Зав'язка серіалу “Вир світів“ така: якось студент-винахідник робить машину, яка може переміщати між всесвітами, випадково у вир затягує його, його подругу-компьютерщицю, його професора і співака, який просто їхав повз будинок. Їх викидає в паралельний Всесвіт, всі налаштування збилися, повернутися додому вони не можуть, бо мультивсесвіт як відомо нескінчений, і єдиний вихід — йти методом перебору через кожен Всесвіт. І в кожному вони мають залишатися деякий час, доки знову вийде ввімкнути апарат.
Всесвіти різноманітні і відрізняються від нашого якимось моментами, де історія пішла якось інакше чи діє якась сила, якої в нашому світі нема. Десь не винайшли антибіотики, десь соціальні ролі чоловіків та жінок протилежні звичним нам, світ, де революція не вдалася і не Америка, а Британські Штати, світ, де "старість" починається з 30 років і, якщо ти старший за цей вік, не можеш отримати роботу, світ, де існують вампіри... Десь сценаристи намагалися прив'язати хоч до чогось події, десь просто робили випадкове припущення, десь знімали шматок антиутопії чи якоїсь фантастики чи фентезі, який їм хотілося б.
В цілому схема була робочою, була фінальна ціль у вигляді "повернутися додому", були персонажі та їх динаміка, Sliders — це класичний випадок вертикальної побудови сюжету, прям хоч в палату мір!
Але, як зазвичай буває, на якомусь кроці авторам здалося, що цього мало і треба додати міжсвітового ворога. Добре, вони його додали. Але вони не розуміли, що їм робити з монстрами-антагоністами, а далі почалися деяки проблеми студії, зміни в акторському складі, які також через раз не могли нормально придумати, в результаті когось було виведено з сюжетом, хтось просто "ну от зник\вбили", когось ввели з цілим сюжетом на дві сюжетні серії, когось просто закинули та сказали: "Ну це типу брат ГГ з альтернативної реальності, любіть його". В результаті, коли в останніх сезонах сюжет намагався нав'язати антагоністів — дивитися ставало нецікаво, а більшість серій про альтернативні світи були вже не особливо оригінальними (хоча й залишалися окремі ідеї та чудові моменти), а фінал лишив відчуття "ну нарешті відмучилися" і навіть драматизм сюжету не відчувається. Ну хоча б тому що момент "повернутися додому" вже не є актуальним: буквально всі персонажі, окрім одного, після зміни акторського складу виявляються вихідцями з різних світів, ще й частина яких вже знищена.
Дивитися його було прикольно, особливо окремі сюжети. І дещо я шукала цілеспрямовано. Я багато років носила в голові один, який був про світ, де схильність до творчості вважали вадою і намагалися її прибрати, щоб людина стала “нормальним членом суспільства“ і прауювала, наприклад, не художником, а заправщиком. Закінчилося тим, що коли намагалися обробити одну з героїв - це мало абсолютно протилежний ефект. Проте навряд, навіть якби в мене було досить часу, пішла б передивлятися знову.
