Кожен власник того чи іншого майна вирішує на власний розсуд, як його охороняти та як убезпечити свою власність від протиправних посягань чи небажаних впливів. На сьогодні існує величезна кількість різноманітних технічних засобів, які це можуть забезпечити, практично кожен може цим скористатися.
Одним із найпопулярніших способів забезпечення безпеки є встановлення систем відеоспостереження. Нині на ринку такі засоби представлені у широкому асортименті, мають різні технічні характеристики та перебувають у вільному продажі. Це зумовлює зацікавленість багатьох громадян у тому, чи є, наприклад, встановлення таких технічних пристроїв законним та у яких випадках це вже є порушенням прав інших осіб.
Дуже поширеною практикою є ведення відеоспостереження у приватних домоволодіннях та у місцях загального користування, якими відповідно вважаються під’їзди, прибудинкові території, що може викликати деякі питання у сусідів або мешканців будинку.
Для початку варто визначитися із такими поняттями як «право на особисте і приватне життя», «домоволодіння», а також різницю між поняттями «громадське місце» та «місце загального користування».
Право на особисте і приватне життя
Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
У Конституції України зазначається, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Фізична особа має право на особисте життя та його таємницю.
Невід'ємними складовими права на особисте життя, зокрема, є права особи: мати особисте життя, як можливість бути носієм даного особистого немайнового права;
визначати, організовувати та реалізовувати особисте життя;
визначати коло осіб, які можуть мати доступ до інформації про її особисте життя;
право зберігати в таємниці обставини особистого життя та право вимагати захисту права на особисте життя.
Одним із об'єктів такого захисту є право особи самій визначати право інших осіб на ведення стосовно неї фото-, кіно-, теле- чи відеозйомки.
У Цивільному кодексі України зазначено, що фото-, кіно-, теле- чи відеофіксація особистого життя особи може здійснюватися лише за її згодою. За відсутності такої згоди, дії щодо фіксації особистого життя на відповідний носій вважаються незаконними, а особа має право вимагати їх припинення, проте відкрита зйомка на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру такої згоди не потребує.
Поняття “домоволодіння”
Домоволодіння – це житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, які розташовані на одній земельній ділянці.
Різниця між поняттями “громадське місце” та “місця загального користування”
Відповідно до чинного законодавства відеоспостереження не заборонено в громадських місцях і воно повинно проводитись відкрито, тобто фізична особа може вільно дізнатися про факт її знімання.
Громадське місце - це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони.
У свою чергу місця загального користування - це місця, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), крім допоміжних приміщень.
Тобто, в даному випадку, громадські місця - це під`їзди, ліфти, якими можуть користуватися не тільки мешканці багатоквартирного будинку, але й інші особи, а місця загального користування - це місця, які переважно використовуються саме мешканцями будинку.
Поширені питання про відеоспостереження
У законодавстві немає прямої заборони на встановлення систем відеоспостереження у своєму приватному домоволодінні чи в громадських місцях, проте дуже часто виникають питання:
Яку частину простору охоплює зйомка?
Що фіксує камера?
Яким чином, де і як довго зберігаються записи з камер відеоспостереження?
Чи необхідно попереджувати інших осіб про проведення зйомки?
Практичні приклади
Наявна судова практика вказує на те, що важливим моментом є факт того, яку частину простору охоплює камера відеоспостереження. Наприклад, якщо камера охоплює лише межі приватного домоволодіння, то до цього питань не виникає – це є цілком законним. Проте, якщо ж камера фіксує частину домоволодіння сусідів, а також місця загального користування, то це вже може бути порушенням права на особисте та сімейне життя.
Наголошується на тому, що особа має право на захист свого особистого та сімейного життя від втручання у нього сторонніх осіб. Якщо вона не надавала право на проведення фото та відеозйомки себе особисто та членів своєї родини, то слід зобов'язати сусідів припинити відеозйомку подвір'я у належному особі будинковолодінні і знищити всю зібрану щодо цього відеоінформацію.
Тобто, якщо сусіди не знають про здійснення відеозйомки, не давали згоди на це, то така зйомка є порушенням їхнього права на захист свого особистого та сімейного життя від втручання у нього сторонніх осіб. У таких випадках суд зобов'язує особу, якій належить такий пристрій відеозапису, припинити таку зйомку та знищити усю зібрану інформацію.
Незаконним вважається і встановлення камери відеоспостереження у гуртожитку в допоміжному приміщенні (кухня, коридор, інші місця загального користування). Навіть за умови погодження монтажу відеокамер з балансоутримувачем гуртожитку, це є порушенням права на особисте та сімейне життя.
Такий же аспект стосується і зйомок у тамбурах багатоквартирних будинків. Зокрема, встановлення камери відеоспостереження у приміщенні загального користування (тамбурі) є порушенням права людини на приватне життя і власник цього пристрою має обов'язок не тільки демонтувати саму камеру, а й систему кріплення та дроти живлення, аби в майбутньому запобігти повторному порушенню.
Проте дещо іншою може бути позиція суддів, якщо йдеться про встановлення систем відеоспостереження не якимось конкретним сусідом, а ОСББ. Зокрема, якщо у статуті ОСББ вказується, що метою його створення є забезпечення і захист прав співвласників щодо володіння нерухомим майном в будинку, то у такому випадку встановлення камер у місцях загального користування не є порушенням права людини на особисте та сімейне життя.
Щодо питання того, де і як зберігаються записи з камер спостережень, то суди наголошують на обов’язку особи, яка забезпечує відеоспостереження, забезпечити конфіденційність таких засобів. Проте, навіть за умови, якщо суд зобов’язав демонтувати камери відеоспостереження, необхідно довести, що уже наявні записи зафіксували інформацію особистого характеру, аби суд зобов’язав ще і знищити такі записи.
Узагальнюючи, варто виділити наступні важливі аспекти:
зйомка, яка фіксує лише межі власного домоволодіння не є незаконною, якщо ж камера відеоспостереження охоплює частину домоволодіння сусідів, то необхідна їхня згода на це, інакше вона визнається незаконною;
встановлення відеоспостереження у місцях загального користування у багатоквартирних будинках (тамбури, спільні кухні, ванни у гуртожитках і так далі) також потребує згоди сусідів, інакше вона визнається незаконною;
особи мають бути попереджені про ведення відеоспостереження спеціальними табличками чи знаками, особливо, якщо це стосується громадських місць або місць загального користування;
також наявна судова практика вказує на те, що, якщо системи відеоспостереження встановлені ОСББ на досягнення статутної мети, то це не вважається порушенням права на особисте та сімейне життя.
Наталія Прудиус, ст. консультант юридичної клініки PRO BONO
