Численні неандертальські похоронні ями в Бельгії, на південному заході Франції, на півночі Іраку дозволяють говорити про те, що давні люди ховали своїх одноплемінників, а отже, мали певну погребальну культуру.
Вченим давно відомий той факт, що деякі тварини практикують погребальні ритуали. Наприклад, африканські слони після загибелі свого родича прагнуть підняти його хоботами. Вони замовкають на якийсь час, але потім починають вкривати тіло гілками дерев і закидати землею. Навіть поховавши свого друга слони ще кілька днів не покидають це місце, дотримуючись тиші. Що можна сказати про людей? Зачатки погребальної культури, безперечно, існували вже у неандертальців. Про це варто поговорити докладніше.
Антропологи давно підозрювали, що неандертальці могли практикувати погребальні обряди понад 50 тис. років тому. Судячи з знахідки в печері Шанідар (печера в мухафазі Ербіль, на півночі Іраку), де були виявлені останки десяти людей, вчені дійшли висновку про те, що неандертальці не тільки ховали своїх одноплемінників, а й спеціально прикрашали їхні могили квітами. Серед останків неандертальських чоловіків, жінок та дітей особливу увагу дослідників привернув скелет неандертальця Шанідар-4. Судячи з усього, цій людині після смерті зігнули руки і спеціальним чином помістили голову між каменями. Однак ця поза не єдине, що здивувало вчених, ґрунт навколо скелета містив безліч пилку, що опосередковано вказує на квіти, якими одноплемінники могли прикрашати тіло покійного.
Втім, пізніше це припущення було розкритиковане іншими антропологами. Виникли підозри, що «квіткова могила» шанідарця могла сформуватися випадково через інші причини. Справа в тому, що в цьому регіоні досі живуть різні гризуни, які тягнуть у свої нори деякі рослини. Вони можуть накопичувати їх усередині, щоб потім з’їсти або влаштовують з цього своєрідні квіткові килими. Отже, наявність квіткового сліду навколо скелета Шанідар-4 могла стати наслідком діяльності місцевих гризунів. Не виключено, що падіння каменів зі стелі печери могло спричинити загибель цих неандертальців, у тому числі й Шанідара-4. Таким чином, загибель десятка неандертальців віком близько 55 тис. років була спричинена якимось стихійним лихом.
Положення знайденого неандертальця було практично таким самим, як і у Шанідара-4, тобто його голова була покладена між каменями, а руки зігнуті в ліктях.
Втім, уже в 2015 році британські антропологи відновили дослідження в печері Шанідар. В результаті поблизу скелета Шанідар-4 були виявлені останки, про які вчені не підозрювали раніше. Вік останків близько 70 тис. років. Очевидно, всі виявлені кістки належать одній людині, якій, ймовірно, було від 40 до 50 років. Здивувало вчених те, що положення даного неандертальця було практично таким самим, як і у Шанідара-4, тобто його голова була покладена між каменями, а руки зігнуті в ліктях. Більш того, шар грунту під ним був ущільнений, а трохи нижче вже ні. Все це свідчить про те, що поглиблення для загиблого неандертальця одноплемінники зробили спеціально. Виходить, що давні Homo neanderthalensis практикували погребальні обряди, що говорить про розвиток у них символічного мислення.
Ще одним яскравим прикладом погребальної культури неандертальців можуть бути останки дворічної дитини, яка була виявлена ще в 1970-ті роки в Ла-Феррассі (фр. La Ferrassie) на південному заході Франції в департаменті Дордонь. Судячи з усього, для нього спеціально викопали яму і поклали туди. Детальний аналіз скелета віком 41 тис. років дозволяє переконатися в тому, що гомініни робили свої погребальні обряди. Відсутність слідів хижаків на кістках, відсутність серйозних ушкоджень (не будемо забувати, що дитячі кістки дуже тендітні) вказують на те, що тіло було швидко покрите земними відкладеннями. Більше того, порушення порядку природних геологічних шарів у місці поховання говорять про те, що хтось із одноплемінників спеціально викопав яму. Також вчені відзначають, що ґрунт у місці неандертальської могили та ґрунт на тій же глибині, але поряд сильно відрізняються за віком. Це дозволяє припустити, що для дворічної дитини спеціально копали могильну яму, опускали туди тіло, потім засипали.
Автори научної статті «Neandertal cannibalism and Neandertal bones used as tools in Northern Europe» підкреслюють, що погребальна культура неандертальців в останню добу їхнього існування була дуже строкатою і різноманітною. До того ж, там був канібалізм. Надійні свідчення цього були отримані завдяки дослідженню 99 останків неандертальців із печери Троїз’єм (фр. Troisième) у Гойє (Бельгія), датування яких вагається в межах 40 500 – 45 500 років. Останки були ідентифіковані з використанням морфометрії, тафономії, радіовуглецевого датування та генетичного аналізу.
Таким чином, вчені дійшли висновку, що неандертальці мали свої погребальні обряди та свою духовну культуру, причому в період, який передував їхньому зникненню, прояв цієї культури був особливо різноманітним та яскравим.
Джерела:
Balzeau А. et al. Pluridisciplinary evidence for burial for the La Ferrassie 8 Neandertal child // Scientific Reports. – Vol. 10, № 21230 (2020). – Published: 09 December 2020.
Rougier H. et al. Neandertal cannibalism and Neandertal bones used as tools in Northern Europe // Scientific Reports. – Vol. 6, № 29005 (2016). – Published: 06 July 2016.
