Світлий Семаргле, Хранитель вогню,
До тебе звертаю промову свою.
Слова шанобливі тобі у цю мить,
Тепло від вогню твого гріє мій Рід.
Прошу запали вогонь в кожному серці,
Щоб темні думки не лягали на плечі.
Щоб люди не гризлися в злобі й борні,
А щоб пам'ятали хто їх породив .
Навчи нас як правду у слові нести,
Не сіяти всюди бур'ян із брехні.
Навчи нас по-людськи братерству й любові,
Щоб разом завзято творили ми долю.
А ви люди гляньте у душу свою,
Задайте питання " Чи так я живу?"
"Що потім залишу я дітям своїм?"
" Чому їх навчив? Чи бездарно прожив?"
Згадаємо предків, традиції їх,
Відвагу, їх працю, що в Рід принесли.
Бо доки у пам'яті їх пам'ятають,
То з того коріння народ процвітає.
Семаргл збережи усі наші оселі,
Хай з полум'я іскрами світить добро.
Нехай прийде мир, на усю нашу землю,
Щоб над Україною сонце зійшло.
Нехай твій вогонь все кругом очищає,
Щоб не розділяв, в об'єднував нас.
Хай кожен збагне яке в нього призвання,
І світле майбутнє чекає на нас .
Верещако Сергій.
