F. Fантастика.

— Ади-и, як же це насправді не просто...пу-пу-пу-пу-пу...

Звісно просто сказати що фантастика це марення креативних людей і, що ноги ростуть ще з сивих часів міфів та казок. І взагалі йдіть гугліть, ну. Однак, я наважусь поділитись своїми думоньками стосовно цього всього.

На сам перед домовмось: ні ви, ні я не плутатимемо «фантастику як метажанр» з «науковою фантастикою». Так ми звикли спрощувати, але це НЕ тотожно.

Фантастика це спосіб створювати історії — інструмент, метод. І його основою є наявність фантастичного припущення: «що якщо...»

Саме наявність фантастичного припущення робить всі ті історії такими цікавими та складними до створення.

— Йой, Вереміє, та що там такого складного, ну? Що якщо у космосі можна дихати? Пфффф. І шкрябай собі 100500 сторінок, як на місяці вирощують картоплю.

— Ні-ні-ні, це працює трохи інакше.

Фантастичне припущення це не лише елемент без якого історія неможлива. Звісно якщо з історії прибрати фантастичне припущення, то твір стане як купа інших. Проте головною складністю фантастичного припущення є те що, воно вимагає детального пропрацювання.

Це як додаткова невідома в урівнянні нашої реальності. Фантаст не вигадує геть нове, він модифікує вже наявне, додаючи детальку від себе.

X+Y= 5 геть відрізняється віл X+Y+Z=5.

Чим більше додано, тим складніше зробити так, щоб рівняння мало рішення.

Яку б нереальну фантазію не вигадав автор, який хаос не схтів привнести, але ця «дурня» мусить мати логіку.

— Як? Навіщо? А як же, я Автор, я так бачу, га?

Згадайте Warhammer 40 000. На перший погляд, дикий хаос викоханий уявою безумця, але той хаос логічний самі в собі. Впорядкований! Цим він прекрасний і має шалену популярність.

Вархамер яскравий приклад того як фантастичне припущення породжує цілий жанр.

— Жарн? Веремія про що ти? Купу тексту написала і то було не про жанр?

Жанр це коли фантастичне припущення було настільки вдалим, що спромоглось породити цілий новий всесвіт з власними законами та логікою.

Найяскравіший приклад магія. Припущення «що якщо магія існує» породжує цілу ниску самостійних та впорядкованих жанрів. І цікавезних історій написаних у своєму жанрі, але фантастичні припущення, яких вже не настільки фантастичні.

— Тобто? Як таке можливо, що фантастичні книги не мають фантастичного припущення?

— Ну бо фантастичні пригоди — це всього лише пригоди, але у фантастичних декораціях.

Ось тут ми підходимо до нашого «фантастика» як «наукова фантастика». Наукова фантастика, фентезі, утопія, магічний реалізм і багато чого ще — це все фантастика, але геть різні самостійні жанри.

Тобто фантастика, як літературний жанр це історії, що мають власне фантастичне припущення у світі фантастичного припущення.

— ...?

— Угу, я попереджала, що це буде не просто. Дивіться:

Гарі Потер написаний у жанрі магічної фантастики. Якщо забрати звідти магію, то звісно все не працюватиме. Проте ГП не про магію. ГП про друзів та ворогів.

— Ага, а таких творів сила-силенна. Тобто без магії це не працюватиме, ось!

— Не зовсім так.

«Що якщо маги живуть серед нас, але ми про це не знаємо» — це є основним фактором ікс у цьому творі. Тим фактором, який вимагає пропрацювання та логічної структуризації. Те припущення, логіку якого Ролінг ніколи не порушувала. Магія у ГП лише декорації й навіть частенько стає божественним роялем з табакерки.

А ще твори можуть мати фантастичне припущення, але не були жанровими.. ну, наприклад, «Вій» Гоголя. Але ну його... лишимо це вже для літературознавців.

Однак, будь-який фантастичний жанр не обмежує, а лише запрошує до креативу так, як постійно спонукає до використання фантастики як методу.

— «Що якщо існує магія у космосі?»

— А це ще яке фантастичне припущення у якому фантастичному припущенні?

— Та як Автор подужає, так і буде.

Саме це все і приводить до парадоксальності фантастики, як метажанру. Так усе дуже впорядковано і водночас хаотично.

Ідеально структурований хаос — ось що для мене фантастичні літературні жанри.

Жанри, у яких дозволено будь-які експерименти, але діють жорсткі визначення та логіка, яку творець має сам придумати та ніколи не порушувати.

Про самі жанри згодом... бо там також повне пу-пу-пу-пу-пу

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Веремія Ворон
Веремія Ворон@Veremiia_Voron

Письменник-фантаст

169Прочитань
2Автори
5Читачі
На Друкарні з 9 квітня

Більше від автора

Вам також сподобається

  • Фальшивомонетники, які не підробляли грошей.

    “Фальшивомонетники” - це найвідоміший роман французського модерніста Андре Жіда. Назва є алегорією на те, що персонажі намагаються видаватись тими, ким не є насправді, й за видимим для суспільства образом криється справжня людина - менш показна та приваблива.

    Теми цього довгочиту:

    Огляд Книг
  • Жовтнева читанка.

    Прочитане за жовтень – розважальна самурайщина, вікінгівщина та фентезі в космосі, мала латиноамериканська проза, неоготика, готика, богослів'я та демонологія, класика психоделіки та абсурдизму, вуличні пригоди маленької киці, кухонні та зовсім не яойні пригоди і... динозави.

    Теми цього довгочиту:

    Огляд Книг

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Фальшивомонетники, які не підробляли грошей.

    “Фальшивомонетники” - це найвідоміший роман французського модерніста Андре Жіда. Назва є алегорією на те, що персонажі намагаються видаватись тими, ким не є насправді, й за видимим для суспільства образом криється справжня людина - менш показна та приваблива.

    Теми цього довгочиту:

    Огляд Книг
  • Жовтнева читанка.

    Прочитане за жовтень – розважальна самурайщина, вікінгівщина та фентезі в космосі, мала латиноамериканська проза, неоготика, готика, богослів'я та демонологія, класика психоделіки та абсурдизму, вуличні пригоди маленької киці, кухонні та зовсім не яойні пригоди і... динозави.

    Теми цього довгочиту:

    Огляд Книг