Історія хвороби російського окупаційного контингенту у південній частині України велика і цікава. Перші симптоми хвороби почалися ще дев'ять років тому, втім, лише напередодні нового курортного сезону вони витекли в обтічну і чітко сформовану форму.
Як ви пам'ятаєте, квітень та початок травня цього року були охарактеризовані аномальною температурою на ряді кримських, краснодарських та ростовських (меншою мірою). Сильно постраждала нафтобаза в Севастополі, а також поблизу Тамані, Темрюка. Були невдалі спроби вразити й нафтобазу у Феодосії. Не оминула доля й великий Афіпський нафтопереробний завод. Наслідки в медіа намагалися зам'яти, проте, з новин, що мелькають за кінець травня, нам стало відомо, що ефект був дуже соковитим. І питання не в згорілих нафтопродуктах - саме цей елемент легко заповнити. А ось інфраструктуру, трубопроводи, резервуари, силові та слаботочні системи. На це потрібні тижні. А в контексті "розподіленості" проблеми, що виникла тоді, - місяці. Все ж таки - географія місцевості Криму та Кубані не дозволяє "тягати" необхідні матеріали з ефективною швидкістю. Особливо через Кримський міст, що досі хворіє. Хіба морем. Але як ви знаєте, навіть у Новоросійську, іноді, щось таке трапляється.
Минали тижні. Наприкінці травня без зазріння совісті стало прилітати і в Маріуполь, і в Бердянськ. Наразі це вже системне явище, яке нікого не дивує, так само як і прильоти по Луганськом, який, як і раніше згадані міста, не був у зоні поразки українських засобів поразки.
Червень проходив у рамках "сватання" та "бойового злагодження" нових та старих українських бригад у рамках невеликих дій тактичного характеру на запорізькому напрямках.
До середини червня ситуація стала набувати рамок якісно нового явища - поразки магістральної логістики противника по лінії "Мелітополь - Крим". Тут активно застосовується комбінований підхід: від застосування засобів диверсійного характеру (підриву залізничних колій (як це було в районі Феодосії та релейних шаф, характерних порушень електропостачання тягових підстанцій та окремо взятих н.п) (згадуємо недавні, але характерні блек-аути в Сева , деяких н.п в районі м. Джанкоя і т.д.)
Кровопускання перейшло в якісно іншу форму лише цього тижня, коли в н.п. Риково (район Генічеська) було знищено цілком солідний склад боєприпасів, розміщений на території агро-об'єднання та елеватора. Про це ми вже розповідали та дискутували кілька днів тому.
Цим знищенням була суттєво нівельована та сама "концепція обмеженого стримування", що застосовується російськими військами в останні місяці на деяких ділянках фронту через бажання створити (накопичити) склади боєприпасів на "важливих" напрямках (природно - з метою стимуляції успіху у відображенні настання ЗСУ), для снарядного голоду інших (менш перспективних) ділянках фронту. Нагадуємо, що ще у травні минулого року подібна концепція вважалася відвертою дурістю і російська сторона нерозбірливо використовувала стратегічні та оперативні запаси боєприпасів з рівним або майже рівним ступенем інтенсивності на всій лінії фронту, що робило життя наших солдатів справжнім пеклом.
Принагідно знищувалися й інші, менш знакові склади та вузли зберігання матеріальних цінностей та пункти управління у Скадовську, Лазурному, Приморську тощо. Звісно, ця робота лише інтенсифікуватиметься і досягне свого апогею до кінця серпня.
Сьогодні це сталося. Очікуваний удар по Чонгарському мосту (мостах), які на порядок простіше і коротші від Антоновського. Наберіться терпіння місяця на чотири. Робота йде. Ніхто не обрушуватиме цей міст цілком, повторюватиметься історія з Антоновським (тобто ЗСУ аналізуватимуть інтенсифікацію руху мостами та прийматимуть відповідне рішення, регулюючи логістичне забезпечення ворога). Очевидно, що неприємні історії (для Росії) будуть і в Армянську, і в Каланчаку, які в сезоні минулого літа вже неодноразово зазнавали атак наших безпілотників і ракетного озброєння. Ближче до осені стане трохи (або набагато) шумніше в Джанкої
І доки безстрашні росіяни втрачатимуть батареї гаубичних самохідних систем у боях за посадки в Запорізькій області, а російська піхота вірно і впевнено стесуватиметься в незліченних і марних контратаках за умовні П'ятихатки, кількісне неодмінно переросте в якісне.
І, як на мене, до середини серпня російське командування буде змушене віддати передпілля, а до початку чи середини вересня і першу лінію оборони. Ну а далі вже справа техніки…
Автор Статті:Око Гора https://t.me/oko_gora
