Від «заліза» до великих даних — розбираємось, як техногіганти монополізують майбутнє штучного інтелекту, чому це нагадує Дикий Захід, і які наслідки матиме AI-олігополія.
Отже, натрапив я на кілька цікавих досліджень — вони стосуються того, як створюється штучний інтелект, хто його контролює і які зміни мають відбутися, щоб в майбутньому створити відкриту AI-екосистему.
Ця стаття — перша частина думок про те, як Big Tech монополізує ринок ШІ та які наслідки це може мати для інновацій, конкуренції та суспільства.
Точка відліку
Отже, якщо ви читаєте цей текст, то, мабуть, розумієте, що АІ — це вже давно не просто модне слівце з умовної стартап-гік-тусовки. Це те, що вже зараз змінює світ навколо нас: від чат-ботів до безпілотних авто.
Але є одне «але». Поки ми насолоджуємось можливостями АІ, купка tech-гігантів потихеньку забирає собі ключі від цього майбутнього. Колись люди боялися майбутнього, в якому роботи захоплять світ. Але зараз виходить так, що світ спочатку захоплять ті, хто цих роботів створює… А потім вже, можливо, якісь там пилососи.
Ринок ШІ зараз нагадує Дикий Захід — території багато, золота повно, а з законами проблемка. І поки ми з вами спостерігаємо за стрімким розвитком нейромереж та обговорюємо різні аспекти використання LLM, техногіганти вже давно ділять ці сфери впливу.
Пам’ятаєте, як кілька великих корпорацій «захопили» інтернет? Зараз та сама історія повторюється з ШІ. Microsoft, Google, Amazon — ці хлопʼята мають бути вам знайомі, в тому числі й як ключові гравці у AI-світі.
Пару tech-гігантів з купою серверів та величезними калюжами даних — і ось вони вже отримують можливість вирішувати, яке майбутнє ми будемо бачити в AI-епоху.
Втім, поясню одразу, роль великих технологічних компаній не можна оцінювати однозначно — тут я з авторами дослідження мають дещо різні погляди.
З одного боку, вони мають ресурси для масштабних інвестицій у дослідження та розробку, що прискорює загальний прогрес у галузі. З іншого — концентрація ресурсів створює прямі ризики для конкуренції та інновацій.
Обчислювальні потужності, дані, капітал
Загалом, монополізація ресурсів у руках Big Tech — це не просто сухі цифри в фінансових звітах. Це реальна влада над майбутнім. І ця влада базується на трьох китах: обчислювальній потужності, даних та $$$.
Почнемо з «заліза».
Для навчання штучного інтелекту потрібні не просто потужні компʼютери, а цілі дата-центри, забиті GPU. І вгадайте, хто контролює левову частку цих ресурсів? Правильно, наші старі друзі — Amazon, Microsoft та Google. Саме їм належить ± 65% всього ринку хмарних обчислень.
Хочете потренувати власну нейромережу? Ласкаво просимо в їхні обійми. Ну або йдіть шукати щастя на ринку відеокарт, де частка Nvidia — 80%.
А тепер про дані — поговоримо про ефект мережі: чим більше користувачів, тим більше даних. А дані — це паливо для ШІ. Google з мільярдами пошукових запитів, Facebook з лайками та коментарями — Big Tech має доступ до терабайтів інформації про нас з вами.
Це, в тому числі пошукові запити, маршрути пересування, історія покупок — коротше, весь цифровий відбиток нашого життя. З такими даними можна навчити АІ робити дива. Ну або повну жесть — залежно від того, який буде запит.
Тут, якщо спрощувати, працює доволі проста логіка: чим більше даних у компанії, тим кращі моделі вона може створювати. А чим кращі моделі, тим більше користувачів вони приваблюють, генеруючи ще більше даних. Це замкнене коло, яке дуже важко розірвати новачкам.
Екосистеми: Big Tech не просто розробляє ШІ, вони, очевидно, інтегрують його у свої продукти. Це дає їм миттєвий доступ до мільярдів користувачів, створюючи величезний бар’єр для конкурентів.
І нарешті — гроші. Microsoft, Google, Amazon — це не просто якісь абстрактні великі компанії. Це, якщо зважати на розміри, економіки цілих країн. І коли у тебе на рахунку сотні мільярдів доларів, ти можеш дозволити собі експериментувати, провалюватись і знову експериментувати. Так, навіть якщо твій VR-проєкт спалить $40 млрд та не дасть нічого крім збитків (привіт, Цукерберґ).
Стратегічна гра: як Big Tech утримує лідерство
Треба враховувати, що Big Tech не просто має ресурси, а активно використовує їх для захоплення ринку. Бо можуть, бо треба, бо по-іншому ніяк.
Ось, наприклад, кілька популярних тактик, які автори описують в дослідженні:
«Партнерства» з AI-стартапами — звучить ніби ж добре… Але здебільшого це просто спосіб нейтралізувати потенційного майбутнього конкурента. Microsoft та OpenAI — формально різні компанії, а по факту? Antrophic та Amazon — ситуація схожа.
Самопреференція. Коли твоя модель працює краще саме на твоїй хмарній платформі — це не збіг. Це стратегія.
Обмеження інтероперабельності. Бо зробити так, щоб твій AI-продукт погано працював на платформах конкурентів — це святе.
Агресивні поглинання. Чи є сенс конкурувати з перспективним стартапом, якщо його можна просто купити?
Насправді ж кожна з цих стратегій має свої плюси та мінуси як для самих компаній, так і для ринку в цілому. Це не чорне та біле — тут скрізь грають відтінки сірого.
Так, з одного боку, ринок монополізований. Але з іншого — саме ці компанії роками будували фундамент, без якого сучасний ШІ був би неможливим і який зараз дозволяє їм домінувати в AI-перегонах.
Факт в тому, що ці компанії не просто випадково опинилися на верхівці.
Саме техногіганти в тому чи іншому вимірі наразі є тим двигуном, який рухає індустрію вперед. Наприклад, ту ж технологію GPT, яка лежить в основі ChatGPT, спочатку розробили саме в Google.
Щобільше, конкуренція між самими технологічними гігантами стимулює постійне вдосконалення продуктів та послуг.
Але тут важливо розуміти, що ці компанії не просто створюють технології. Вони формують стандарти, протоколи та навіть етичні норми в AI-сфері. Хто контролює стандарти, той контролює ринок.
Quo Vadis
І ось ми підходимо до головного питання: як знайти баланс між інноваціями та відкритістю ринку?
І це ж вже не просто про бізнес. Це про те, хто буде визначати майбутнє.
✍️ Продовження згодом.
