В період з 1909 по 1914 рік бельгійський скульптор Луї Маскре (Louis Mascré), під керівництвом бельгійського ж антрополога Еме Луї Руто (Aimé Louis Rutot), створює скульптурний ряд відомих на той час “пращурів” людини. Надалі ці скульптури стануть частиною експозиції 1914 року в Англії, що демонструватиме еволюцію людського виду.
Серед усіляких неандертальців, кроманьйонців та інших гайдельбержців знайшлася місцинка і для “Людини пілтдаунської”.
Як і всі “пращурі-несапієнси”, Еоантроп Маскре зовні мав вигляд більше мавпячий, ніж людський.
Нині “реконструкція”, разом із іншими роботами дуету Маскре-Руто, зберігається у Бельгійському музеї природничих наук (Muséum des sciences naturelles de Belgique, або ж Museum voor Natuurwetenschappen).
Наступним новинами із туманного Альбіону зацікавився у 1914 році американський анатом Джеймс МакҐрегор (James H. McGregor). Того ж 1914 року, коли Англія милувалася роботами Маскре, у Баркгам Манор (Barkham Manor) віднайшли прадавнє знаряддя із кістки (див. “Пілтдаунська людина: Шоу має продовжуватися!”), а Австро-Угорщина оголосила війну Сербії, МакҐрегор завершує власну реконструкцію пілтдаунського черепа.
А в номері XIV “Американського музейного журналу” (The American Museum Journal) за 1914 рік, в якості титульної ілюстрації до статті “Людина світанку із Пілтдауну, Англія” (The Dawn Man of Piltdown, England), що вийшла з під пера американського зоолога, приматолога та палеонтолога Вільяма Кінга Ґрегорі (William King Gregory), публікується і перша “прижиттєва” реконструкція Пілтдаунської людини роботи Джеймса МакҐрегора. Поки ще графічна...
Та невдовзі з'являється і скульптурна її версія!
Реконструкцію було завершено 1915 року і для її створення були задіяні ті ж методики, що і роком до того для не менш знаменитої скульптурної реконструкції неандертальця, про яку можливо докладно поговоримо якось іншого разу.
У повній ж мірі та в усій своїй красі ця реконструкція, що стала класичною, наводиться у книзі Генрі Ферфілда Осборна (Henry Fairfield Osborn) “Людина стародавнього кам'яної доби. Її навколишнє середовище, життя та мистецтво” (Man of the Old Stone Age. Their Environment, Life and Art), опублікованій 1915 року:
У 1921 році виходить у світ науково-популярна книга подружжя Марджорі (Кортні) та Чарльза Генрі Борна Квенеллів (Marjorie (Courtney) Quennell та Charles Henry Bourne Quennell) під назвою “Повсякденне життя у стародавню кам'яну добу” (Everyday life in the old stone age). Книга була багато ілюстрована власними оригінальними рисунками подружжя, саме цим вона і привертає до себе нашу увагу.
І звичайно ж, Марджорі та Чарльз, у свої віртуальній мандрівці крізь тисячоліття, ніяк не могли оминути Пілтдаунську людину, що наробила тоді чимало галасу, та присвятили їй окремий розділ.
Відразу ж, на початку, нас зустрічає профіль головного героя:
А кількома сторінками пізніше - і вся його кудлата фігура! Еоантроп сидить у “позі лотоса” та захопливо створює кам'яний “скальпель”, можливі варіанти которого наведені тут же ж (знамените пілтдаунське “рубило” E606 зображене з обох боків внизу; див. “Чарльз Доусон та Пілтдаунська людина: Скарби Східного Сассексу”):
До речі, у пізніх редакціях книги, що були видані вже після 1953 року, ця ілюстрація залишилася, але підписувалася як “Людина нижнього палеоліту, що виготовляє крем'яне знаряддя”.
Окрім того в цьому ж розділі є також і рисунок жінки, що здобуває вогонь тертям. Не стану стверджувати напевно, але цілком імовірно, що вона теж із “роду еоантропів”:
В 1934 році виходить у світ другий том всеохоплюючої та багато ілюстрованої роботи все того ж Генрі Ферфілда Осборна “Хоботні: монографія про відкриття, еволюцію, міграцію та зникнення мастодонтів і слонів світу” (Proboscidea: a Monograph of the Discovery, Evolution, Migration and Extinction of the Mastodonts and Elephants of the World). На сторінці 968 знаходимо цікаву ландшафтну реонструкцію авторства відомої американської ілюстраторки Margret Flinsch, зі слонами звичайно і...
Попередні частини тут:
