Шлюбний договір як спосіб врегулювання майнових відносин подружжя

Марк Цукерберг і Присцилла Чан зобовʼязані ходити на побачення один з одним не рідше одного разу на тиждень, щоб зберегти романтику у відносинах. Американський репер Jay Z законно відраховує співачці Бейонсе $5 млн за кожну народжену дитину. У разі розлучення чоловік заплатить дружині по $1 млн за прожитий разом рік. Такі умови існують в шлюбних договорах всесвітньо відомих знаменитостей. 

Інститут даного виду договору уже давно успішно застосовується в країнах Західної Європи та США, а у нашому законодавстві це поняття зʼявилося більш, ніж 10 років тому, коли 23 червня 1992 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб і сім’ю України», згідно з яким було отримано право укладати «шлюбний контракт» між особами, які вступають у шлюб. Наразі порядок укладення, зміст та форму цього договору регулюють норми Сімейного кодексу України.

Що таке шлюбний договір?

Шлюбний договір – це двостороння угода стосовно регулювання наступних питань: 

•  майнових відносин між подружжям; 

• визначення майнових прав та обовʼязків подружжя, у тому числі й як батьків.

Можливість укласти цей правочин має заручена пара (пара, яка подала заяву про реєстрацію шлюбу до органів РАЦС) або пара, яка вже перебуває в шлюбі. Момент укладення шлюбного договору відрізняється у залежності від статусу подружжя під час укладення шлюбного договору. Так, якщо домовленість досягнута до реєстрації шлюбу, то даний правочин набирає чинності у день реєстрації шлюбу, якщо ж після реєстрації шлюбу, то день нотаріального посвідчення є днем набрання договором законної сили.

З якого віку можна укладати шлюбний договір?

Вік, з якого особи мають право самостійно укладати шлюбний договір, збігається зі шлюбним віком, що встановлений статтею 23 Сімейного кодексу України – 18 років. У випадку зниження шлюбного віку шлюбний договір до реєстрації шлюбу укладається неповнолітніми особами за письмовою згодою їх батьків або піклувальника, справжність підпису яких засвідчується нотаріусом. 

У разі укладення шлюбного договору особами, які вже перебувають у шлюбі, вік не має значення, оскільки відповідно до частини другої статті 34 Цивільного кодексу України у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

Важливо, що законодавством передбачено вичерпний перелік відносин, які не можуть бути врегульовані шляхом укладення шлюбного договору. До них належать:

• особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми;

• зменшення обсягу прав дитини та поставлення їх у надзвичайно невигідне матеріальне становище;

• передача у власність одному з подружжя нерухомого майна та іншого майна, право на яке підлягає державній реєстрації. Наприклад, якщо чоловік бажає подарувати дружині житловий будинок, це має бути закріплено договором дарування у формі нотаріального посвідчення та реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав.

При укладенні шлюбного договору між подружжям сторони можуть визначити не лише свої майнові права та обов'язки як подружжя, а також обов'язки як батьків. З цього випливає, що в умовах шлюбного договору можна чітко визначити порядок та спосіб утримання дітей у т. ч. після розірвання шлюбу. Відтак особі, з якою буде проживати дитина/діти після розірвання шлюбу, не потрібно звертатись до суду, аби вирішити питання про стягнення іншого з подружжя аліментів, адже це буде обумовлено договором. 

Форма шлюбного договору

Якщо ви вирішили укласти шлюбний договір, обовʼязковим є дотримання форми. Так, відповідно до статті 94 Сімейного кодексу України даний договір повинен мати письмову форму і нотаріально посвідчуватись.

Додержання сторонами нотаріальної форми є обов’язковою умовою укладення шлюбного договору, так як усуває небезпеку використання на шкоду одного з подружжя його юридичної необізнаності (ст. 5 Закону України «Про нотаріат»). В процесі нотаріального посвідчення шлюбного договору після встановлення особи кожної зі сторін, перевірки вільного волевиявлення та відповідності волевиявлення їх дійсній волі, нотаріус попереджує сторін про наслідки вчинюваних ними нотаріальних дій, зокрема, роз’яснює сторонам зміст та значення поданого ними проекту шлюбного договору.

Чи обовʼязково потрібно встановлювати строк дії шлюбного договору? 

Цікаво, що договір між подружжям стосовно майнових відносин може мати як строковий, так і безстроковий характер. Так, сторони мають право встановити загальний строк дії, а також строки тривалості окремих прав і обовʼязків. Тобто конструкція «мають право» свідчить про те, що така норма є диспозитивною і застосовується на розсуд сторін.

Зміна умов шлюбного договору, відмова від нього та розірвання

Оскільки шлюбний договір не може бути застрахований від зміни життєвих ситуацій, то подружжя має право внести до нього зміни та доповнення. Така угода про зміну шлюбного договору має бути нотаріально посвідченою. Однак важливо, що одностороння зміна умов шлюбного договору, тобто за волею лише однієї сторони, не допускається.

Якщо договір не втратив своєї чинності після розірвання шлюбу, то він може бути змінений колишніми чоловіком та дружиною на загальних підставах. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір в судовому порядку може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.

Оскільки одним з основоположних принципів договірного права є засада свободи договору, то у подружжя є можливість відмовитись від шлюбного договору. Однак при цьому одностороння відмова від шлюбного договору не допускається. У такому разі за вибором подружжя права та обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються:

• з моменту його укладення;

• в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього.

Розірвання шлюбного договору можливе тоді, коли жодна з його умов не може бути виконана ні у первісному, ані у модифікованому вигляді. Причини неможливості виконання даного правочину можуть мати обʼєктивний (знищення майна, котре приносило дохід) та субʼєктивний (важка хвороба одного з подружжя, що унеможливлює здатність вчиняти дії, передбачені договором) характер.

Відповідно до статті 102 Сімейного кодексу України шлюбний договір може бути розірваний на вимогу одного з подружжя за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення.

Визнання шлюбного договору недійсним

У судовому порядку шлюбний договір може бути визнаний недійсним на вимогу  одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені. Цивільним кодексом України встановлені підстави недійсності договору, зокрема:

• невідповідність змісту договору вимогам закону;

• укладення договору особою, яка була недієздатною або у зв’язку з психічним розладом здоров’я не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними;

• відсутність вільного волевиявлення при укладенні договору;

• укладення договору в результаті фізичного чи психічного насильства (примусу, залякування, погроз);

• відсутність спрямованості договору на настання реальних правових наслідків;

• укладення договору через тяжкі обставини, на вкрай невигідних для неї умовах.