Переклад інтерв’ю Макі для KPOPWORLD
Черговий день у Токіо. Учора місто потерпало від спеки, а сьогодні його накрила похмура, затяжна злива - з тих, що огортають усе навколо відчуттям особливої, глибокої тиші. Втім, усередині студії, схованої десь у глибині Токіо, панує зовсім інша атмосфера: тут налаштовують світло, вздовж стін вишикувалися стійки з одягом, клацають затвори камер під час пробних знімків, а в повітрі ще ледь відчувається вологість після вчорашньої спеки. У самому епіцентрі цього виру - Mакі, наймолодший учасник гурту &TEAM і герой нашої обкладинки.
Сьогоднішній момент видається знаковим. Гурт &TEAM - колектив із дев’яти учасників під лейблом HYBE, чий стрімкий злет після дебюту у 2022 році аж ніяк не можна назвати поступовим, - щойно розпочав свій концертний тур «BLAZE THE WAY». Вони знову досягли показника в мільйон проданих примірників із третім мініальбомом «We on Fire»: лише за перший тиждень було продано 1,2 мільйона копій, що побило рекорд, встановлений раніше альбомом «Back to Life» - їхнім корейським дебютом, що вийшов лише за кілька місяців до того. Незадовго до нашої зустрічі було оголошено про додатковий концерт на стадіоні типу «dome» у вересні. І ось тепер - ця зйомка для обкладинки, несхожа на все, що Mакі робив раніше. Він сам розповість мені про це згодом. А поки що він спокійний, неквапливий і уважно вбирає все, що відбувається навколо.
Усе почалося не тут - не в токійській студії, з фотографом і завданням для обкладинки KPOPWORLD. Усе почалося значно раніше: з дитини, яка любила співати ще до того, як по-справжньому усвідомила, для чого взагалі потрібен спів.
“Гадаю, по-справжньому співати я почав у другому чи третьому класі, - каже Mакі. - Але й до того я любив слухати музику та співати пісні”.
Він частково виріс у Сінгапурі, де провів близько шести років, перш ніж повернутися до Токіо; там він потрапив до невеликої музичної академії неподалік від дому. Мюзикли, вистави, масштабніші прослуховування - це типовий шлях юних театралів, крок за кроком, від сцени до сцени. Він займався цим із перервами протягом, мабуть, трьох чи чотирьох років. Це було весело. Це формувало його як особистість. А коли він переглядає ті записи зараз - адже фанати час від часу відшукують старі відео, - то, за його власними словами, трохи крінжує.
“Я не шкодую, що зробив це, - каже він, сміючись. - Але якщо озирнутися... я був ще дитиною. Я був зовсім юним. Мені здається, я насправді не розумів, що відбувається. Я просто розважався”.
Переломний момент настав, коли він відкрив для себе I-LAND - проєкт, завдяки якому у 2020 році з’явився гурт ENHYPEN; він стежив за ним не як учасник, а як глядач. Щось у цьому шоу справило на нього особливе враження. Річ була не у форматі змагання чи якості постановки, а в мотивації, що стояла за всім цим: люди, об’єднані спільною мрією, наполегливо працюють разом, аби її здійснити.
“Це було те, що я справді хотів відчути”, - каже він.
Відтоді його шлях змінився. Мюзикли поступилися місцем чомусь масштабнішому: виступам на сцені, створенню музики, участі в гурті.
“Я хочу бути з людьми, які поділяють ту саму мрію, ту саму пристрасть до співу й музики”.
Він знайшов це в гурті &TEAM. А в складі &TEAM він отримав ще дещо бажане: статус «макне» - так із теплотою називають наймолодшого учасника гурту.
“Чесно кажучи, я був дуже щасливий. Це було ніби досягнення, якого я прагнув”. Він робить паузу, а потім додає: “Тоді мені здавалося, що це якось незвично чи дивно, але зараз я не надаю цьому особливого значення”.
У сім’ї він - середня дитина (має старшого брата й молодшу сестру), тож роль наймолодшого була для нього чимось новим. Однак, оскільки учасники гурту Tакі та Харуа навчалися в одному класі з ним, це не викликало дискомфорту. Він опинився в позиції між “наймолодшим” і “ровесником”, що його цілком влаштовувало.
Існує образ Mакі, з яким багато хто знайомиться найпершим. Він хронічно онлайн: швидкий пошук видає безліч створених фанатами відеодобірок із такими моментами. В одному з офіційних відео, опублікованому в серпні 2025 року - так званому ролику «Just Friends», - він позує біля дзеркала, імітуючи поцілунок з відображенням, який так і не відбувається. Це відео набрало стільки ж переглядів, скільки й офіційний кліп гурту на пісню «Deer Hunter». Для багатьох шанувальників саме такі моменти стають відправною точкою в знайомстві з артистом.
Mакі це чудово розуміє. І коли я заводжу про це мову, він усміхається з розумінням.
“Зазвичай вірусну популярність мені приносять речі на кшталт мемів чи кумедних відео, - каже він. - Це дивне відчуття - певною мірою навіть невимовне. Я радий цьому. Але водночас мене непокоїть, що люди запам’ятають мене лише завдяки чомусь одному, тоді як я - це щось значно більше”.
Це чесніша відповідь, ніж та, яку дала би більшість людей. Він на мить замислюється над цим внутрішнім протиріччям.
“Коли я стаю вірусним завдяки таким речам - а не завдяки тому, чим справді захоплююся, - я починаю думати... чому так? Або ж: як це можна використати?” Він робить паузу. А потім, ледь усміхнувшись, додає: “Мабуть, все не настільки серйозно”.
Насправді ж це таки глибока річ. Mакі ставиться до своєї справи - зокрема до голосу й співу, які любить найдовше, - настільки серйозно, що питання про меми для нього - це не просто марнославство. Стати відомим завдяки миттєвому явищу, а не майстерності (хоч би як тепло сприймали цей момент), - це справжнє внутрішнє протиріччя для людини, яка більшу частину життя серйозно працювала над своїм голосом. Утім, на це можна поглянути й інакше.
У вересні на &TEAM чекає виступ на стадіоні Belluna Dome. Їхній останній мініальбом подолав чергову позначку в мільйон проданих копій. На горизонті - KCON LA, їхній перший виступ у США. Кожне кумедне відео, кожен вірусний момент, кожен новий фанат, який прийшов завдяки мему, а залишився заради музики - усе це має значення.
“Якщо це той шлях, через який нові фанати можуть познайомитися з &TEAM, — каже він, — то, гадаю, це чудово”. Пауза. “Вони дивляться моє кумедне відео-мем, дізнаються про &TEAM — і такі: "Ого, &TEAM — це суперкрутий гурт, треба почати їх підтримувати". Думаю, це безпрограшний варіант”. Він говорить це цілком щиро.
Але якщо відкинути меми, відео перед дзеркалом і вірусні моменти, то в основі ми побачимо людину, яка серйозно замислювалася про свій голос відтоді, як узагалі навчилася влучати в ноти.
Спів з’явився найпершим. Ще до сцени, до шоу I-LAND, до всього іншого.
“Я любив співати з раннього дитинства, - каже він. - Це супроводжувало мене більшу частину життя”.
Ці слова набувають особливої ваги, коли чуєш, як саме MAKI працює з піснею. У «We on Fire», їхньому останньому заголовному треку, його виконання плавне й виважене. А в «Bewitched» - одній із додаткових композицій альбому - він демонструє більш сире, необроблене звучання: сповнений тривоги куплет із різкою хрипотою, що наживо справляє ще сильніше враження. Два цілком різні регістри, і обидва - органічно притаманні саме йому.
Однак, коли він став стажером, то все ще співав у манері актора музичного театру: емоційно, з тією специфічною подачею, якої вимагають мюзикли. Сучасна поп-музика потребувала іншого підходу, і йому довелося вчитися всьому з нуля. «Цей процес приносив мені справжнє задоволення», - каже він, і йому віриш: у тому, як він говорить про свою майстерність, відчувається, що він щиро насолоджується самим робочим процесом, а не лише кінцевим результатом.
А потім його голос змінився. Це сталося швидко, як це часто буває: одного місяця він міг узяти певну ноту, а наступного - вже ні.
«Я відчував сильний тиск, - каже він. - Усе життя я був упевнений у своєму співі, а потім ця впевненість просто зникла».
Для людини, чиє самовідчуття трималося саме на цьому вмінні, це стало справжнім потрясінням.
“Це змусило мене зупинитися й замислитися: як із цим впоратися?”
Вихід полягав у тому, щоб почати все спочатку. Опанувати ноти в іншому регістрі, знайти новий спосіб брати ті висоти, які раніше давалися йому без зусиль.
«По суті, довелося вчитися співати заново, - каже він. - Але, гадаю, таке трапляється з кожним. Цього не можна було уникнути, тож я просто взявся до справи й навчився».
Це невелика історія, розказана без зайвого драматизму. Проте вона багато говорить про те, як влаштований Mакі: коли в нього відібрали щось важливе - нехай і тимчасово, - його інстинкт підказав не оплакувати втрату, а шукати рішення. Це той самий інстинкт, що перетворив хлопця, захопленого театром, на справжнього артиста. Той самий, що згодом привів його на фотосесію з папкою референсів із позами з аніме та чітким баченням того, що саме він хоче продемонструвати.
Саме цей інстинкт визначив хід усього дня. Перед початком зйомки Макі ретельно підготувався.
Він дістав телефон і показав мені пози - конкретні пози з аніме “Неймовірні пригоди ДжоДжо” (JoJoʼs Bizarre Adventure), до якого він повертається вже близько шести років. Ця серія завжди існувала на перетині манґи та високої моди: персонажі, створені Хірохіко Аракі, відомі в усьому світі своїми позами, що безпосередньо натхненні манерою триматися моделей на подіумі. Цей зв’язок зі світом моди настільки глибокий, що Аракі співпрацював із такими брендами, як Gucci, Balenciaga та Bulgari, - його творчість буквально дихає високою модою. Для Mакі цей серіал про яскравих, неординарних персонажів, які одягаються й рухаються так, ніби ніхто на них не дивиться, завжди був близьким і значущим.
“Це аніме справді унікальне, - каже він. - У ньому стільки всього незвичного, але це працює завдяки обраному стилю”. У цьому він впізнав і щось від самого себе.
Серед показаних поз була й знаменита поза Джотаро Куджо із вказівним пальцем - один із найвідоміших образів серіалу, що миттєво впізнається далеко за межами кола шанувальників аніме. У цій фотосесії версія цієї пози у виконанні Mакі виглядає безпомилково впізнаваною.
“Я був щасливий, що зміг поєднати своє улюблене аніме - своє хобі - з професійною діяльністю й створити щось таке, чого раніше ніколи не показував”.
Подальший процес став справжньою спільною творчістю. Mакі не був пасивним об’єктом зйомки: він підходив до камери між змінами ракурсів і переглядав кадри з такою зосередженістю, яка притаманна лише тим, кому справді важливий результат. Отримані знімки не схожі на жодні інші роботи з його портфоліо. Особливо це стосується серії фото з дзеркалом, де він ніби відводить погляд, але водночас встановлює зоровий контакт через відображення: у цих кадрах вловлено щось таке, що важко зрежисувати й ще важче пояснити словами. Це той тип знімків, які або вдаються самі собою, або ні.
Я запитую, чи людина на цих фото й та, якою він є поза сценою, - це одна й та сама особистість. Він замислюється.
“Коли я за щось беруся, то хочу викластися на всі 100% - віддати все, на що здатен. Інакше потім озираюся назад і думаю: "Я міг би зробити це краще"“.
За його словами, образ на сцені та образ під час фотосесії поєднані саме цим внутрішнім поривом.
«Я хочу бути найкращою версією себе. Саме це їх поєднує».
Це зйомка, яка могла відбутися лише так: із саме таким технічним завданням, саме цим фотографом і артистом, який прийшов із власним баченням і прагненням втілити його в життя.
У всьому, що сьогодні каже Mакі, простежується певна філософія; найяскравіше вона проявляється, коли я запитую про його особистий стиль.
Mакі описує себе як “вільну” людину. Він не зважає на чужу думку й не прагне дотримуватися правил.
“Мені подобається йти власним шляхом і вирізнятися з-поміж інших, - каже він. - Вважаю, що краще, коли тебе називають дивакуватим, а не звичайним. Це принцип, за яким я живу”. Ця думка прийшла від батька - точніше, це було зауваження, що закарбувалося в свідомості Mакі й залишилося там назавжди: “Краще бути дивакуватим, ніж звичайним, адже дивакувата людина викликає бажання дізнатися про неї більше”.
Як артист, він трансформує цю ідею в дещо інше поняття. Не “дивакуватий”, а “унікальний”.
“Мати те, чого немає в інших артистів, - власний стиль виконання та творчості. Гадаю, це справді чудова можливість для артиста”.
Саме цю рису він цінує в аніме “JoJo’s Bizarre Adventure”: впевненість бути цілковито собою, бути непересічним на власних умовах. З таким настроєм він прийшов і на фотосесію. Пози в стилі аніме, обраний ним дизайн нігтів, манера рухатися в кадрі - усе це свідчило про одне й те саме.
Я запитую, що б для нього означало, якби фанати сказали, що він надихнув їх бути більш справжніми, бути самими собою.
“Я був би неймовірно щасливий, - без вагань відповідає він. - Надихати інших людей і впливати на них - це одна з головних цілей, які я ставив перед собою ще до того, як стати артистом. Адже свого часу мене надихали люди, які наполегливо працювали й ішли за своєю мрією. Я хотів так само надихнути тих, хто, можливо, спостерігає за нами - чи за мною”.
Ці слова набувають справжнього змісту лише тоді, коли знаєш усю історію: хлопця, який захоплювався театром і знайшов щось значно більше на шоу “I-LAND”; стажера, якому довелося вчитися співати фактично з нуля; наймолодшого учасника, який прагнув статусу “макне” (наймолодшого в групі), вважаючи такий настрій корисним для себе. Він довго йшов до того, ким є зараз. Людина на цих фотографіях - впевнена в собі й цілковито віддана справі - і є результатом цього шляху.
Ближче до завершення нашої розмови MAKI запитують, якою він бачить ту версію себе, до якої прагне. Він робить паузу - так, як це буває, коли запитання торкається чогось справді важливого.
“Це глибоке запитання”, - каже він і не поспішає з відповіддю.
Коли він готовий говорити, то каже таке:
“Це людина, яка не соромиться того, що робить, чи того, як вона це робить, лише через те, що це відрізняється від дій інших”. Знову пауза. “І я думаю, що цієї мети дуже важко досягти, адже кожен про щось шкодує. Але, гадаю, бути надто ідеальним - теж нецікаво. Люди цікаві саме завдяки своїм помилкам, жалю про минуле й тому, ким вони стали через це. Тож зараз я просто намагаюся здобувати різноманітний досвід: помилятися, вчитися на помилках і наближатися до кращої версії себе”.
Це найбільш виважені слова, які він сказав за весь день. І вони змінюють сприйняття всього, про що йшлося раніше: вірусних мемів, успіху яких він не може повною мірою відчути; голосу, що зник і який довелося відновлювати; статусу “макне”, якого він прагнув із причин, яких вже й сам до кінця не пам’ятає. Ніщо з цього не є поразкою. Усе це - матеріал для становлення.
Перед тим як піти, Mакі повертається до монітора, щоб ще раз переглянути знімки. Він знаходить ті, що подобаються йому найбільше, фотографує їх на телефон і тихо радіє. Ця фотосесія, ця розмова, ці світлини - вони, як я казав йому на початку, належать йому. Але тепер вони належать і вам.
(журнальчик з Макі до речі коштує 20 доларів, бро подаруй один за переклад пліз)
Купити можна тут: https://www.kpopworld.com/magazine/kpopworld-5
