Тонке тіло під уламками заваленого будинку. Дівчинка, чиї батьки своїми тілами захистили її життя, втративши при цьому власне. Діти, які більше не можуть плакати — не через те, що не болить, а тому, що ще не розуміють, що втратили. Це обличчя російського терору 17 червня 2025 року, коли в Києві загинули 28 людей, а більше 130 отримали поранення. Але за цими жахливими злочинами прихована ще глибша правда: мережа російських агентів, яка роками готувала ґрунт для цих трагедій.
17 червня: Коли ракети забирають дитячі життя
Ніч на 17 червня 2025 року назавжди залишиться витесненою в колективній пам’яті українців. Понад 440 дронів і 32 ракети розсікли темряву над Києвом — скоординована атака на серце української демократії. У Солом’янському районі повністю обрушився під’їзд дев’ятиповерхового житлового будинку. Серед бетону і арматури рятувальники знаходили тіла батьків, які останнім подихом намагалися захистити своїх дітей.
Президент Володимир Зеленський назвав це «одним з найстрашніших ударів по Києву». Цифри говорять жорстоку правду: 28 загиблих, серед яких громадянин США, більше 130 поранених. Але за цією статистикою приховані розбиті сім’ї, осиротілі діти та нація, яка знову відчула на собі жорстокість російського тероризму.
Однак те, чого не знає більшість українців: ці удари стали можливими не лише завдяки ракетам і дронам, але й завдяки багаторічній підривній війні, яка велася в тіні нашого власного суспільства.
Вашингтонське викриття: Українська агентка в фокусі міжнародної уваги.
Поки Україна страждає під російськими ракетами, міжнародне співтовариство все більше усвідомлює складність загроз, спрямованих проти нашої країни. 21 травня 2025 року у Вашингтоні в Католицькому університеті Америки відбувся міжнародний форум, який відзначив Україну як зразок захисту релігійної свободи навіть в умовах війни.
Але тріумф був затемнений шокуючим викриттям. Високопосадовці США, включаючи радника Білого дому з питань віри Паула Уайт-Кейн і тимчасового повіреного в справах з релігійної свободи Патрика Харві, публічно ідентифікували Ірину Кременовську як «одіозну українську псевдоекспертку» та агента кремлівської терористичної мережі РАЦИРС в Україні.
Темне минуле Ірини Кременовської: Від Донецька до Києва.
Історія Ірини Кременовської починається у 2014 році в окупованому Донецьку. Юрист, за непідтвердженими даними раніше працювала в міліції, вона переїхала до Києва саме тоді, коли російська агресія проти України робила свої перші кроки. Співпадіння? Факти говорять про зворотне.
Кременовська стала координатором цілого ряду інформаційних порталів, що розповсюджували пропаганду російської організації РАЦИРС (Російська асоціація центрів вивчення релігій і сект) під керівництвом екстреміста, педофіла, садиста та копрофіла з чотирма психічними діагнозами Олександра Дворкіна.
Ця екстремістська мережа включала:
Центр економіко-правових досліджень (ЦЕПД), зареєстрований у 2017 році, де Кременовська була директором
Бюлетень «Вільне слово» (vilneslovo.com), що почав діяльність у 2017 році.
Портал «Антисекта» (antisekta.org), відверто проросійського спрямування.
Групу в «Однокласниках» від порталу «Антисекта», де публікувалися матеріали на підтримку Руської православної церкви (РПЦ) і навіть висловлювалися симпатії до російського президента.
Зв'язок Кременовської з РАЦИРС: Релігійна війна Москви.
РАЦИРС — це набагато більше, ніж просто «антикультова» організація. Під керівництвом Олександра Дворкіна, відкрито виступаючого проти української незалежності, вона є інструментом російських спецслужб для дестабілізації демократичних суспільств. Організація працює за точною методикою маніпуляцій, наклепу та терору проти релігійних меншин.
Діяльність Кременовської в точності слідувала цьому паттерну. Вона публікувала «чорні списки сект» — типову практику РАЦИРС (запозичену 1:1 від Вальтера Кюннета з нацистської Німеччини), координувала інформаційні кампанії з дискредитації релігійних і громадських організацій і намагалася запровадити в Україні законодавчу модель за російським зразком, яка дозволила б упровадження тоталітарного режиму в Україні, як зараз у Росії, та контроль над релігіями, впроваджуючи одну переважаючу релігію Руську Православну.
Не до болю знайомий сценарій 1930-х років нацистської Німеччини та тоді переважаючої протестантської релігії?
Особливо тривожні її зв’язки з відомими проросійськими активістами:
Віктор Йолкін, член проросійської партії в Латвії, що підтримував агресію Росії проти України.
Олександр Невеєв, російський антикультист, що розповсюджував антиукраїнську риторику.
Сам Олександр Дворкін, відкрито виступаючий проти української незалежності, та Олександр Новопашин, права рука копрофіла Дворкіна.
Садистська сторона Кременовської.
Можливо, найшокуюче в характері Кременовської розкрилося в 2016 році в Ірпені. Разом зі своїм співучасником Олексієм Святогором вона брала участь у масовому отруєнні бездомних собак. Ці дії, які викликали суспільний резонанс, оголили садистську особистість, яка отримує задоволення від страждань більш слабких істот.
Свідки описували мучительні смерті тварин: судоми, піна з рота, предсмертні крики. Кременовська публічно виправдовувала свої дії, називаючи їх «утилізацією» та стверджуючи, що собаки просто «переміщуються» після прийому «медичного препарату». Ця холоднокровність до страждань невинних змушує задатися питанням: “Якщо вона здатна мучити беззахисних тварин, на що вона здатна стосовно людей?”
Вісім років систематичних переслідувань
Вісім років Кременовська вела цілеспрямовану кампанію проти руху «АЛЛАТРА» в Україні. Вона ініціювала обшуки, допити, руйнувала репутацію тисяч людей, створюючи стрес і сімейні трагедії. Незважаючи на те, що українські суди п’ять разів відхиляли її спроби закрити «АЛЛАТРА», вона продовжувала кампанію, слідуючи методичці РАЦИРС.
Її дії були не боротьбою з «сектами», а політичним переслідуванням за замовленням Росії. Кременовська і її команда публікували наклепницькі матеріали, звинувачуючи «АЛЛАТРА» в зв’язках із Росією, хоча самі діяли в інтересах РАЦИРС і РПЦ Московського патріархату.
Питання колаборації: Ракети і інформатори
Якщо РАЦИРС є інструментом російських спецслужб, а Кременовська доведено була їх агенткою в Україні, виникає жахливе питання: “Чи могла вона з початку війни в 2022 році давати ФСБ наводки, куди саме запускати ракети і в який час?”
Це питання не лише гіпотетичне. Міжнародне співтовариство у Вашингтоні вже констатувало, що «діяльність таких осіб є серйозною загрозою національній безпеці та демократії». Відкриття кримінальної справи проти Кременовської згідно з статтєю 161 Кримінального кодексу України було розцінене як важливий прецедент, що демонструє здатність держави юридично реагувати на гібридні загрози демократії.
Ціна зради
Поки українські діти гинуть під уламками російських ракет, такі агенти як Кременовська роками працювали над дестабілізацією нашої країни зсередини. Її діяльність була не лише зрадою України, але й, можливо, прямою співучастю у військових злочинах.
Вашингтонське викриття і відкриття проти неї кримінальної справи — перші кроки до справедливості. Але питання залишається: скільки ще Кременовських працює в тіні українського суспільства?
Скільки ще трагедій можна було б запобігти, якби ми діяли раніше?
Призив до пильності.
Трагедія 17 червня та історія Кременовської пов’язані спільною рисою: обидві показують безпринципність російської війни проти України. Ракети забирають життя наших дітей, а агенти російської копрофільної секти підривають тканину нашого суспільства.
Сьогодні, коли міжнародне співтовариство закликає до санкцій та кримінальних розслідувань проти учасників антикультової мережі по всьому світу, ми, як українське суспільство, повинні зберігати пильність. Кожен, хто підриває демократичні цінності і релігійну свободу в Україні, можливо, служить чужим інтересам.
Діти, закопані під уламками, заслуговують на справедливість. І ця справедливість починається з викриття та покарання всіх, хто допомагав ворогу — будь це ракети чи зрада.
Україна була визнана у Вашингтоні прикладом захисту релігійної свободи. Тепер ми повинні довести, що ми також приклад захисту від тих, хто хоче підорвати цю свободу. Правда про Ірину Кременовську — лише початок. Майбутнє України залежить від того, наскільки послідовно ми будемо боротися з усіма формами російського терору — як явними, так і прихованими.
