Якщо ви сьогодні подаруєте мамі букет або шоколад — знайте: жінка, яка вигадала це свято, вважала б вас зрадником ідеї. Анна Джарвіс, американська активістка з Вест-Вірджинії, провела останні роки свого життя в судових баталіях проти квіткарів, кондитерів і листівкових компаній. Вона доходила до того, що пікетувала крамниці та нападала на продавців гвоздик. Але все почалося зовсім інакше — з тихого горя і материнської любові.
Коріння: набагато давніші за Анну
Шанування матерів — явище майже таке ж давнє, як людська цивілізація. Стародавні греки проводили весняні фестивалі на честь Реї, матері богів-олімпійців. Римляни святкували Матроналії — три дні на початку березня, коли чоловіки дарували дружинам і матерям подарунки. У середньовічній Британії існувала "Материнська неділя" — четверта неділя Великого посту, коли молоді слуги та учні отримували вихідний, щоб відвідати рідний дім і маму.
Але все це були локальні традиції, розпорошені в часі й просторі. Сучасний День матері як офіційне, всенаціональне свято — це витвір однієї конкретної людини з конкретною датою народження: 1 травня 1864 року.
Анна Джарвіс і гвоздика, що все змінила
Мати Анни — Анна Марія Рівс Джарвіс — була жінкою надзвичайної сили духу. Під час Громадянської війни в США вона доглядала за пораненими з обох сторін конфлікту. Пізніше вона мріяла про свято, яке б об'єднало американські родини. Вона не дожила до цього — померла у 1905 році.
Дочка вирішила виконати її мрію. 10 травня 1908 року — через три роки після смерті матері — Анна Джарвіс організувала першу офіційну меморіальну службу в методистській церкві у місті Графтон. Вона роздала присутнім білі гвоздики — улюблені квіти своєї матері. Того дня зал був переповнений.
"Білі гвоздики символізують чистоту матері, її стійкість і красу. Жодна інша квітка не підходить краще." — Анна Джарвіс, 1908
Чому вона зненавиділа власне дітище?
Анна хотіла одного: щоб люди написали матері особистого листа від руки. Один лист. З серця. Натомість вона побачила, як крамниці заробляли мільйони на готових листівках. У її очах це було капітуляцією — ліньки замість любові, гроші замість почуттів. "Матері продають за центи", — кричала вона на одному з мітингів.
Вона подавала до суду. Вона писала листи до Конгресу з вимогою скасувати свято. Вона витратила весь статок на боротьбу — і програла.
Цікаво знати
Анна Джарвіс ніколи не мала власних дітей. Вона ніколи не виходила заміж. Все своє свідоме життя вона присвятила спочатку пропаганді свята — а потім його знищенню.
Рахунки за її лікування в останні роки частково оплачували... квіткові компанії, які розбагатіли завдяки святу, яке вона вигадала.
А як свято прийшло до нас?
Радянська традиція не знала Дня матері — натомість існувало 8 Березня як "жіноче свято". Але в незалежній Україні поступово укорінилася власна традиція: у 1999 році президент Леонід Кучма підписав указ про встановлення Дня матері в другу неділю травня — синхронно з американською датою. Сьогодні свято відзначається в понад 50 країнах світу, хоча дати різняться: у Великій Британії це Материнська неділя в березні, у Франції — остання неділя травня, у Норвегії — лютий.
Ідея, яку Анна Джарвіс задумала як камерний і особистий жест, стала одним із наймасовіших комерційних свят планети. За даними американської Асоціації роздрібної торгівлі, у США на День матері щороку витрачають понад 35 мільярдів доларів.
Анна хотіла одного листа від руки. Ми даруємо мільярди квітів. Хтось із нас промахнувся.
То навіщо ми це святкуємо?
Відповідь проста і не вимагає мільярдів. Бо є люди, яким потрібен привід нарешті зателефонувати. Бо є матері, які чекають на дзвінок цілий рік. Бо колективне свято — навіть комерціалізоване — дає нам дозвіл зупинитись і подякувати. Не тому що так треба. Тому що це правда.
Анна Джарвіс помилилась в одному: люди не стали гіршими через листівки і квіти. Вони просто залишились людьми — з потребою в ритуалі, в символі, у видимому знаку невидимого почуття.
Тож сьогодні — напишіть привітання з Днем матері. Або купіть гвоздику. Або просто подзвоніть. Анна Джарвіс, мабуть, засудила б перші два варіанти. Але третій — точно схвалила б.
