Антропологія

Навесні 1949 року знаменитий південноафриканський лікар і палеонтолог, що відкрив у свій час парантропа та вивчав австралопітеків, Роберт Брум (Robert Broom), проглядаючи фонди Британського музею, зненацька знаходить цікаві кісткові рештки...

Отже 1949 року палеонтологу та антропологу Кеннету Оуклі вдалося отримати зразки пілтдаунських черепа і щелепи та провести процедуру датування флюориновим методом. Які ж результати отримав дослідник?

Минув вже 41 рік з того моменту, коли щаслива зірка Еоантропа, Людини Світанку, стрімко здійнялася над науковим небосхилом. Багато списів було зламано, але Пілтдаунську таємницю так ніхто і не зумів розгадати. Хто Він, де жив? Як?..

Після 1916 року, коли за кордоном стало відомо про знахідки у Шеффілд Парку (Sheffield Park), “рейтинг” Еоантропа істотно підріс...

В період з 1909 по 1914 рік бельгійський скульптор Луї Маскре, під керівництвом бельгійського ж антрополога Еме Луї Руто, створює скульптурний ряд відомих на той час "пращурів" людини...

Ну що ж, непроста оповідка про непросту долю Пілтдаунського Еоантропа, цебто “Людини світанку”, повільно наближається до логічної розв'язки. Проте зараз, у 10х-20х роках XX століття, слава його ще на верхів'ї...

Щоб довести свою правоту, антрополог Артур Кіт запропонував публічно проекзаменувати власне вміння у реконструкції черепів. Через деякий час виклик було прийнято...

Артур Кіт буквально з першого погляду оцінив перспективи щойно знайденого Пілтдаунського черепа і, будучи прибічником теорії про ранню появу Homo sapiens на еволюційній арені, відразу став його, майбутнього Еоантропа, палким прихильником.

Та найважливіші напади скептиків були націлені все ж на багатостраждальний "високолобий" череп із "мавпячою" щелепою. І, в неостанню чергу через те, що подібна знахідка була одиничною. Жодна з інших знахідок не підтверджувала можливість такого поєднання...

Після приголомшивого дебюту першовідкривачі “Пілтдаунської людини” звичайно ж не могли собі дозволити відпочивати на лаврах. Успіх необхідно було якнайшвидше закріпити! Тому з початком літа 1913 року розкопки в Баркгам Манор продовжилися з новою силою...

Успіх виступів Доусона та Вудворда був шаленим. П'ять із шести наступних доповідачів підтримали головні ідеї, озвучені дослідниками. Відмінності були лише у деталях...

Повторний аналіз знахідок з печери Джебель-Ірхуд (Марокко) дозволив встановити більш давній вік останків Homo sapiens, який складає приблизно 318 тис. років.

Нарешті наблизився довгоочікуваний вечір 18 грудня 1912 року! Вечір першого офіційного знайомства знахідки з публікою! Вчені мужі туманного Альбіону та просто джентльмени, котрі цікавилися наукою, зібралися в залі засідань...

Численні неандертальські похоронні ями в Бельгії, на південному заході Франції, на півночі Іраку дозволяють говорити про те, що давні люди ховали своїх одноплемінників, а отже, мали певну погребальну культуру.

Кам’яні знаряддя, що відносяться до типу олдувайської культури, були виявлені поряд з останками давнього парантропа (масивного австралопітека). Кенійська знахідка дає підставу засумніватися в тому, що винахідниками олдувайських знарядь були ранні Homo.

Дослідники працювали в гравійній ямі все літо. Переважно на вікенд. Загалом за сезон було знайдено 12 екземплярів різних викопних предметів. Деякі з них - досить цікаві та стануть скандально знаменитими в майбутньому...