Якщо «Маестро» міг пройти повз, то «Солтберн» мав би точно якимось чином залетіти у ваші стрічки. Бо тільки люди поза мережою пропустили б цей вир огиди, захвату та претензійності.
Дуже коротко по синопсисам.
📍Маестро: байопік про дирегента Леонарда Бернстайна. Про стосунки з дружиною та кохання з музикою.
📍Солтберн: один зі студентів Оксфорду проводить літо у сімейному маєтку іншого. Про соціальну нерівність, міфологію, двоособливість й вбиство.
Дуже коротко про команди.
📍Маестро:
режисер — Бредлі Купер (в продюсерах — Спілберг та Скорсезе);
акторський склад — Бредлі Купер, Кері Міліган, Мет Боммер, Майа Хоук та інші.
📍Солтберн:
режисерка — Емеральд Фенел (в продюсерках Марго Роббі);
акторський склад — Джейкоб Елорді, Баррі Кеоган, Розамунд Пайк, Елісон Олівер та інші.
Естетика «Маестро»:
Естетика «Солтберн»:
Не дуже коротко про враження.
Мені сподобались обидва.
І поставила я їх разом, бо обидва принесли моїм очам неймовірне задовлення, а історії не зачепили.
Маестро
Це дуже гідний біографічний фільм, який не дає нам пазлів становлення митця (там немає арки як він проходить труднощі — не виходить — він намагається — з’являється шанс — він береться — все починає виходити — все виходить ще більше — він геній — він щасливий, всі щасливі — кінець), а оповідає тіні, що зазвичай приховані за гучними оплесками або великими преміями.
Прийняття себе; творчі кризи, депресія; подружні стосунки; взаємодія з дітьми. Там не видно, як єврей-емігрант марив музикою, як обирав напрямок, як писав композиції. Там видно як чоловік намагався балансувати між геніальним митцем і гарним чоловіком разом із жінкою, яка була готова завжди займати друге місце в його житті.
Окремо про картинку:
фільм розділений на 2 таймлайни: минуле та теперішнє. І кадри відображають це фантастично: минуле — це чб картинка в найкращих традиціях класичного американського кіно 50-60х; теперішнє — набір теплих кольорів. Тут взагалі немає холодних кольорів та їх відтінків, і це настільки логічно, бо дає розуміння всієї пристрасті та любові Бернстайна до людей, музики, життя тощо.
Офтопи:
це найкраща робота Бредлі Купера, як актора.
Леонард Бернстайн — автор всіх композицій у мюзиклі «Вестасайдська історія».
Солтберн
Мистецтво не має подобатись, воно має спонукати до роздумів.
Цей фільм робить саме так ще й зводить це до якогось мета рівня.
Це такий атракціон, на який ти хочеш піти, бо бачиш там багато людей + виглядає супер. Ти йдеш, і потрапляєш на кілька рівнів земної атмосфери по яким постійно тебе гойдає : від «ой, ну це стандартна історія де золотий хлопчик починає дружити з бідним бла бла бла» до «яким бісом це сталося і чому я не помічав всіх мигаючих прапорців».
Фільм продуманий де деталей — не знайдеться випадкового одягу на героях, чи картин на стінах, чи страв на столі.
Все несе сенс.
Є міфологія, класична література, музичний символізм тощо.
Тут відео про це:
Окремо про картинку:
неймовірно прекрасно. Можна дивитись без звуку та контексту.
Офтопи:
дуже якісні акторські роботи;
гарне музичне оформлення, плейлист 👇https://open.spotify.com/playlist/6gigKx69oIoA8AW3nvuNCm?si=LtjcKNTiThi5jBGK1MSlHQ&pi=e-DxYjQPyPTha3
так, є не дуже приємні (для когось огидні) сцени. Якщо у вас норм досвід перегляду різного кіно — буде норм (особливо якщо був ок Тімоті Шаламе у сцені з персиком), якщо ні — прокрутіть та й все. Це більш про розкриття персонажа, на загальну канву не впливає.
Оцінки я не ставлю, дивіться самі і складайте свою думку.
Дякую, що приділили час ❤️
