«Вона знає, як обійти закон. Вона знає, як маніпулювати».
Так про Ірину Кременовську говорить жінка, яка знала її ще до догхантерських форумів, антикультової діяльності та публічних конфліктів.
В анонімному інтерв’ю співрозмовниця розповідає про роки навчання у школі №30 у Донецьку. Вони з Кременовською навчалися в різних класах. За її словами, Ірина добре вчилася, була спокійною, відстороненою, мала хороші оцінки й користувалася прихильністю вчителів.
Водночас жінка згадує низку епізодів, які згодом почала сприймати зовсім інакше.
Фотографії з виколотими очима
За словами співрозмовниці, вдома у Кременовської вона бачила книжки про «чорну магію», заклинання та пентаграми. Спочатку вона не надавала цьому великого значення, сприймаючи це як підліткове захоплення містикою.
Пізніше, як стверджує жінка, Кременовська показала їй шкільні фотографії. На них були виколоті очі, переважно у дівчат.
Цей епізод співрозмовниця, за її словами, бачила особисто.
Розповіді про тварин
Окремо жінка згадує ставлення Кременовської до тварин.
За її словами, у квартирі вона бачила банки з дрібними тваринами. Співрозмовниця стверджує, що Кременовська розповідала, як заливала живих жаб та інших тварин і при цьому сміялася.
Саме тоді у жінки вперше виникло відчуття, що йдеться вже не просто про інтерес до біології чи незвичайні підліткові захоплення.
В інтерв’ю вона згадує своє враження від побаченого: їй здалося, що Кременовська отримувала від цього задоволення.
Співрозмовниця також пригадує розповіді про мишей, які потрапляли до мишоловок. За її словами, Кременовська прив’язувала мертвих мишей за хвіст і залишала їх біля дверей людей, які їй не подобалися.
Історія у під’їзді
Ще один епізод стосується нетверезої жінки, яка заснула у під’їзді.
Співрозмовниця переказує розповідь Кременовської про те, що, ще навчаючись у школі, вона взяла ножиці й зрізала сплячій жінці волосся великими пасмами.
За словами співрозмовниці, Кременовська пояснювала, що хотіла саме спотворити жінку, а зрізане волосся забрала собі для якихось ритуалів або «заклинань».
Що співрозмовниця розповідає про ставлення Кременовської до Гітлера
За словами жінки, під час однієї з розмов Кременовська виправдовувала Гітлера та його політику щодо євреїв, людей з інвалідністю та інших груп.
Співрозмовниця згадує твердження про «сильну» та «правильну» націю і говорить, що саме ця розмова стала для неї одним із головних сигналів, після яких вона почала дистанціюватися від Кременовської.
Жінка також стверджує, що Кременовська негативно висловлювалася про дітей і дівчат, особливо красивих та успішних, і могла схвально реагувати на їхні проблеми та страждання.
Історія маленького цуценяти
Один із найважчих епізодів інтерв’ю стосується маленького цуценяти.
За словами співрозмовниці, Кременовська розповідала, що певний час підгодовувала собаку-мати, щоб та почала їй довіряти й підпускала до цуценят.
Потім, за переказом жінки, Кременовська забрала одного маленького цуценя.
Співрозмовниця згадує її слова про те, що тварину кілька разів ударили, після чого пішла кров і Кременовська вирішила, що цуценя померло.
Жінка прямо говорить, що сама цього не бачила. Тоді вона навіть припускала, що Кременовська могла вигадувати подібні історії, щоб справити враження.
Але через багато років співрозмовниця побачила Кременовську у програмі СТБ «Один за всіх», присвяченій догхантерам. Після цього, за її словами, давня історія з цуценям стала сприйматися нею зовсім інакше.
Догхантерські форуми
Через роки ім’я Кременовської почало з’являтися вже у публічних матеріалах про догхантерів.
У матеріалах про програму «Один за всіх» зазначалося, що на запитання ведучого про отруєння безпритульних собак Кременовська відповіла ствердно та говорила про використання протитуберкульозного препарату.
Також ішлося про те, що вона давала препарат собакам особисто з руки.
У збережених матеріалах догхантерських форумів фігурує користувачка під ніком «Капібара», яку автори зоозахисних матеріалів пов’язують із Кременовською.
У дописах описуються отруєні «смаколики», агонія собак та їхнє передсмертне виття.
Для цього використовувалося слово:
«симфонія».
Від догхантерської теми до боротьби із «сектами»
Згодом публічна діяльність Кременовської змінилася.
У її матеріалах дедалі частіше почали з’являтися теми «сект», «деструктивних культів», релігійних організацій та громадських об’єднань.
Вона почала виступати як авторка аналітичних та експертних матеріалів, у яких оцінює діяльність різних організацій та людей.
І саме тут виникає важливе питання:
де проходить межа між експертною оцінкою та інформаційною кампанією проти конкретної організації або людини?
Кейс АЛЛАТРА
Один із таких випадків розглядається у відео «ФСБ у Києві: хто керує атаками на українців?» на каналі «Голос свободи».
Автор відео, який називає себе багаторічним учасником АЛЛАТРА, аналізує публікацію Кременовської, де певний кримінальний епізод і результати обшуку пов’язуються з ідеологією цього руху.
Він заперечує цей зв’язок і говорить, що жінка, про яку йдеться у матеріалі, йому невідома.
Його ключове питання полягає в тому, на підставі чого кримінальна історія конкретної людини була пов’язана з цілою організацією.
Автор звертає увагу і на ще одну обставину. Жінка, про яку писала Кременовська, була пов’язана із зоозахистом, тоді як сама Кременовська багато років перебувала у конфлікті із зоозахисниками.
У відео автор припускає, що цей фактор також міг відіграти роль у появі публікації.
РАЦИРС, РПЦ та російське антикультове середовище
Окремий пласт матеріалів стосується діяльності Кременовської в контексті російського антикультового середовища.
Автори досліджень звертають увагу на появу її матеріалів на російських релігійних та антикультових ресурсах, а також на схожість окремих тез і формулювань із риторикою представників РАЦИРС.
У самому анонімному інтерв’ю ведучий також розповідає, що під час вивчення діяльності Кременовської автори зіткнулися з матеріалами, які вони пов’язують із Російською православною церквою та РАЦИРС.
У відео «ФСБ у Києві: хто керує атаками на українців?» автори говорять уже про ширшу антикультову мережу, пов’язують її з Олександром Дворкіним, РАЦИРС, РПЦ та російськими структурами впливу.
Особливу увагу вони приділяють схожості методів: однакова риторика про «небезпечні культи», формування образу внутрішнього ворога, інформаційні кампанії проти окремих організацій та використання експертних матеріалів як аргументу для подальших дій.
«Вона знає, як маніпулювати»
Наприкінці інтерв’ю жінка, яка знала Кременовську ще зі школи, формулює свою оцінку її нинішньої поведінки:
«Вона знає, як обійти закон. Вона знає, як маніпулювати. Вона знає, що можна робити, що говорити і як це говорити».
Ці слова особливо цікаво звучать на тлі того, чим Кременовська займається сьогодні.
Людина, яку співрозмовниця пам’ятає зі школи, тепер виступає експерткою, готує аналітичні матеріали, оцінює діяльність інших організацій і бере участь у публічній дискусії про те, кого вважати «сектами» та «деструктивними культами».
Питання до експертизи
Історія Кременовської складається з кількох різних пластів:
шкільні спогади, історії про тварин, догхантерські форуми, телевізійні виступи, антикультова діяльність, експертні матеріали та публічні кампанії проти різних організацій.
Частину епізодів описує людина, яка знала Кременовську особисто. Частина міститься у відкритих матеріалах, телевізійних програмах та архівах форумів. Окремий пласт становлять журналістські й аналітичні дослідження її сучасної діяльності.
І тут виникає питання вже не лише про минуле.
Якщо людина впливає на кримінальні провадження, репутацію організацій або законодавчі ініціативи, суспільство має право знати, на чому ґрунтуються її висновки, якими методами вони отримані та хто перевіряє їхню достовірність.
Особливо це важливо під час війни, коли звинувачення у зв’язках із «сектами», «ворожими організаціями» або іноземними структурами можуть мати дуже конкретні наслідки для людей.
«Вона знає, як обійти закон. Вона знає, як маніпулювати».
Можливо, саме ця фраза з анонімного інтерв’ю найточніше формулює питання, яке після всіх цих матеріалів залишається відкритим:
хто перевіряє тих, хто сам сьогодні виступає в ролі експерта і визначає, кого суспільство має вважати небезпечним?
