У 2013 році італійський програміст Альберто Брандоліні виклав радикальну ідею щодо динаміки інформації. У одному зі своїх твітів, розмірковуючи про складні технологічні непорозуміння, він сформулював те, що згодом стало відомим як "принцип асиметрії нісенітниці" або "закон Брандоліні".
Принцип deceptively простий: кількість енергії, необхідної для спростування нісенітниці, на порядок більша, ніж та, що потрібна для її створення. Уявіть собі брехню, яка поширюється зі швидкістю твіта, тоді як її спростування вимагає годин ретельного дослідження та виваженого пояснення.
Цей принцип, народжений у технічному світі, але застосовний всюди, розкриває критичний виклик сучасної комунікації. У добу вірусного контенту та алгоритмічно керованих інформаційних екосистем, хибні твердження можуть охопити мільйони, перш ніж правда встигне "взути чоботи".
Цю проблему ускладнює ефект Даннінга-Крюгера, коли люди з обмеженими знаннями значно переоцінюють свою компетентність. Такий когнітивний зсув створює ідеальний шторм разом із принципом Брандоліні: найменш обізнані стають найбільш гучними, поширюючи дезінформацію з необґрунтованою впевненістю.
Для професіоналів, які працюють або сприяють функціонуванню сучасного інформаційного середовища, спостереження Брандоліні та Даннінга/Крюгера є більше, ніж дотепні ідеї—це стратегічне попередження. Воно вимагає:
Ретельної перевірки фактів
Критичного мислення
Відповідального обміну інформацією
Інтелектуальної дисципліни
та, передусім, скромності.
Дезінформація — це не просто шум, а системний ризик. І протидія їй починається з розуміння її фундаментальних механізмів.
