У віруваннях секвар Рай поділяється на декілька ярусів: Сермун (нетичі), Дорідники
За віруваннями секвар Сермун воно ж Поле Блаженних це місце куди ідуть чисті душі після своєї смерті. Сермун описується зазвичай як безкрає поле де триває вічна весна: рослини зеленіють круглий рік, тварини бігають незвично великі, повітря чистота освіжаюче. Мертві що попали в Сермун живуть без турбот і в злагоді з природою. Ці душі не знають голоду, бідності, вони не воюють між собою.
В перші дні квітня та жавтеня мертві душі мають змогу покинути Сермун, щоб провідати своїх рідних та нащадків. Душі ж що не мають родичів або нащадків залишаються на Полі Блаженних. В дні коли мертві мають змогу ходити по землі секвари святкують дні стрітення мертвих і по традиції залишають їжу на підвіконні для душ
Під час смерті душа людини покидає тіло. Її вже очікує провідник на той світ — Чорна пташка. За деякими віруваннями це галка, за іншими сорока, за третіми ластівка.
Пташка бере новоспочилу душу на свої крила і несе високо в небо. Якщо померлий жив праведне життя то його душа витримає цю подорож то попаде на Поле Блаженних, де отримає вічний спокій
Якщо ж померлий жив зле і підле життя, то душа його впаде з птаха і провалиться крізь землю в Кривавий Ліс де буде вічно страждати за свої гріхи.
Душі воїнів що посвятили своє життя битвам потрапляють не у Сермун а Дермун. Тут ці воїни проводять свій час у битвах відточуючи свої навички та чекаючи Чорної Смути, коли Всебог скличе їх на битву з Великим Злом.
В раю також є третій шар, куди рідко ступає душа смертного. Це Гармун де живуть Дорідники. Це малі божки річок, лісів, гір та Всебог знає чого. Ці божки зазвичай проводять свій час відповідаючи на молитви своїх слуг, за розвагами та інколи жартами над простим людом.
Це все що я можу розповісти про Сермун так як багато деталей відрізняються від селища до селища.
