![Щоденник [не]ідеальної](https://cdn.drukarnia.com.ua/64c8271d280f44210215417d/images/LfQmavatar.jpeg){kind=avatar}
Якби можна було описати свій день одним словом, то слово "лайно" підійшло б ідеально! Матеріали для нового випуску журналу все ще були сирими і до кінця не готовими. В обід подзвонив турагент і співчутливим тоном повідомив, що рейс на мій довго омріяний відпочинок з донькою — скасовано.
«Кава! Мені терміново потрібна кава!»
Не знаю, чому саме сьогодні я не попросила секретарку принести мені кави, як я це робила завжди?! Чи то, щоб переконатись, що рух справді покращує настрій. Чи то, щоб переконатись, що світ сьогодні явно щось замислив проти мене...
Словом, я спускалась сходами офісу до кавового автомату, а на зустріч мені піднімався мужчина з цілою горою папок. Власне, саме через них він мене й не помітив. І якби ми з ним були героями романтичного фільму, то наступну сцену режисер би зняв так:
"Папки з важливими документами розлітаються по усіх сходах. Вони обидвоє починають поспіхом збирати усе з підлоги... Аж раптом — один листок! Листок, до якого вони торкнулись разом і одночасно - змусив їх нарешті подивитись один одному у вічі. Їхні погляди зійшлись і застигли на декілька секунд. Глибокі погляди, в яких можна було прочитати так багато..."
Але, на жаль, я була всього лиш героїнею гімняного дня. І жоден режисер не збирався знімати про мене фільм. І хоч, наші погляди справді зійшлись, та в моєму погляді можна було прочитати нічого, окрім: «Дивись, куди йдеш, йолопе!» Зреагувати романтично я би, може, й змогла, якби не чашка кави, яку він тримав у другій руці і, якою він мене благополучно покропив! І щоб контролювати себе і не обматюкати мужчину, я згадала про позитивне мислення (яке вже от як пів року пропрацьовую зі своїм психологом, відколи подала на розлучення). Отож, я спробувала знайти бодай якийсь позитив в цій ситуації. Знайшла!
«Господи, дякую Тобі, що цей йолоп п'є лате холодним!»
Звісно, що мужчина попросив вибачення і запропонував оплатити за хімчистку моєї новенької білої блузи від Marks&Spencer. Але я була настільки роздратована в той момент, що найкращим рішенням було — ізолюватись від усіх!
Я прийшла на паркінг, сіла в свою чорну ластівку і збиралась їхати додому, щоб переодягнутись в чистий сухий одяг. Але спочатку музика! Я саме обирала саундтрек в плеєрі, щоб хоч якось заспокоїтись, коли мене перебив телефонний дзвінок від мого адвоката:
«Ало!... Як?.. Бл*ть...»
Три хвилини виклику і тільки цих три слова.
Вишенькою на купці усього лайна стало перенесення суду.
Я знову ще НЕ розлучена!..
