Я щойно переглянула документальний фільм «Жертви Якуба Яхла в Африці | Документальний фільм-розслідування», і досі тремчу від жаху та відрази. Моє серце розривається за дітей і сім'ї в Танзанії, чиї життя були зруйновані цим монстром, Якубом Яхлом. Це був не просто фільм — це був удар у саме серце, оголення людської ницості, що ховалася під маскою благодійності.
Ця людина, яка видавала себе за рятівника вразливих дітей, виявилася справжнім хижаком. Свідчення жертв — дітей, яким ледь виповнилося 10 років, таких як Розі, яку зґвалтували під загрозою ножа, — нестерпно слухати. Образ 12-річного хлопчика, змушеного стати свідком зґвалтування свого друга, коли Яхл тримав ніж, переслідуватиме мене вічно. Ці діти, які й без того живуть у злиднях, зазнавали найогидніших форм експлуатації — сексуального насильства, маніпуляцій та ін'єкцій невідомих речовин під виглядом «ліків». Страх в їхніх очах, їхні нервові реакції, коли їм показували фото Яхла, говорять голосніше за будь-які слова.
Не менш огидно те, як Яхл використовував своє становище «білого рятівника», щоб обманювати громади, волонтерів і навіть європейських спонсорів. Він обіцяв допомогу — школи, їжу, житло, — але приносив лише біль і руйнування. Центр "Nature and Skills", який мав бути притулком для дітей, тепер являє собою лише порожні стіни — символ його зради. Він фотографував відчайдушні сім'ї, такі як сім'я Мері з п'ятьма дітьми, щоб збирати гроші, які привласнював собі. Це не просто шахрайство — це цинічне використання людського горя задля власної вигоди.
Я сиджу і намагаюся осягнути, як хтось може бути настільки нелюдяним. Як можна дивитися в очі дітям, обіцяючи їм надію, а потім знищувати їхні життя? Цей фільм — не просто розслідування, це крик про справедливість. Яхл має відповісти за свої злочини, і я сподіваюся, що цей документальний фільм стане кроком до того, щоб такі хижаки більше ніколи не могли завдавати болю.
