Фраза «загугли» поступово відходить у минуле і сьогодні її замінює: «запитай у ШІ». За останні роки штучний інтелект із невідомого інструмента перетворився на повсякденного помічника для українських учнів, студентів і навіть викладачів, проте водночас разом із зручністю з’являється питання: чи не змінює це саму суть навчання?
Які ШІ використовують найчастіше?
Сьогодні ринок ШІ сегментований; люди більше не використовують одну нейромережу для виконання завдань, у користувачів вже сформований своєрідний «набір інструментів» під різні задачі.
Найпоширеніші з них:
ChatGPT – для пояснення тем, написання текстів, перекладу та генерації ідей, словом, універсальний інструмент.
Gemini – ШІ від сервісу Google, який часто застосовують для швидкого пошуку інформації.
Gamma – популярний серед студентів для швидкого створення презентацій.
Perplexity – пошукова система, що надає інформацію з посиланням на першоджерела (це основна відмінність від ChatGPT)
Claude – підходить для роботи з великими обсягами тексту, аналізу й написання текстів та кодів.Як часто користуються ШІ
Сьогодні точну статистику використання ШІ в Україні визначити складно, однак загальні тенденції вже зрозумілі. За даними освітніх ініціатив на кшталт «Дія.Освіта», значна частина молоді вже інтегрувала ШІ у повсякденне життя.
Хоча точна кількість щоденних запитів не фіксується, можна говорити про регулярне використання:
під час виконання домашніх завдань,
підготовки до іспитів,
написання письмових робіт.
Якщо узагальнити, це може становити від кількох десятків до кількох сотень запитів на місяць, залежно від інтенсивності навчання. У річному вимірі йдеться вже про тисячі взаємодій.
Чи варто нормалізовувати ШІ в освіті та користуватися ним?
Питання «дозволяти чи забороняти» використання ШІ в освіті та у житті дедалі більше втрачає свою актуальність на фоні розвитку суспільства. Технологія вже інтегрована у навчальний процес, часто просто неформально.
«Сучасна освіта неможлива без штучного інтелекту. Заклади вищої освіти повинні адаптовуватися до сучасних освітніх трендів і впроваджувати найкращі світові практики у сфері ШІ, щоб зберігати конкурентоспроможність, робити нові наукові прориви та готувати сильних спеціалістів», – зазначив Олександр Борняков, заступник міністра цифрової трансформації з питань розвитку IT.
З одного боку ШІ:
допомагає зрозуміти складні теми та пояснює їх “на пальцях”;
пояснює матеріал різними способами, аби було зрозуміліше, наводить прості приклади;
економить наш час.
З іншого ж боку виникає ризик так званого “поверхневого” навчання, коли студент отримує відповідь без розуміння теми та поглиблення у неї.
Дедалі частіше йдеться не про заборону, а ідеї формування культури використання ШІ:
використовувати його для пояснення, а не заміни мислення;
перевіряти інформацію;
поєднувати з більш звичними нам методами навчання.
Основні проблеми використання ШІ
Попри очевидні переваги, ШІ створює і нові виклики для освіти.
Зниження критичного мислення
Миттєва відповідь - це завжди чудово, оскільки зникає потреба шукати рішення самостійно. Водночас це в негативному ключі впливає на здатність аналізувати. Якщо цю здатність не виробити з дитинства та не тренувати, то наслідки переслідуватимуть людину впродовж життя та змінити це буде вже надскладно.
Уніфікація текстів
Роботи, які створюються за допомогою ШІ виглядають “правильно” та складається відчуття, що не потрібно навіть вмішуватися у написаний текст, проте так втрачається індивідуальний стиль.
Це ускладнює оцінювання реальних знань студента та знижує його рівень розвитку та обізнаності в темі.
Помилки та вигадані факти
ШІ - той ще вигадник. Він часто бере інформацію неначе з “неба” і просто ввівши додатковий запит у Google це можна легко виявити, проте не всі хвилюються над правильністю та вважають, якщо це написав інтелект, хоч і штучний, це робить інформацію одразу правильною.
Проблема полягає не в самому інструменті, а в користувачах, які його використовують: неправильний запит, неуважність або ж банальна лінь.
Робота з ШІ: плагіат чи ні? До якої категорії це зарахувати?
Найбільші дискусії, як не дивно, викликає питання, чи вважати, що роботи, написані ШІ плагіатом. Чи можна назвати текст плагіатом, якщо його не було в інтернеті до моменту генерації?
З юридичної точки зору - ні. Такий текст не є прямим копіюванням чужого матеріалу. Проте кого ж вважати автором? Це питання із розряду “що було першим: яйце чи курка?”. Швидше за все, яйце, оскільки відбулися мутації і тепер ми маємо курку. Те ж саме й тут: без запиту не відбулося б генерації. ШІ – це не суб’єкт права й, відповідно, він не може бути автором. Технічно, текст, написаний за допомогою нього – це не крадіжка чужої праці, проте це й не є повністю власною працею студента
ШІ варто розглядати як інструментальну підтримку, подібну до калькулятора. Він не розв’язує задачу замість тебе, ти маєш знати які цифри і знаки ввести, аби отримати правильний результат. Якщо студент використовує ШІ для пошуку ідей, структурування, редагування або перевірки – це користування допоміжним інструментом. Однак якщо той самий студент здає повністю згенерований текст як власний без жодних змін та перевірок - це вже порушення академічної доброчесності та можна вважати інтелектуальним шахрайством.
Отже…
Штучний інтелект уже став частиною навчального процесу в Україні, хоч це й не закріплено на офіційному рівні. Разом із цим змінюється роль учасників освітнього процесу:
від студентів це вимагає більшої відповідальності, адже недостатньо просто отримати відповідь, потрібно вміти її перевірити, зрозуміти і застосувати.
окремий виклик – для вчителів і викладачів. Ігнорувати або заборонити ШІ вже практично неможливо, тому доводиться адаптувати підходи до навчання. Зокрема, більше уваги приділяти процесу виконання завдань: просити студентів пояснювати свої виконані роботи, обговорювати використані джерела тощо, щоб краще зрозуміти реальний рівень знань, а не лише оцінити готовий результат.
Водночас самі викладачі також починають використовувати ШІ у своїй роботі: для підготовки матеріалів, створення тестів чи структуризації інформації. Це економить час і дозволяє зосередитися на важливішому – взаємодії зі студентами. У цьому контексті роль викладача поступово змінюється: він стає не лише джерелом знань, а й наставником, що формує критичне мислення.
У найближчі роки використання ШІ в освіті, ймовірно, стане ще більш поширеним і частково врегульованим. З’являтимуться чіткіші правила щодо академічної доброчесності, а також нові способи оцінювання, які враховуватимуть реальний внесок студента в роботу.
Тому сьогодні важливо у цій ситуації знайти компроміс. ШІ може значно спростити навчання і зробити його доступнішим, але він не замінює мислення, тому питання не в тому, чи використовувати ці інструменти, а в тому, як робити це відповідально.
