А ми не знали, що суспільство може перебувати в стані сп’яніння, в тому числі і наркотичного, бути невдоволеним своїми дітьми, сексом і сусідами, страждати від болю через відрізаний палець, бажати розлучитися, скоїти самогубство. Не може? А чому? Може тільки оце (що на ілюстрації)?
Як їм всім хочеться нас бачити стадом, а не індивідуальностями і особистостями. Бо як тими особистостями керувати, як шукати підходи до кожного, щоби засрати мізки, а так — купа недоумків, які йдуть маршем, роблять те, що їм наказують і голосно радіють.
Вони тому і воюють за та проти того «марахвону», одні розповідаючи нам про доцільність його існування у важкі часи випробувань, а інші — про «свободу слова», бо насправді, кожен з них бачить тільки себе монополістом впливу на мізки. Іншого сприйняття світу вони не мають.
І це тому, що власні «грошові інтереси» вони регулюють таким саме чином — запроваджуючи нові важелі регулювання чужими економічними спроможностями у вигляді законодавчих змін та новел, нові механізми такого регулювання у вигляді установ, управлінь, державних підприємств-монополістів, комісій й іншого паскудства на живому економічному тілі країни, нові сутності прийняття ключових економічних рішень у вигляді довірених керівників, «смотрящіх», «економістів», що вміють тільки «доїти і общипувати бізнес». Чому тільки чужими економічними спроможностями? Бо самі вміють тільки красти, або відбирати, як злодії.
До слова рівень довіри між владою і людьми, яка склалася за всі ці роки вимірюється дуже просто — поглядом на людську активність за межами владного впливу, приміром, видно на прикладі реакції звичайних українців на мобілізаційні державні ініціативи — черги в консульських установах за кордоном, купи нелегальних «плавців», «туристів» і охочих виїхати через кордон, маючи при собі «куплені» підроблені документи
а ви вже купили висновок про непридатність? а розкажіть, непридатність до чого?
