Уміння побачити людяність в людях,
І серцем відчути хто з болем в душі.
Такі відчуття, ніби скарб для людини,
Дорожчі вони від багатств і чинів.
Буває так важко слова підібрати,
Щоб просто забути про долю гірку.
Вдихнути в людину бажання пожити,
У нього вселити ясну доброту .
Навчитись не заздрити щастю чужому,
І не заглядати в чужий гаманець.
Бо можна тримати в руках і мільйони,
А можна відчути і бідність сердець.
Так можна по світу іти непомітно,
Не маючи чину й дзвінких нагород.
Але дарувати людській душі світло,
І ще повертати віру й добро.
Так пройде життя - неодмінно зав'яне,
Бо час забере все з цієї землі.
Та добрі слова, серце не забуває,
Якщо його щиро колись сказав ти.
Не думай про те, як когось обдурити,
Старайся любити, по правді живи.
Бо все що ти людям даєш без користі,
Тобі повернеться завжди у двійні.
І хай твої вчинки не всім до вподоби,
Не кожен тобі щиро руку подасть.
Лишайся Людиною до свого скону,
І людяність твою згадають в літах.
Верещако Сергій.
