Сьома ранку

7 ранку, 12 квітня 2023 року. Чергова паршива точка на часовій лінії мого життя.

Синдром відміни, так? Еволюція потрудилася, щоб ми уникали болю в будь якому разі. Дякую тобі за це, сука. Думки, думки, думки, думки. Тривожність. Чорт, неможливо зібратися, все тіло просить “дози”. Але я зарікся. Вчергове. Цього разу мені точно не можна, у зриву буде надто велика ціна. Операція, страждання, обмеження, через які я прийшов. І це все може стати нічим, якщо я не зупинюсь зараз. Кожна хвилина утримання неймовірно цінна. Я що, 160 секунд терплю, аби просто здатися? Вже ні, варто зробити було це раніше. Упустив нагоду. Тільки б разок послабити хватку і все, ти в забутті. Ти вже не можеш зупинитися, але і не треба. Всі ці наслідки розгрібатиме хтось інший,  не ти. Майбутнє являє собою зовсім інший набір данних. Я хочу спати. Стільки, щоб все забути, щоб все обнулилося і я міг почати спочатку, як тільки прокинусь. Щоб знову все запороти. Можливо, не так вже й різниться майбутнє з минулим. На яку кількість власної інформації ми маємо право запису? Наша свідомість це явно не рут користувач і навіть не адміністратор. Життя вшило нам конфігурацію, основу подальшого існування. Що я зміню?... Важкий погляд на годинник. Навіщо я не сплю? Вся цінність в стражданні? Чи стане мені легше кинути, якщо я прокинувся з ломкою о 7 ранку. Хто вирішив, що я зможу пройти цей шлях до кінця? Мене вже зламано, інакше б я не опинився в цій ситуації. Скільки в мені ще залишилось цілого - якоїсь надії... небагато. Витрачання купи зусиль, аби лише вибратися з ями, ще не гарантує, що більше ти ніколи в неї не втрапиш. Навіщось ти ж її викопав. І з кожним разом сил все менше. Ти помічаєш, як змінюється твій психологічний стан, що все більше часу в тебе займає це скелелазіння. Ти вже був тут. Скільки радості відчував, коли вперше визіл нагору. Ти вважав, що воно було рівноцінно зусиллям? Але тепер розумієш: ні, це рівносильно відчаю, що відчуваєш опинившись на тому ж місці. Час для тебе перестає існувати, роки пройшли даремно, ти нічого не змінив. То чи стане колись краще? Це вбиває майбутнє. Я вбиваю майбутнє. Я вбиваю себе. Поки що тільки ментально

*в тексті мова не про наркотики

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Viva la Kuki
Viva la Kuki@viva_la_kuki

Роздуми, творчість, рецензії

419Прочитань
11Автори
8Читачі
На Друкарні з 18 квітня

Більше від автора

  • Як звучить втома

    Еххх, я стомився.... Моє дихання … воно таке .. ніби я цілодобово знаходжуся під пресом! Це все точно не для мене...

    Теми цього довгочиту:

    Творчість
  • Про що “Осина Фабрика” насправді?

    Френку лише шістнадцять. Він живе з батьком на віддаленому острові й чекає на повернення свого брата, що втік із психіатричної лікарні. Та й самого Френка важко назвати звичайним підлітком. Єдина його розвага — вбивати. Та чому насправді це книга-критика гендерного питання?

    Теми цього довгочиту:

    Книги
  • Лаштунки

    Необіхдність жити

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

  • Він, я, і «Я»

    Чи буде між нами любов? Чи будеш тут Ти, коли буду «Я»?

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Аделаїда

    Аделаїда Марківна Жинозверхня вийшла на балкон. Там, за вікном знову буяла весна. Цвіли дерева. Співали пташки. Все пробуджувалося від довгого зимового сну. І тільки вона не могла ніяк пробудитися від свого – сну.

    Теми цього довгочиту:

    Історія З Життя
  • Чому після п’янки буває соромно і ми відчуваєму провину?

    Зовсім непитущих людей майже не буває. Є ті хто тимчасово відмовилися від вживання алкоголю. Якщо ви не в їх числі, і ви іноді можете дозволити собі непогано випити, почуття сорому наступного ранку напевно вам знайоме. Чому так буває?

    Теми цього довгочиту:

    Психологія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Він, я, і «Я»

    Чи буде між нами любов? Чи будеш тут Ти, коли буду «Я»?

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Аделаїда

    Аделаїда Марківна Жинозверхня вийшла на балкон. Там, за вікном знову буяла весна. Цвіли дерева. Співали пташки. Все пробуджувалося від довгого зимового сну. І тільки вона не могла ніяк пробудитися від свого – сну.

    Теми цього довгочиту:

    Історія З Життя
  • Чому після п’янки буває соромно і ми відчуваєму провину?

    Зовсім непитущих людей майже не буває. Є ті хто тимчасово відмовилися від вживання алкоголю. Якщо ви не в їх числі, і ви іноді можете дозволити собі непогано випити, почуття сорому наступного ранку напевно вам знайоме. Чому так буває?

    Теми цього довгочиту:

    Психологія