Що ж продовжимо думки про цей прекрасний жанр.
Як вже писала пересічні миряни частенько не те розуміють під означенням «фантастика». Однак, і продвинуті споживачі полюблять спрощувати, кажучи на текст «фантастика», зазвичай натякають на тверду наукову фантастику. 🤖
😒Розберемося:
Фантастика, як метажанр, ділиться на кільки виражених жанрів. Ті жанри своєю чергою на безліч піджанрів. Сьогодні зупинюся лише на науковій фантастиці.
Наукова фантастика, або sci-fi(science fiction) — це тексти, фантастичне припущення яких, базується на наукових знаннях та гіпотезах сьогодення. Вони не суперечать законам природи, про які нам вже відомо.
🕯️Наприклад: термоядерний синтез. Він реально вивчений, тому на основі цього можна легко створювати світи майбутнього... припустимо, що ми все ж таки колись зможемо створити устаткування з контрольованим синтезом.
Твори НФ мають одну маленьку особливість. 😐 Як і будь-яка техніка вони морально «застарівають». Наука не стоїть на місці. Колись мобільний зв’язок був шоковим припущенням, сьогодні ж базове налаштування побуту.
😉Моя вам порада перед тим, як вибрати книгу з полички «наукова фантастика» не полініться, дізнайтесь коли писався текст. 😉 Попереджений не розчаровується.
Наукова фантастика у собі ділиться на дві глобальні категорії: тверда та м’яка.
Так, саме «категорії». Не вважаю я, що деталізація технологій є нагодою для жанрового відокремлення.
Тверда НФ (hard sci-fi) — це тексти, що вирізняються суворою увагою до наукових або технічних деталей, точністю та відповідністю академічній науці на час написання твору. Сюжетні лінії базуються на реальних наукових гіпотезах та їхнього впливу на світ.
М’яка НФ (soft sci-fi) — це тексти де наука(технологія) часто виступає як фон, або каталізатор для розвитку сюжету, а не як центральний, строго обґрунтований елемент. Це історії більше про соціальні, психологічні, культурні та філософські аспекти.
Тобто у текстах наукової фантастики автомобіль, який зірвався зі скелі та впав, не вибухає, бо не вибухає, ну! 😒 Однак, якщо таки потрібно, щоб стався біг-бадабум, то фантаст обов’язково забезпечить засоби для такої події. От тільки вид та форма вибухівки для твердого автора будуть сюжетно важливі. Ті нюанси впливатимуть на подальший хід історії. Для м’якенького головним буде саме вибух та його наслідки для героя.
🙂 Автори твердих текстів граються з наукою. М’які автори граються з історією, яку породив науковий феномен.
«Марсіанин» Енді Вейра — там все залежить від того, як застосувати технологію. Правдивість науковості є рушієм сюжету. Не просто сам факт, що можна виростити картоплю, а саме ЯК! Що для цього потрібно в умовах мертвої планети, які з наявних засобів можна застосувати.
«Соляріс» Станіслав Лем — тут у нас більше про екзистенційне. Персонажі та їхні переживання є головним, а не те чи реально можливі такі умови на загадковій планеті.
🤧Я була чула думку, що тверду фантастику писати складніше, що автор однозначно великочолий розумник. Я ж так не вважаю. Обидва ці види є специфічними для написання. Основною специфікою створення таких сюжетів є попередня підготовка і планування. Моделювання умов та наслідків. Якісну наукову фантастику на серветці не нашкрябаєш, а як нашкрябаєш, то редагувати доведеться достобіса багато.
🙂 Фантастику пишуть не розумники, а скоріше хитруни та маніпулятори, які добре вміють у пошук потрібного.❤️😏
