисокого зросту, худорлявим, зі слабкими м'язами. Маючи таку статуру, він не вірив у своє майбутнє в боксі, але все ж таки вирішив спробувати, бо потім його не мучитимуть сумніви. Обличчя мав овальне, волосся темного кольору, а очі зелені. На обличчі відбивалася самотність, він завжди був самотнім хлопчиком. Олег нікому не розповідав, що коли мав вільний час, то займався фізичними навантаженнями, віджимався, качав прес. Він усе робив сам, так, щоб ніхто не бачив, і батьки теж. Виникали думки про своє майбутнє. Він хотів стати професійним боксером, а це вже був зовсім інший світ, тут завжди потрібно бути кращим.

На рингу ніхто ніколи ніяк не допоможе, боксер завжди сам на рингу, він у цілковитій самоті, сам думає, ухвалює рішення, і тільки він перемагає, і ніхто інший. Коли перетинається межа між звичайним світом людей і світом боксерів, то завжди видно різницю. Там інше життя, не таке, як у звичайних людей. Боксери стійко тренуються цілий день, а потім з останніх сил повільними кроками, відчуваючи біль по всьому тілу, йдуть додому, аби на ранок усе повторилося. Наступного дня втома, важкість по всьому тілу знову повторюються, і так кожне тренування. Олег же не мав жодного уявлення про це все. Він наївно дивився на дорогу, що веде до боксерського залу, і в голові проносилося безліч думок.

Кожному початківцю-боксеру, який хоче об'єднати своє життя з боксом, потрібно знати й розуміти, із чим він зіштовхнеться в майбутньому, і робити свої висновки.

Боксери тренують не тільки тіло, а й характер, витривалість, силу волі, яка допомагає не тільки на рингу, а й у житті, у багатьох складних ситуаціях учить не здаватися перед неприємностями, а посміхнутися їм, а найголовніше – йти далі.

У голові Олега вирували різні думки. Одні було зрозумілі, а інші долинали відлунням. Треба було розпізнати, що його внутрішній голос хоче сказати, про що попередити або ж куди направити. І він вирішив слухати голос свого серця, приймаючи важливе у своєму житті рішення. У розуму один голос, а в серця інший, і не завжди вони збігаються між собою. Потрібно тоді прислухатися до серця, і бачити всередині палаючий вогонь любові до спорту.

Олег взагалі не мав уявлення, якою повинна бути перша зустріч із тренером, що він йому скаже. Ці думки не давали йому зробити перший крок уперед і піти за задуманим. Він знав, дороги назад не буде, не буде нічого того, що зможе повернути час назад, а як буде, він так само не знав. На рингу може трапитися багато неприємностей для здоров'я, навіть смерть. Небезпечний вид спорту, що несе безліч травм і болю. Відомі випадки, коли боксери помирали на рингу, показавши всім, наскільки небезпечним може бути бокс. Та всі, хто хотів займатися боксом, далі приходили до боксерської зали і тренувалися. Вони так само йшли своїм шляхом, і лише одиниці з них ставали чемпіонами світу.

У той момент Олег розумів, що життя може змінитися, і назавжди. Можливо, він піде до боксерської зали, а за місяць під час тренування отримає травму і більше ніколи не зможе займатися боксом, та й не тільки боксом, а й іншими видами спорту. Чи ще гірше – стане інвалідом, оскільки навіть під час тренування можуть траплятися травми, і вони бувають тяжкі, отже, не кожен хлопчик зможе «потягнути» такий вид спорту. Якщо він не зможе витримати навантаження, то його життя зміниться. У такому віці, зазнавши першої поразки й розчарування, яке травмує уявлення про себе, дає негативні емоції й занепад сил разом із мотивацією, він може змінити ставлення до життя.

Олег повільними кроками, не привертаючи уваги батьків, які нещодавно прийшли з роботи, вийшов із кімнати, швидко взувся, вибіг із квартири, тихо зачинивши двері на замок. Він зробив вирішальний крок, щоб піти до боксерського залу і все побачити на власні очі. Будучи відповідальним хлопчиком, він розумів, до чого може привести його вирішальний крок.

На вулиці була тиша. Звідкись долинали голоси людей, але Олег не звертав на них жодної уваги. Він ні на що не звертав уваги, просто йшов, налаштовуючи себе на важливості сьогоднішнього дня. Йому треба добре подумати, що під час зустрічі казати, чи просто краще мовчати й уважно слухати тренера, що він йому скаже, що запропонує. Йому всього-на-всього було чотирнадцять років. І він сам захотів займатися боксом, сам прийняв рішення, сам знайшов боксерський зал.

Неквапливими кроками він спустився сходами, що ведуть до центральної дороги. Це був спуск і вихід із житлового району, де завжди було тихо й спокійно, люди в такий час ходили з візочками чи парами, прогулюючись. Олег знав, куди він іде. Йому прийшла думка, що цього всього він уже ніколи не побачить, оскільки у цей час замість прогулянки він тренуватиметься в боксерському залі. Буде мало вільного часу або його взагалі не буде. Бокс не для слабких хлопчиків. Олег дуже сильно хвилювався, і хвилювання його проявлялися на обличчі. Перехожі звертали на нього увагу, але для них це була загадка, чому хлопець так непокоїться.

Хлопець ішов сам, поруч нікого не було, ніхто його не вів за руку до боксерської зали. Ніхто не давав поради щодо прийняття рішення. Він усе вирішив сам, йому навіть не було з ким поговорити на тему боксу і тренувань, бо в його оточенні ніхто не захоплювався цим видом спорту. Олег вирішив зайнятися боксом і, можливо, там знайти свій шлях. Важливим для Олега було нікому нічого не говорити. Він соромився, бентежився, що батьки і друзі дізнаються про його вибір і будуть з нього кепкувати, говорити різні неприємні речі, відмовляючи його йти займатися боксом. Він навіть припустив, що з нього почнуть сміятися або перестануть із ним спілкуватися, припускаючи, що боксери – не дуже розумні люди, які не вміють думати, в них відбита голова, що заважає жити нормальним життям. Та насправді це не так. Бокс розвиває силу волі, вогонь у серці, інтелектуальні здібності. Люди, які перетворюють інтелект на фізичні рухи, стають іншими, набагато розумнішими, у них зовсім інший спосіб життя, а отже, і мислення. У боксі завжди потрібно думати. Якщо боксер не зважатиме на це, він одразу отримає стусанів і програє бій. Хто не займався боксом, нічого про цей вид спорту не знають, а самі вигадують різні історії про боксерів, які до них не мають жодного відношення. Це вид спорту, в якому насамперед звертають увагу на інтелект, на те, як боксер думає, що і як робить, як оцінює свого супротивника, як ухвалює рішення та вступає в бій, наносить удари, ухиляється від ударів, веде сам бій. Під час бою кожен відчуває велике навантаження, працює все тіло, а від сильних ударів важче думати, але все ж таки потрібно аналізувати і продумувати на кілька кроків уперед свої удари. В цей час, навпаки, потрібно ще більше думати і планувати свої наступні дії. Усі, хто виходить на ринг, одразу хочуть здобути перемогу, і якнайшвидше. Не завжди буває так, як хоче боксер. Спортсмен може перемогти в першому раунді на перших секундах або триматися до другого і там же здобути перемогу, а можливо, бій триватиме до останнього раунду, і тоді вже з першого раунду відчуватиметься велике навантаження на все тіло та затемнення в очах від отриманих сильних ударів. Тут не можна вгадати, хто коли переможе, але можна припустити, хто буде переможцем, та це так само може бути неправдою, адже випадковість у боксі має велике значення. Відома велика кількість таких випадків, коли боксери хотіли завдати удару, але на заваді стали секунди, в які суперник робив удар із зовсім іншого боку і отримував перемогу. Хтось із них уже лежить на підлозі, а інший тішиться з того, що зробив не так, як він хотів, перехитрив, вчасно змінив своє рішення і зробив так, як потрібно робити, щоб здобути перемогу.

Олег йшов уперед і думав про бокс, налаштовуючи себе на довгу розмову з тренером. Він не знав, як на нього відреагує тренер, що він йому скаже при першій зустрічі. Може, просто скаже, що йому тут не місце, хай займається іншою справою. Або подивиться на цього маленького хлопчика, який хоче займатися боксом, та не має фізично розвиненого тіла, і скаже, що краще нехай прийде трохи пізніше – можуть бути будь-які варіанти.

Він уже зрозумів, що в нього невелика кількість шансів потрапити до боксерського залу й почати займатися боксом. Олег хотів займатися і був рішуче налаштований на те, що прийде до спортивної зали і тренер одразу його запросить до тренувань. Але це все були мрії маленького хлопчика, який хотів якнайшвидше потрапити до боксерської зали та почати займатися боксом. Він своє рішення вже прийняв.

Бокс дає можливість людині стати самостійною, самій ухвалювати рішення, нести повну відповідальність за те, що вона робить. Олег розумів, що за все, що з ним трапиться в боксерському залі, він сам нестиме повну відповідальність, не зможе звинуватити в тому, що йому не пощастило і він отримав стусанів або не зміг здобути перемогу.

Олег повільними кроками йшов вулицею і думав про те, що там зараз знаходяться хлопчики його ж років, які вже займаються тривалий час, а він тільки тепер прийде до залу й почне вивчати бокс. Між ними буде велика різниця. Багато хлопців займаються боксом із п'яти років, вже мають витримку, силу, міць, вміють по-справжньому боксувати, а він навіть ніколи не одягав на руки рукавички. Та Олег на це не зважав, він вірив у неможливе, у те, що мрії іноді збуваються.

Олег дійшов до повороту й відразу відчув сумніви у своїх силах. Можливо, настав час повернути назад і якось іншого разу піти записатися на бокс, а зараз піти поспати і на ранок із новими думками почати новий день, забувши про божевільну ідею почати займатися боксом. Вираз обличчя змінився на задумливий. Він подивився на всі боки і, поглядаючи собі під ноги, пішов уперед. Олег знав, коли він повертатиметься з тренування, то ледве пересуватиме ноги, а вдома одразу ляже спати, сподіваючись на те, що зможе відновити сили та прийти на наступне тренування з новими силами.

Боксерський зал знаходився недалеко від будинку Олега. Йому не доведеться йти або їхати кілька годин, щоб потрапити на тренування, і це було великою перевагою.

Відстань у двадцять хвилин ходьби від будинку давала змогу менше витрачати сил на дорогу й більше займатися в залі. Але зараз це було не найголовнішим питанням, що хвилювало Олега. Він не знав, що буде попереду, і це його найбільше бентежило.

Наші думки й реальність зазвичай відрізняються. Олегу ніхто нічого ніколи не розповідав про спорт, він мав якесь уявлення про бокс лише після перегляду телевізійних програм. Він не міг уявити боксерський зал, оскільки ніколи там не бував. Увесь у своїх думках і переживаннях, він продовжував свою ходу. Бокс дає змогу людині стати тим, ким вона завжди була всередині, але приховувала під різними виразами обличчя. У боксі все проявляється на вищому рівні, і людина стає такою, якою вона завжди була всередині. Бокс дає можливість розвиватися настільки, наскільки це закладено в його тілі та в психологічних здібностях. Все зайве зникне з його життя, він стане собою, але це шлях, який доведеться пройти від початку до кінця, наражаючись на труднощі, що виникатимуть на цьому шляху. Олег уявляв, якщо раптом він опиниться на рингу і пропустить удар, і це буде нокаут, то про що він тоді думатиме, що робитиме, чи зможе вистояти удар чи ні, а потім встати на ноги і піти далі, або лежатиме й більше ніколи не встане, відмовившись від свого шляху. Але якщо боксер любить бокс, то він буде шукати в собі сили, щоб піднятися на ноги і продовжувати бій. Подібно до того, як у житті людина, яка падає, сама вирішує, що робити: піднятися на ноги і піти далі як би важко не було, чи залишитися лежати на місці.

Навіть якщо боксер не відчуває ніг, якщо він не може рухатися і витримувати наступного удару, падаючи вже від першого завданого удару, але знову встає, б'ється за перемогу, то він робить свій вибір. Якщо людина ніколи не любить життя, вона ніколи не буде жити. Людина, яка не любить бокс, ніколи не стане боксером, тільки любов веде вперед, і хоч як би важко не було, вона завжди буде вести вперед, даючи все нові й нові сили. Олег розумів, що багато хто хоче стати боксером, і вони роблять для цього все можливе, згодом виходять на ринг і заробляють на виступах гроші. На рингу боксер насамперед має бути готовим до всього, що з ним відбуватиметься під час бою і під час тренувань.

Олег ішов між будинками. Він дивився на всі боки – це була кінцева дорога до боксерського залу. Він уже не міг повернутися назад, піти додому. Роблячи крок за кроком, він упевнено йшов уперед. Потрібно було пройти між декількома будинками, і попереду буде клуб боксу. Та майнула думка, що за одну помилку на рингу він може платити все життя, залишитися сам, без сім'ї, постаріти на самоті, а після травми голови може трапитися навіть параліч тіла, і тоді такий боксер уже не буде нікому потрібен, сам буде доживати свої дні життя.

Олег уже дійшов до дев'ятиповерхових будинків, зведених кілька років тому. За цими будинками у великій споруді синього кольору й розташовувався боксерський зал. Перед ним знаходився невеличкий стадіон, на якому боксери починали тренування з двадцятихвилинної пробіжки.

Олег вирішив скоротити шлях і зайшов в арку між великими будинками, ще ближче опинившись до мети. Піднявшись сходами, що вели до омріяної синьої будівлі, Олег почав чути звуки ударів по груші в боксерському залі.

Олег на секунду зупинився, подивився вперед і сказав:

– Я майже дійшов, залишилося ще трохи. А що буде далі? Я не знаю. Та я не хочу дивитися назад, тепер мій шлях тільки вперед. Я більше ніколи не повернуся назад, як зробив, так зробив, вороття немає.

Зсередини споруди лунали звуки відпрацьовування хлопчиками ударів на боксерському мішку. У залі вже пройшла половина тренування, і зараз вони займалися на грушах.

Олег почув звук, і йому стало приємно. Він відчув, як там протікає зовсім окреме, своє життя, життя майбутнього. Не було б у звуках свого сенсу, якби вони йому не сподобались чи налякали. Навпаки – підбадьорили, розбурхали в ньому більшу цікавість.

На обличчі Олега з'явилася посмішка, і з посмішкою він пішов далі, не думаючи ні про що. Дійшовши до входу в будівлю, зупинився й подивився на сходи, які вели на другий поверх – це були сходи до боксерського залу, де вже займаються хлопчики. Всередині було тихо, серце чомусь почало стукати швидше, у ньому з'явилося тепле почуття радості. Олегу було важко зрозуміти, що він насправді відчуває. Це його перші самостійні кроки до здійснення змін у житті, він зараз повністю сам несе відпові­дальність за те, що буде в майбутньому.

Бокс завжди був спортом, у якому спортсмени отримують велику кількість травм. Іноді бувають такі травми, після яких боксер не може вже продовжити займатися, йому доводиться залишати боксерський зал. У боксі було багато випадків, і ще будуть, де успішний боксер, який віддав своє життя боксу, отримує серйозну травму, і після цього йому доводиться назавжди піти з боксерського залу і навчитися жити звичайним життям. Для кожного, яким сильним він би не був, завжди це не легко.

Не легко закрити очі на той довгий шлях, на велику кількість змагань, здобутих перемог. Через одну мить, одну допущену невеличку помилку, він втрачає все. Одна мить. Але її достатньо, щоб припуститися помилки, яка призведе до жахливих наслідків. Згодом, коли минають роки, уже будучи в безвихідному становищі, доводиться миритися з тим, що трапилося, та йти далі, покидаючи друзів, які були завжди поруч і підтримували у важкі хвилини.

На всіх змаганнях тренер завжди поруч, на всіх тренуваннях він підтримує і вчить боксу. У скрутну хвилину під час поєдинку завжди дає важливі поради, які приносять перемогу й мотивують у нелегкі раунди. Боксерський зал – це другий дім, від якого з часом важко відмовитися, завжди хочеться повернутися, але буває так, що немає змоги продовжувати. Так же само рано вранці прокидатися і знати, що зараз потрібно йти на тренування. Та отримана травма стає на заваді, доводиться відмовлятися від тренувань і починати жити звичайним життям. Важко, бо щодня хочеться йти до залу, брати рукавички, одягати їх на руки і починати займатися. Боксер звикає до великих навантажень, і з часом, коли закінчується бокс, стає складно без постійних фізичних навантажень. Буває, що комусь щастить більше і він продовжує займатися улюбленою справою, а комусь щастить менше. Не всі, хто починав займатися, віддаючи все життя боксерському залу, потім залишав його. Ні, є ті, хто вибирав роботу в залі та ставав тренером або помічником тренера. Багато, хто залишав боксерський зал, навіть через п'ять, десять років після отриманої травми, яка забороняла виходити на ринг і боксувати, з часом поверталися. Ті, хто має силу волі та жагу до повернення назад у бокс, робили все можливе, щоб мати можливість знову повернутися на ринг, але не кожен це зміг зробити, та й нелегко доводиться тим, кому лікарі заборонили взагалі надалі займатися боксом. Багато хто мріяв пройти цей шлях від початку до кінця, та при перших труднощах залишали бокс і ніколи вже не згадували про нього.

Олег подивився через скло і побачив, що всередині нікого немає:

– Мабуть, усі зараз у боксерському залі і тут нікого немає. Мені доведеться піднятися на другий поверх і самостійно підійти до тренера. Насамперед мені потрібно буде з ним познайомитися, і головне сказати, що я хочу займатися боксом, а тоді я почую відповідь.

Олег піднявся сходами, відчинив двері, пролунав скрип. Усередині був великий хол. За роки в ньому побувало багато спортсменів. Сюди приходили дітьми, маленькими наївними дітьми, росли тут, дорослішали, проходили свій шлях і проживали своє життя на рингу. Вони побували на багатьох змаганнях, здобували не одну перемогу. Хтось ставав чемпіоном світу, а хтось чемпіоном Європи. А зараз вони вже люди літнього віку, які час від часу приходять до зали подивитись на підростаюче покоління, ніколи не забуваючи про бокс. Навіть у такому віці, у якому зараз перебувають, вони раз на тиждень продовжують займатися, розуміючи, що бокс – це життя, перестати займатися боксом для них означає смерть.

Розділ 2

Знайомство з тренером

Олег роздивився все і тихо про себе сказав:

– Треба йти вперед. Назад дороги немає. Це мій вибір, я від нього не відмовлюся. Якщо я так вирішив, то я це зроблю, як буде, так буде. Якщо мені пощастить, то завтра я прийду на тренування, якщо ні, то спокійно житиму далі, знаючи, що я прийшов, не злякався, зробив усе можливе, і мені потрібно буде шукати щось інше у своєму житті. Багато хто хотів займатися боксом, але мало хто зміг потрапити до боксерського залу. Насамперед тренер дивиться на те, чи може хлопчик займатися боксом чи ні, чи є в нього здібності до цього виду спорту, чи ні.

На перших тижнях не кожен може одягнути рукавички і почати вчитися боксувати. Нелегко підняти руки і тримати стійку, блок, щоб суперник не міг завдати удару в обличчя, або витримати його, поставивши перед собою руки. Не вміючи нічого, багато хто спочатку пропускав не один удар, отримував по обличчю, а згодом, після багатьох тренувань, хтось навчився тримати удар і залишався, а хтось ні, і вони більше не приходили.

На тренуванні під час навчання боксу хлопчики одягали рукавички і ставали один навпроти іншого та легкими ударами навчалися боксувати. Їхні рухи, захист із часом ставали дедалі схожими на бокс. На рингу ніхто нікого не жаліє, кожен намагається якомога сильніше вдарити свого суперника і перемогти. Спочатку на тренуваннях усе легко, та з часом, коли минають місяці, усім стає дедалі важче, з'являється багато додаткових вправ. Роблячи їх уперше в житті, хлопці розвивають зовсім інші групи м'язів, і не кожен до них може звикнути. Зараз у боксерському залі тренуються хлопчики різного віку. Хтось прийшов місяць тому, і тепер уже відпрацьовує удари на боксерській груші, а є й ті, хто вже тренується протягом багатьох років. Були й такі, хто вже побував на змаганнях, деякі з них здобували перемогу, але чим довше в боксі, тим сильніший суперник. Усе робиться для того, аби перемогти. Ніколи нікого не шкодують, а завдають сильних ударів. Після них усе темніє перед очима, довго болить голова, тижні йдуть на відновлення.

Після року тренувань відбуваються змагання різних рівнів. На цих змаганнях вже підготовлені хлопчаки, навчившись боксу, виходять на ринг. Їм зустрічаються різні суперники: і з лівосторонньою стійкою, і ті, хто боксує зовсім по-іншому, і представники іншої школи в боксі.

Хлопчаки перемагали на змаганнях міста і їхали на змагання України. Зазнаючи там поразки, вони знову поверталися до зали і ще з більшим завзяттям тренувалися, готуючись до тих самих змагань наступного року. Там будуть зовсім інші хлопці, сильніші та, можливо, ще кращі за попередніх переможців. І вони роблять усе, щоб їх ніхто не зміг перемогти, щоб їхня швидкість була набагато кращою за решту хлопців. З ними не легко вже в першому раунді. Це справжній бій боксера, на який дивляться глядачі, і кожен переживає за цього боксера.

Олег подивився ліворуч і побачив великі білі двері. Двері були відчинені, звідти лунали звуки ударів.

У залі тренувалися хлопчики, які били боксерський мішок, і саме ці гучні звуки було чутно на вулиці.

Олегу зараз нелегко, він хвилюється, не знає, що сказати тренеру. З чого почати розмову, які сказати перші слова. З ним розмовлятиме людина, яка пройшла свій шлях у боксі, побувала на багатьох змаганнях, здобула велику кількість перемог. Від думок про це Олег ще більше ніяковів.

– Я спокійно прийду і запитаю тренера секції з боксу, чи можна мені приходити і тренуватися чи ні, і на цьому все закінчиться. Зорієнтуюся на місці. Шлях завжди відкривається перед тим, хто йде вперед, а перед тими, хто стоїть, він завжди буде закритий.

Олег пішов до коридору, стіни якого вже давно ніхто не фарбував. Звуки в залі раптово стихли. Олег, злякавшись, зупинився, почав прислухатися до тиші, чекав. Минула хвилина, і знову пролунав ляскіт, а за ним наступний, серія. Це були удари тренера в долоні, який починав ударом раунд і так само його закінчував. Плескання в долоні почали лунати вже по всій будівлі. Після них одразу лунали звуки відпрацювання ударів на боксерському ведмедику. Олег уже не хотів іти вперед, він почав ще більше боятися – перший крок буде нелегким, але його потрібно буде зробити.

Хлопець відчував, що в приміщенні з ним відбувається щось геть незрозуміле. Його охопило моторошне хвилювання, а руки почали труситися. Олег притиснув їх до себе, зупинився, подивився вперед і пішов далі. Усі ці почуття об'єдналися в одне ціле. Хлопець зрозумів, що якщо він зараз не збереться із силами і не візьме себе в руки, то в нього нічого не вийде і він тихо, так, щоб його ніхто не побачив, втече з цього приміщення і більше ніколи не поверне. Ніхто не давав жодних порад, як розмовляти з тренером, що йому казати при першій зустрічі, але хлопчина знав, що йому насамперед треба привітатися й посміхнутися, а все інше тренер скаже сам.

Олег запам'ятав перші кроки до боксерського залу донині, хоча пройшло вже чотири роки. Та ці відчуття він пам'ятає, наче вчора почав займатися боксом, ніби не було цих років в боксерському залі, усіх важливих подій у житті, де він брав участь у різних турнірах, як перемагаючи, так і програючи. І все завдяки своїй наполегливості та рішенню, від якого він не відмовився, зробивши перший крок. І ось сьогодні Олег йде своїм шляхом. Він постійно займався боксом, спочатку через день, а потім, звикнувши до важких навантажень і тренувань, почав тренуватися щодня. Це було важко. Повертаючись додому, він інколи не відчував свого тіла, йому нічого не хотілося, окрім як лягти на ліжко і заплющити очі з тим, щоб на ранок усе повторилося.

Олег не здавався, він завжди відстоював своє право на перемогу і перемагав. Руки самі хотіли опуститися донизу і пропустити удар від суперника, і тільки характер, бажання перемоги утримували руки біля обличчя і зупиняли удари суперника. Олег закохався в бокс, він зрозумів, що це його шлях.

Тренер Олега сам пройшов шлях боксера від початку і до кінця, що дозволило йому навчати дітей, знайомити їх із цим чудовим видом спорту. Бокс виховує в людині характер, силу волі, людяність, стійкість. Боксер – це людина, яка розуміє життя зовсім з іншого боку, із важкого боку, і розуміння боксу допомагає багатьом людям вирішувати такі питання і жити краще. Коли боксер зупиняється на місці, він робить усе можливе, щоб іти далі. Потрібно чекати і розуміти себе і все, що відбувається всередині серця, розуміти всі почуття і те, що потрібно змінити в дійсності, змінити, щоб піти вперед. І тут боксер починає розуміти, що бокс потрібно любити, а любов завжди дає нові сили. Якщо боксер від початку не закохався в бокс, то йому буде не так легко йти вперед. Якщо ж він зрозумів серцем, що бокс – то його, тоді життя в боксі стає зовсім іншим, зустрічаючи труднощі, завдяки любові, він їх безболісно долає і йде далі.

Олег багато чого зрозумів про життя в боксі, він отримав велику палітру відчуттів, яких раніше не відчував. Це зовсім інше життя. Не таке, як у більшості людей, які кожен день вранці прокидаються, ідуть на роботу, ввечері повертаються, а вихідні дні відпочивають на вулиці й гуляють з друзями. У боксі такого нема. У боксі завжди є робота, навіть відпочинок є теж роботою над собою, над своїми можливостями, які треба розвивати й вдосконалювати, щоб мати перевагу над суперником. Це фізична і психологічна робота, щоб завжди бути стійким до важких навантажень і нелегких ударів супротивника, суперника, який буде намагатися з усієї сили вдарити у вразливе місце та одним ударом відправити в нокдаун чи в нокаут. Бокс – це робота, яку потрібно любити.

Олег зробив вибір. Прямуючи коридором, через декілька кроків він зайшов до великої боксерської зали. Це була старенька зала, але тут завжди займалися хлопці, і їм не потрібно було нове обладнання й найкращі тренажери. Багатьох така атмосфера мотивувала, ще більше виховувала характер і не відволікала від роботи над собою.

Боксер, який хоче займатися, буде це робити де завгодно, навіть якщо в залі нічого немає, крім однієї боксерської груші. Їм цього буде достатньо, щоб стати майстром.

Олег подивився на боксерський зал і відчув, що ось настав вирішальний момент у його житті – він зустрінеться з тренером. А тренування тим часом триває. Тренер наполягає на тому, щоб хлопчики відпрацьовували удари на швидкість та реакцію, на ухил від удару суперника, а до цього вони виконують різні спеціальні вправи, які допомагають швидше реагувати на дії суперника та робити протидії, щоб захистити себе від завданого удару. Якщо боксер не встигне захистити себе від удару, він може опинитись на підлозі, а це може бути завершенням. Тому удосконалення майстерності займає довгі роки. Так відпрацьовується реакція, а вона обов'язково потрібна, оскільки дії суперника можуть бути різноманітними і удар може бути нанесеним як знизу, так і збоку чи спереду, і треба за мить зрозуміти, звідки буде завдано удару, і вжити правильних дій. І ось вона – справжня майстерність боксу, що відпрацьовується роками завдяки виконанню різноманітних вправ та наполегливій роботі.

У залі боксери витрачають багато сил, і це відбувається протягом годин тренувань. Вони не можуть ні про що думати, окрім боксу, адже їм не можна відволікатися на різні інші думки, думки, які не мають відношення до боксу, а тільки заважають боксувати, адже боксер, який думає про щось інше, що не належить до боксу, вже втрачає перевагу під час поєдинку через зайві думки. Тренер працює з кожним хлопчиком і його психологічним станом, щоб він був зосереджений на боксі, на тренуваннях і ні на що, окрім боксу, не відволікався, постійно думав про те, що буде робити суперник, а тренер робить все можливе, щоб хлопчики перемагали і ставали чемпіонами.

Тренер займається не тільки фізичним вихованням, а й психологічним, який має велике значення. Він виховує стійкість до навантаження, нанесених суперником ударів. Багато хлопчиків падають на підлогу, тікають від суперника, а інколи починають плакати, і тренер робить усе можливе, щоб підтримати кожного та зробити його сильнішим, витривалішим, стійкішим до змагань та поєдинків на професійному рингу боксером. Кожен хлопчик хоче стати видатним боксером, але тільки одиниці можуть пройти цей шлях до кінця, витримавши все те, із чим доведеться зіткнутися на своєму шляху.

Олег зробив кілька кроків уперед, але ще нікого не бачив. Звуки ставали голоснішими, і він перестав чути самого себе та свій внутрішній голос. Олег чув своє серце, стукіт якого співпадав з луною від ударів. Усередині почала лунати мелодія тиші й задоволення. Йому одразу полегшало, на обличчі Олега з’явилася легка посмішка, і він зрозумів, що в цьому залі є щось його. Звуки, що лунали з боксерського залу, були приємними, роздавалися натхненно й водночас хвилююче. Хлопець зрозумів, що до цього дня він мав лише приблизне уявлення, що таке бокс.

Юнаку залишилося зробити ще кілька кроків, і нарешті він побачить того, шлях до якого був такий довгий.

Високий широкоплечий чоловік стояв з опущеною головою, розмірковуючи над чимось. Він був одягнений у коричневий светр і спортивні штани, а на ногах було спортивне взуття чорного кольору. Олег подивився на нього й завмер на місці. На мить йому захотілося просто піти, щоб його ніхто не побачив. Олегу стало дуже страшно. Він не знав, як підійти до тренера, який про щось думав, не звертаючи уваги на маленького хлопчика.

Хвилювання було настільки великим, що хлопцю здалося, що він буде заїкатися при розмові. Та все ж йому було приємно поспілкуватися з такою людиною, але думки і хвилювання були невловимими. Важко було зосередитися на одній думці, але він знав, що потрібно спочатку сказати звичайні слова, такі як: «Добрий вечір».

Олег думав, а тренер у цей час повільним кроком наближався. Не помітивши хлопця, тренер пішов у своїх справах до кабінету, що знаходився далі по коридору.

Олег не знав, що йому робити, говорити. Він подивився на порожній коридор і подумав: «Тренер мене не побачив».

Посмішка перетворилася на легкий сумнів. Йому стало сумно. Він стільки часу й сил витратив на те, щоб подолати самого себе та прийти до боксерської зали, почати займатися боксом, що зараз стало ніяково. Він не може повернутися додому, так і не сказавши жодного слова.

Олег подумав: «Якщо так має бути, то нехай так і буде».

Хлопець не пішов до кабінету за тренером. Посміхнувшись, став чекати, коли тренер повернеться.

Минуло кілька хвилин. Олег стояв і не рухався. Раптом пролунав звук кроків, і з-за рогу вийшов тренер. Олег зробив на зустріч кілька кроків і сказав:

– Добрий вечір. Вибачте, підкажете, де тут боксерський зал. Я хочу записатися на бокс, – на останніх словах Олег почав заїкатися.

Тренер подивився на хлопчика вольовим поглядом:

– Добрий вечір. Я тренер. Ви хочете записатися на секцію з боксу?

Олег усміхнувся:

– Так, я хочу записатися на бокс.

Тренер:

– Як вас звати і скільки вам років?

– Мене звуть Олег, мені чотирнадцять років.

Тренер:

– Мене звуть Олександр Миколайович. Я тренер у цьому боксерському залі.

– Приємно з вами познайомитися.

Тренер:

– Ви раніше займалися спортом?

– Ні, я тільки вдома роблю різні вправи, віджимаюся.

– Добре, зараз у нас триває набір хлопчиків. Для того, щоб почати займатися боксом, вам потрібно буде завтра прийти о третій годині дня, це молодша група, і провести з нами тренування. Я на вас подивлюся, як ви займатиметеся, і тоді вже ухвалю рішення, а так я нічого не можу сказати.

– Дякую, я завтра буду, – промовив Олег.

– Візьміть із собою спортивний одяг. Для початку цього вистачить, – мовив тренер.

Олег усміхнувся і відповів:

– Спасибі вам велике. Я завтра буду о третій годині.

– Головне не запізнюватися. У нас ніхто не любить запізнюватися на тренування, – зауважив тренер.

– Так, я вас зрозумів. Дякую.

Тренер кивнув:

– Тоді до завтра.

– До побачення, – видихнув хлопець.

Тренер пройшов біля Олега, направляючись до залу, зупинився й подивився на маленького хлопчика, очі якого від хвилювання бігали. Коли Олег побачив тренера, то не знав, куди дивитися. Він хотів подивитися на тренера, але не насмілювався, постійно відводячи погляд.

Тренер – це та сама людина, яка найбільше хвилюється за свого боксера. Він працює зі спортсменом, виховує, проводить різні бесіди, вкладає частину свого життя, віддаючи майже всі свої сили, щоб учень навчився боксу.

Тренер хоче, щоб його боксер здобув перемогу. Він постійно спостерігає, дивиться, вчить і робить зауваження. Іноді дає неймовірні навантаження. Це потрібно для того, щоб ще більше зрозуміти можливості учня. Тільки завдяки тренуванням боксер розуміє, що він може і чого ще треба навчитися, зможе він витримати бій чи ні. Під час тренувань тренер постійно спостерігає, щоб учень, коли виходитиме на ринг, не зробив помилки, щоб він міг стати переможцем і не підвести свого тренера, який вкладає велику кількість зусиль, часу і свою майстерність. На початку кожного тренування тренер розповідає різні історії зі свого життя для підтримки учнів, або під час перерв між тренувальними раундами, коли усім хочеться впасти на підлогу й більше не підійматися. Без підтримки тренера немає мотивації, сила волі слабшає. Коли тренер говорить зі своїм учнем у важку хвилину на рингу або під час тренування, то ці слова ніби додають сил, надихають і відроджують боксера. Слова тренера мають велике значення, додаючи сил і впевненості.

Тренер – це батько в боксі, який знає про нього більше, ніж всі інші. Він прожив життя в боксі, віддав усі свої сили, щоб стати чемпіоном, а потім почати навчати інших хлопчиків, які також хочуть пройти шлях боксу, дійшовши до самого кінця. У спорті може трапитися все, що завгодно, у будь-який момент може виникнути ситуація, коли необхідно буде зупинитися. Очікувано, що колись може настати такий момент, що найкращий боксер, який віддав своє життя боксу, в один момент просто зупиниться і піде з боксерського залу через внутрішні проблеми, про які ніхто не знає. А тренер зобов'язаний завжди знати, що відбувається всередині свого учня і як йому можна допомогти в скрутну хвилину, щоб він не пішов зі спорту через дрібницю.

Бокс – це загадковий вид спорту, де не можна передбачити, хто стане переможцем, а хто ні. Усі можуть сподіватися, але іноді надії не збуваються, і тут потрібно бути готовим до всього, до будь-якого повороту подій.

Олегу після того, як познайомився з тренером, захотілося якнайшвидше дійти додому. Він не хотів казати батькам, де він був, бо не знав, як вони відреагують на те, що він записався до секції, і невідомо, чи дозволили б батьки Олегу займатися боксом чи ні, тож він вирішив нічого не казати. За п'ятнадцять хвилин зміг повернутися додому. Ще був схвильований і зосереджений на завтрашньому дні, не знав, який йому доведеться взяти спортивний одяг, у чому прийти на перше тренування, що покаже тренеру, чи зможе він займатися боксом взагалі чи ні.

Олег не знав, що буде на тренуванні, які фізичні навантаження, вправи, чи зможе він їх витримати, чи ні. Візьме тренер до себе Олега чи ні, буде він його виховувати й навчати боксу чи ні. Питань крутилося в голові багато. А відповіді будуть вже завтра, коли тренер почне передавати весь свій досвід, виховувати з нікому невідомого хлопчика, який нічого не вміє, справжнього професійного боксера.

Прийшовши додому, Олег подивився на батьків, які займалися своїми справами, привітався з мамою і батьком і швидко пішов до своєї кімнати, вдавши, ніби нічого не трапилося. Насправді ж йому здавалося, що він зробив так багато – пішов до боксерського залу аби записатися до секції, а завтра відбудеться перше тренування. Від завтрашнього дня залежало майбутнє Олега. А зараз йому доведеться налаштувати себе як ніколи на будь-які труднощі, що можуть бути. І в майбутньому залишається питання: у разі, якщо він буде займатися боксом, чи зможе заробляти гроші на життя, боксуючи на професійному рингу, чи ні. Він не забував про те, що йому насамперед доведеться себе берегти і настільки, щоб дійти до великого рингу, адже одна травма може все забрати і на всьому поставити хрест. Олег знав про всі невдачі, що чатують на нього в майбутньому і що вже трапилися з багатьма професійними боксерами на рингу, які змусили покинути цей вид спорту й більше ніколи не виходити на ринг.

Перед походом до залу Олег читав про цей спорт в інтернеті різні статті, про спортсменів, які зупинялися посередині свого шляху й більше ніколи не поверталися, про помилки, яких вони постійно припускалися, а він не хотів робити чужих помилок. Олег не хотів іти шляхом інших спортсменів. У нього буде власний шлях.

Збираючись на тренування, обдумуючи усе, Олег розумів, що завтра всі, хто будуть у залі, дивитимуться на нього, бо він новачок, тож йому доведеться робити все, щоб його сприйняли не як незграбу, який нічого не зміг зробити, а як хлопчика, який бажає залишитися і продовжувати тренуватися.

Минуло чотири роки з того моменту, як Олег вперше прийшов до зали. Зараз він здобув багато досвіду й займається з тими хлопчиками, що залишилися після багатьох випробувань у боксі. Зараз Олег щосили б'є боксерську грушу і згадує ті моменти, коли він вперше пішов до боксерської зали, коли був ще хлопчиком. Наразі йому вже майже вісімнадцять років. За чотири роки він зрозумів, що таке насправді бокс, як би важко йому не було, він не зупинявся і дійшов до цього моменту, став непоганим боксером, а попереду ще довгий шлях.

Олег за сигналом тренера припинив відпрацьовувати удари на боксерській груші. Попереду чекала хвилина відпочинку перед наступним раундом, у якому він також буде відпрацьовувати інші удари на боксерській груші. Знову повернувся у своє минуле, у ті хвилини, коли, хвилюючись, шукав спортивний одяг, сумку для речей. Зібравшись на тренування, він поскладав форму у невеличкий пакет білого кольору та поставив його біля ліжка. Зробив глибокий вдих, заплющив очі і став чекати, коли засне, та думки не покидали його, і він подивився на стелю.

Олег був хлопчиком зі звичайної сім’ї. Інколи в родини не вистачало коштів на необхідне. Та тренер у боксерському залі не брав із хлопчиків грошей. Його метою було навчити боксу, а не заробити грошей. Він навпаки допомагав усім тим хлопчикам, які приходили до боксерського залу навчатися боксу. Брав зовсім невеликі гроші (якісь десять гривень) у тих, хто міг заплатити. Тренер розумів, як кожен хлопчик, який хоче стати боксером, тяжко тренується і що багато хто з них не працює, всі зі звичайних родин, у яких батьки прості робочі люди.

Щоб досягти успіху в будь-якій справі, завжди потрібно працювати, віддаючи усі свої сили. Тільки коли боксер працює в боксерському залі, викладаючись на всі сили, він розвивається і вдосконалює свою майстерність боксу. Кожен, хто приходить до боксерського залу, має бути готовий віддати повністю себе боксу, забувши про все інше в житті, і тільки таким чином хлопчик може стати справжнім боксером. Багато хто після тренування залишається в боксерському залі й далі продовжує тренуватися, повертаючись додому тільки пізно ввечері, аби деякий час відпочити, а потім знову повернутися на тренування. Це і є шлях боксера. Щоб стати найкращим, потрібно більше працювати та вдосконалювати себе й завжди мати перевагу над суперником.

Олега переповнювали емоції. Він був радий і хвилювався від того, що нарешті його запросили займатися боксом. Також усвідомлював, що йому потрібно буде забути про свій вільний час, забути про друзів, забути про те, що існує інше життя. У боксі не тільки потрібно бути сильним фізично, а й потрібно бути сильним серцем.

Хлопчикам буде важко миритися з поразкою, нелегко буде повертатися до боксерської зали після програшу на рингу, а сильне серце, всередині якого горить вогонь, завжди веде до боксерської зали, щоб відновитися і знову вийти на ринг.

Під час тренувань тренер виховує своїх учнів не тільки фізично, а й духом, щоб учень завжди був сильним і пам'ятав, що є добро, і той хто добрий, у всьому завжди перемагає. Навчає поводитися правильно, які б ситуації не були.

Олег подивився на стелю, і виникло таке відчуття, що він бачить розсіяні зірки, що блимають білим кольором. Уважно вдивляючись, хлопець зрозумів, що це нічні зірки, які з'являються дуже рідко в такому вигляді. Сяйво, яке щойно побачив, він колись бачив у дитинстві, і одразу відчув у своєму тілі та в душі свободу та легкість.

Олег тихо сказав:

– Можливо, це і є моє життя. Я буду робити все, щоб залишитися. Я буду слухати уважно кожне слово тренера, який мені буде давати поради. Я буду виконувати все, що він мені скаже, і так досконало, щоб бути кращим. Одна моя помилка може коштувати багато чого. У мене виникатимуть такі думки, коли я захочу просто зупинитися й більше нічого не робити, але я буду намагатися йти далі. Я буду хотіти відпочивати, але мені доведеться підніматися з ліжка і йти на тренування, і це буде важким моментом мого життя, але я сильніший за ці моменти.

Уся стеля перетворилася на зоряне небо. Олег заплющив очі й одразу заснув, а перед очима з'явилися приємні сновидіння.

Ніч минула швидко. Олег прокинувся о восьмій ранку. Сонячне проміння, бавлячись за вікном, обережно й хвилююче доторкнулося до його обличчя. Він прокинувся із посмішкою. Піднявся з ліжка й відчув легку радість. Подивився на годинник і швидко зібрався. Сьогодні не пив ранкового чаю, а одразу пішов до школи. Після занять він збирався повернутися додому й одразу піти до боксерського залу.

У школі Олег сидів на уроках і думав про бокс. Він не звертав уваги на вчителів, однокласників і цілий день провів на самоті, ні з ким не спілкувався, навіть нічого не писав у зошиті. Після всіх уроків пішов додому, узяв пакет із речами і, нічого не сказавши батькам, вийшов із квартири. Не поспішаючи, пішов до боксерського залу. Сьогодні все було зовсім по-іншому. Він був упевнений в тому, що нині в нього буде найкращий день у житті.

Минуло двадцять хвилин, і Олег підійшов до великої синьої будівлі. Звуків із боксерської зали не чутно, мабуть, він прийшов першим, раніше за всіх.

Кидаючи погляди в різні боки, він зайшов усередину будівлі. У холі в один ряд стояли стільці для очікування. За столом сиділа жінка, яка відповідала за те, щоб ніхто сторонній не зайшов до будівлі.

Олег подивився на жінку і привітався з нею. Вона запитала, до кого він прийшов.

Олег гордо відповів, що прийшов займатися в боксерський зал.

Жінка з посмішкою відповіла:

– Ви рано прийшли, за півгодини до початку тренування. Вам потрібно буде трохи почекати, коли всі зберуться, а потім ще дочекатися тренера, і тоді ви всі зможете піти до роздягальні.

Олег подякував і промовив:

– Я вже зрозумів, що я раніше за всіх прийшов. У мене сьогодні буде перше заняття в боксерському залі, моє перше тренування.

Жінка посміхнулася:

– Не хвилюйтеся. Усе буде добре. Хто приходять уперше, непокояться, а потім, коли починають займатися, то почуваються як удома. Зал для багатьох хлопчаків стає другою домівкою.

Олег був вдячний за підтримку. Він відійшов, аби присісти і почекати на стільчиках.

Хлопець повільно підійшов до стільців, присів на середній і почав поглядати на годинник, що висів на стіні. Годинникова стрілка, відміряючи час, пересувалася дуже повільно. Олег поглядав кожну хвилину на годинник. Йому здавалося, ніби час зупинився. Минуло вже п'ятнадцять хвилин, як він сидів в очікуванні, майже без руху. Він дивився на двері й довгий коридор, наприкінці якого були ще одні двері. Сьогодні всередині великої будівлі було все геть інакше, не таке, як учора, ніби він прийшов у зовсім інше місце. Він сам не вірив у все, що відбувалося, і від цього було не по собі. У всьому були зміни реальності.

Сьогодні перше й надважливе заняття. Олег не знав, що буде далі, але він думав про це. Зараз йому стає байдуже що хто буде казати, адже він розумів, що в майбутньому, якщо сьогодні він витримає тренування, то буде тренуватися разом з усіма. І займатиметься набагато більше, ніж інші хлопчики, а коли матиме вільний час, він так само займатиметься боксом, не витрачаючи його на безглузді речі, такі як походи на вулицю з друзями і вечірні гуляння. Він сам прийняв рішення.

Відчинилися вхідні двері, й почали заходити хлопчики. Вони пройшли біля Олега й одразу попрямували до роздягальні, яка знаходилася, як виявилося, за спиною жінки, що сиділа на вахті. Перевдягнуті у спортивний одяг, із сумками на плечах, юні спортсмен готові були до тренування.

Олег подивився на свій пакунок, і йому стало ніяково. Він відвів очі вбік, а за кілька хвилин побачив, як до вхідних дверей увійшов тренер. Він подивився на Олега і привітався:

– Добрий день.

Олег відповів на привітання й одразу запитав:

– Добрий день. Ви мене пам'ятаєте? Я вчора до вас приходив записатися на бокс.

– Так, я пам'ятаю, – відповів тренер.

– Я хочу займатися боксом, – очі хлопця загорілися.

– Так, добре. Сьогодні ваше перше тренування, і я хочу на вас подивитися, – голос тренера був спокійний і доброзичливий.

– Я взяв із собою спортивний одяг. Як ви казали.

Тренер подивився на білий пакет:

– Добре. Проходьте в роздягальню і переодягайтеся, а потім ідіть до залу, я там на вас чекатиму.

– Дякую, – Олег повільно став зі стільця й пішов до роздягальні. Тренер пішов до свого кабінету. У роздягальні була велика кількість вільних шафок. Він обрав шафку по середині всієї лінії. Повільно роздягнувся, повісив одяг, дістав із білого пакета спортивний одяг, переодягнувся, подивився на шкарпетки. Оскільки змінних у нього не було, він одягнув спортивне взуття. Подивився на всі боки й повільно, з опущеною головою, пішов до виходу, налаштовуючи себе на перше тренування боксом. Шорти були сірого кольору, а футболка чорного, без написів, на ногах – дешеві кеди з білими смугами.

Олег вийшов у хол і розгублено підійшов до жінки, яка сиділа за столом. Від хвилювання він заплутався і не знав, куди йому йти.

– Перепрошую, підкажіть, у якій стороні боксерський зал?

Жінка посміхнулася і відповіла:

– Праворуч від мене наприкінці коридору будуть двері, то за ними знаходиться боксерський зал. Вам туди.

Олег подякував і повільним кроком пішов до великих білих дверей. Відкривши їх, він опинився у боксерському залі. Зал був такий великий, наче футбольне поле. У кутку за стіною – маленький зал, усередині якого висіли боксерські груші. Вчора, коли Олег приходив, аби записатися, тренування проходило на другому поверсі в тренажерному залі. Час від часу тренер відводив туди хлопчиків для вироблення сили. Інша ж група займалася в цьому залі, звідси й лунали звуки ударів, які розносилися по всій будівлі.

По середині не було рингу,