Історія номінації Адольфа Гітлера на Нобелівську премію миру в січні 1939 року – це не просто курйоз. Це складний політичний жест, що розкриває напругу перед Другою світовою війною, механізми пропаганди та сміливі форми опору. Розберемося глибше.
Автор та Контекст:
Ерік Готфрід Крістіан Брандт (1884-1955):
Шведський юрист, соціал-демократ, член парламенту. Глибокий критик нацизму, обурений Мюнхенською угодою (1938) та окупацією Чехословаччини (березень 1939).
Мотивація:
Його номінація була свідомою провокацією та сатирою. Брандт використав право номінувати (як член нац. парламенту) для того, щоб публічно висміяти претензії Гітлера на миролюбність та звернути увагу світу на реальну небезпеку. Його лист був написаний у стилі нацистської пропаганди, доводячи її абсурдність до крайності.
Механізм та Реакція Нобелівського Комітету:
Процедура: Номінація була офіційно зареєстрована під номером 32 серед 44 номінацій того року [Джерело 1: Архів Нобелівського комітету]. Формальні підстави були.
Реакція:
Комітет (який тоді формувався парламентом Норвегії) зрозумів сатиру. Скандальна номінація не була серйозно розглянута. Однак сам факт її реєстрації викликав потужний резонанс.
Підсумок 1939 року:
Премію не присуджували. Офіційна причина – "жоден з живих кандидатів не відповідає умовам заповіту Альфреда Нобеля" на тлі початку Другої світової війни (1 вересня 1939) [Джерело 1].
Політичні Наслідки та Історичне Значення:
1. Символ Опору: Акція Брандта стала прикладом незвичайного, але мужнього публічного протесту проти нацизму в умовах, коли багато хто мовчав або йшов на поступки (політика умиротворення).
2. Демонстрація Абсурду: Вона жорстоко висвітлила розрив між нацистською риторикою "миру" та реальною агресивною політикою Гітлера.
3. Маніпуляція Фактами: Сьогодні ця історія іноді викривляється пропагандою, яка подає номінацію як "визнання" Гітлера міжнародним співтовариством, що є грубою маніпуляцією [Джерело 2: Аналіз сучасних міфів].
4. Попередження: Вона нагадує про важливість розпізнавання пропаганди, іронії та сміливості громадянської позиції у будь-яку епоху, особливо напередодні великих конфліктів.
Висновок:
Номінація Гітлера на Нобелівську премію миру – це не сторінка слави, а сторінка боротьби з тиранією засобами сатири та громадянської мужності. Це історія про те, як один сміливий чоловік використав систему, щоб публічно висміяти диктатора і заявити про небезпеку.
Джерела:
1. [Офіційний Архів Нобелівського комітету - Список номінантів 1939] (Зверніть увагу на примітку про номінацію Брандта).
2. [Стаття про міфи про номінацію Гітлера](Snopes, англ.).
Читати деталі розслідування: [Справжня історія "Нобелівки" Гітлера]
