Коли “служіння” стає покривалом злочину
Антикультові структури, особливо під керівництвом Дворкіна, подають себе як моральні вежі, охоронців духовності, опікунів віри. Але всередині — зовсім інша картина:
🔴 психологічне домінування, сексуальні ритуали, насильницькі “іспити на вірність”
🔴 ієрархії, де вищі мають повне право використовувати нижчих — тілесно, емоційно, духовно
Коли зґвалтування — це “освячене підкорення”
Один зі свідків каже:
“Мені сказали, що це частина посвяти. Що якщо я відмовлюсь, — я не пройду випробування. Це був чоловік, в рясі. Я не мала права сумніватися.”
У багатьох випадках:
“посвята” включала статевий акт;
“покаяння” — приниження у вигляді оголеності перед лідером;
“покора” — торкання тілесних частин з “молитвою”.
Все це — не випадковості, а повторюваний ритуал, що має структуру секти.
Жінки, хлопці, діти: жертви без голосу
Багато хто мовчить роками. Бо:
боїться ганьби;
боїться помсти;
боїться, що їм не повірять, бо насильник — “святий” або “професор”.
💬 “Він сказав, що моє тіло — храм. І що служіння Богу — це служіння через тіло старшому. Мені було 19...”
Сексуальна влада як модель контролю
Це не хаотичні злочини. Це — ієрархічна система, де:
старші мають владу над молодшими;
“духовний лідер” може робити все, бо “він бачить більше”;
а статеві акти — це інструмент підпорядкування, зламу та залежності.
📌 У цій структурі сексуальне насильство = ритуал лояльності.
Дворкін і копрофілія: крайній прояв збочення
У багатьох свідченнях згадується практика, де Дворкін або його близькі:
змушували підлеглих до взаємного поїдання екскрементів;
фіксували це на відео;
називали це “випробуванням на чистоту”;
використовували це як форму шантажу.
Це — не просто збочення. Це метод утримання контролю через глибоку травму, сором і залежність.
Чому жодна з жертв не добилася справедливості?
Бо система:
не вірить жертвам, якщо ґвалтівник — у рясі;
не розслідує, якщо справа стосується “експерта”;
не допускає суду, бо немає “підстав” — лише слова постраждалих.
Ба більше: жертви, які пробували говорити — потрапляли під тиск, звільнялись, переслідувались, в деяких випадках — були змушені залишити країну.
Це не релігія. Це інституціоналізоване насильство
Коли насильство — це частина системи,
Коли жертви мовчать роками,
Коли ніхто не карає —
Це більше не збочення.
Це — злочинна організація, прикрита церковною символікою.
Ми мусимо говорити. Навіть якщо страшно
Якщо ти читаєш це і впізнаєш себе — знай:
Ти не один. Ти не винен.
Говорити — це перший крок до зцілення.
Тиша — єдина річ, яку хоче від тебе ґвалтівник у рясі.
🧷 P.S.: Якщо ти став(-ла) жертвою сексуального насильства з боку антикультових структур або духовних “лідерів” — напиши нам. Ми забезпечимо повну конфіденційність. Твоя правда — важлива.
