Як ви здогадались — мені не сподобалось. Про це згодом, введу всіх в контекст.
Дисклеймер: я дивилась оригінальний серіал, тому багато порівнюю саме з ним.
”Берлін” — це спін-офф “Паперового будинку”, серіалу про затятих іспанців, що грабували монетний двір, а потім і національний банк.
Тепер же Netflix зробив щось на кшталт приквелу, який розповідає про одного з героїв до того першого пограбування оригінального твору.
І все б мало бути добре — сценаристи, що писали оригінальну історію + великий бюджет = новий, цікавий серіал з вже відомим героєм.
Але… (готуйтесь, далі буде багато “але”).
Але, дорогі тачки, фешенебельні готелі, купа локацій, повернення кількох персонажок не змогли перекрити сценарні прірви, картонних героїв і абсолютно провальне пограбування.
То про що там:
команда злодіїв на чолі з Берліном організовує велике пограбування аукціонного дому Chez Vienot у Парижі.
Не буду зупинятись детально, бо направду не маю на чому зупинитись. Піду далі по пунктах.
1) Історія.
Задум — супер. Нереальне завдання та цікаві шляхи втілення. Але це безцільно й шаблонно. Бо основна мотивація — гроші. І це б не те, що недостатньо, але погодьтесь, дуже важко змусити глядача співчувати злодіям та вболівати за них. “Паперовий будинок” побудували таким чином, що ми були за тих, хто прагнув залишити Іспанію тонути в інфляції, економічній кризі й хаосі. І нам це подобалось, бо нам пояснили навіщо вони це роблять разом, чому кожен з них опинився в такій ситуації + загальна проблематика (а вона була така сильна, що одна з поліцейських перейшла на їх бік, як вам?). Тут же ми грабуємо, бо ми грабуємо. Велике НІ за це.
2) Персонажі.
Якщо я відчуваю емпатію до героїв — це чудовий маркер, що він гарно написаний. Тут, на жаль, такого не сталося з жодним. Можу закинути архетипи: сексі-діва, професор-геній-мозок операції; дівча-хакерша, не дуже розумний, але гарячий крадій тощо. В якийсь момент я захотіла, щоб їх спіймали, бо тупість досягла апогею. Що важливо, нам намагаються дати їх мотивацію, але вони настільки слабкі, що кожного разу виникає питання “і що? можна ж було піти здобути освіту або працювати”. В мене не потрапила жодна з їх драм, тому ні. Вибачайте :(
3) Кохання та пограбування.
Загалом оповідь йде наче у двох напрямках:- хід крадіжки; - амурні справи кожного з команди. Основне світло, звісно, на Берліні, який “закохується” у дружину головного аукціоніста, чим підіймати рівень ризику всієї справи. Генія кидає дружина, ще кілька з них щось мутять між собою. Але, знову ж таки, це тільки руйнує операцію і ставить під загрозу всю ідею. Бо вони кидаються одне на одного, сваряться й переносять особисте на “роботу”. Що ж до пограбування — то воно неймовірно легко їм вдається. Не без складнощів, але в порівнянні з “Паперовим будинком” це як забрати цукерку в дитячому садочку.
4) Фінал.
Вони залишили простір для наступного сезону. Але…Але більш дивної причини та мотивації для іншого пограбування я ще не бачила. Якщо коротко — Берлін залишився від своєї частки через жінку.
Висновок
В мене вийшов дещо емоційний відгук. І я намагалась знайти там зерно, яке б дало змогу сказати, що він був вартий того галасу та спадщини, яку залишив по собі “Паперовий будинок”. Але…
Але він зібрав в собі бінго зі стереотипів, стандартних способів екшн-фільмів й абсолютно байдужих глядачам героїв.
Кількісні оцінки я не ставлю, й не закликаю НЕ витрачати час на нього.
Бо олівці та серіали ми любимо різні.
Дивіться самі та складайте думку!
Дякую, що прочитали ❤️ Обійняла ❤️
P.S легендарна сцена першого сезону.
