Як почати розвиватись у галузі нейротехнологій? | Моя історія та поради

Вітаю, мене звати Софія, і в цьому тексті я розкажу свою історію. Спойлер: я досі не працюю безпосередньо в індустрії нейротеху)) Так, на жаль, це не так просто, як хотілося, особливо коли в Україні немає жодного бакалаврату з нейронауки та нейрокомпаній. Проте я не здаюся та з кожним кроком наближаюся до своєї мрії – стати спеціалістом з нейроданих (Neural Data Scientist) для розробки нейрокомпʼютерних інтерфейсів. Що таке нейрокомпʼютерні інтерфейси та якими вони бувають – це ви можете прочитати у моєму попередньому довгочиті.

Електроенцефалограф компанії g.tec, джерело

Сьогодні я хочу поділитися своїм досвідом, історіями натхнення та вигорання, пошуками можливостей та особистими порадами, як продовжувати зростати в галузі нейро попри всі перешкоди.

Моя історія

Як я дізналась про нейронауки

У 2020 році, коли я вже вирішила вступати на спеціальність “Компʼютерні науки”, я випадково натрапила на відео “5 принципів роботи мозку, які можуть покращити штучний інтелект”. Це дало мені сильний поштовх почати заглиблюватись у цю цікаву та незрозумілу галузь.

За часів ковіда я мала достатньо часу, щоб розпочати читати популярні книги про нейронауку, а саме Діка Свааба “Ми – це наш мозок” та Вілаянура Рамачандрана “The tell-tale brain”. Можливо, через те, що нейронаука достатньо складна та неочевидна, або ж, можливо, через те, що вона пояснює нашу природу, я дуже захопилась цією дисципліною. Спочатку це було моїм хобі, проте через певний час я не уявляла своє життя без нього.

Де я шукала інформацію

Нам пощастило жити у цифрову добу: ми отримали безмежний доступ до інформації з будь-якого куточку планети. І це справді значно допомогло мені бути такою, якою я є зараз. Не маючи можливості отримати формальної освіти з нейронауки та нейротехнологій, я все вивчала сама. І це справді складно. Я досі не маю жодного особистого ментора чи кваліфікованої підтримки. Проте я мала впертість і велику мотивацію займатись саме цим. Я передивилась курси на Udemy, EdX, Coursera. Назбирала колекцію з 50+ різних нейронаукових книг. Fan fact: найдорожча книга в моїй колекції “Principles of Neural Science, edition 6” коштувала мені 6,5 тисяч гривень, а найдешевша “Психологія 101. Факти, теорія, статистика, тести й таке інше“ – 50 гривень. Проте я раджу не витрачати стільки грошей і знаходити їх онлайн. До прикладу, заходите на сайт будь-якої нейропрограми бакалаврату/магістратури, вишукуєте предмети, їх опис та список літератури. Більшість із цих книг можна знайти онлайн.

Як я створила студентську організацію та не знайшла підтримки

Війна надихнула мене розвивати ті сторони, у яких я сильна, тому я вирішила створити нейронаукову студентську організацію в Могилянці, яка б надихала та розвивали молодих людей у цьому напрямку. Мене дуже дратувало, що в р***ї є наукові інституції, які досліджують мозок, а ми не маємо. Згодом я читала, як саме вони винищували науковців та не давали нам розвивати науку в Україні. Сторінку цієї організації ви можете знайти в інстаграмі за назвою @connect.laboratory, якщо раптом буде цікаво. На жаль, я не знайшла тої підтримки, якої хотіла. Ніхто, окрім мене, сильно не прагнув вивчати мозок. Я мала дуже хорошу команду, проте мої амбіції не реалізувались.

Навчання за обміном

Університет Торонто, джерело

Національний університет “Києво-Могилянська академія” надає студентам унікальні можливості навчання за кордоном. Я завжди буду вдячна Могилянці, Міжнародному відділу та пані Ларисі Човнюк за те, що я потрапила на навчання до університету Торонто. Там я не тільки повноцінно пережила студентські роки, а й потрапила на найкращий предмет у своєму житті. Курс від Марка Міллера “Семінари в когнітивній науці” описував теорію, відому як “Predictive Processing” або “Active Inference”. Вона пропонує розглядати мозок, як активну генеративну машину, яка не просто сприймає довколишній світ, а постійно намагається його передбачити. Ця теорія пояснює буквально все: депресію, шизофренію, вплив наркотичних грибів та медитації - але не має сильних підтверджень із реальних нейробіологічних даних.

Закордонні дослідження

Університет Ватерло, джерело

Дослідження – це справді важливо у галузі нейронаук. За кожною нейротехнологією та компанією стоїть потужна наукова база. Вміння ставити питання, читати та аналізувати статті, писати репорти та постійно експерементувати (з кодом чи в лабораторії) справді необхідні для успішної карʼєри.

Своє перше дослідження в Університеті Ватерло я не вважаю вдалим. До мене ставили небагато вимог, а я не вміла на той момент ставити їх собі самостійно. Тема була заважка для мене, тому я не викладалась на всі свої можливості. Наступне дослідження з професорами з Університету Гренобля в Альпах значно посилило мене. Поряд зі мною був досвідченіший колега, якого я вчилась копіювати. І це непогано) Я отримала досвід писати структурований код, думати над ним, вкладатись у дедлайни, ставити питання, читати літературу та проводити багацько експериментів.

Наразі я продовжую дослідження з Гренобем та почала нове в Університеті Ватерло. Зараз я можу описати себе більш упевниним дослідником, що йде на користь мені та карʼєрі.

Блог

Введення особистого блогу для мене стало альтернативою студентської організації та шансом поділитися своїм досвідом. Ці довгочити для мене — новий спосіб сприяти розвитку нейронауки в Україні. Я вирішила зробити основний YouTube канал англомовним, щоб мати ширшу аудиторію, якої в цій галузі достатньо небагато. Проте ці тексти та додаткові субтитри українською, на мою думку, зможуть заохотити більше українців читати про нейронауку та нейротехнології, які я досі вважаю неймовірно захопливими.

Поради

1. Вірте в себе, майте групу підтримки та уявляйте себе в майбутньому успішними нейронауковцями

Я знаю, що це супербанально, але вона справді ефективна. Якби не мої друзі, я б уже зневірилась у цьому. Якби не мій хлопець, то не наважилася би почати цей блог зараз. Кілька місяців я відчайдушно намагалась знайти хоч якусь роботу в IT, але не мала достатньо досвіду. Мої друзі мені нагадали, а чи справді якась робота в ІТ моя мрія? Чи справді я багато втратила без неї? Зовсім ні, я досі крок за кроком іду до неї. Я мрію викладати та очолювати дослідницький інститут, тому треба й далі вірити та не здаватись.

2. Шукайте ресурси для самонавчання

Підписуйтесь на всі курси, які тільки бачите з нейро. Частина з них точно буде якісною та корисною. Знайшли онлайн картки з нейроанатомії – супер! Звіт про нейротех-компанії теж колись знадобиться. Гугл містить надто багато перлин, щоб їх ігнорувати. Головне – не зупиняйтесь! Знаходьте час читати в метро, у черзі за ліками, поки гріється їжа в мікрохвильовці. Зовсім скоро я викладу свою підбірку джерел та літератури, тому stay tuned.

3. Читайте багато різних книг

Справді багато. Нейронаука – неймовірно широка галузь. У різні періоди свого життя я читала різну літературу, і це справді розширює ваше розуміння роботи мозку. Ось декілька галузей, книги з яких стоять на моїй поличці:

  1. Нейрохірургія

  2. Загальна психологія

  3. Нейрофізіологія

  4. Антропологія

  5. Нейронне кодування інформації (не плутати з нейротехом)

  6. Розлади психіки та захворювання мозку

  7. Нейропластичність

  8. Нейромаркетинг

  9. Нейротехнології

  10. Загальна нейронаука

Обирайте книгу за настроєм та читайте, просто читайте)

4. Зробіть свої соціальні мережі джерелом новин

Про це також говорила Charlotte Fraza в одному зі своїх відео про те, як дізнаватись більше у світі нейронаук. І це справді ефективно. Мої сторінки в Twitter, LinkedIn, Instagram переповнені рекламою статей, новин, дописів у виданнях та вебінарами. Перетворіть і свої соцмережі на корисний ресурс, а не тільки безліч котиків.

5. Намагайтеся знайти однодумців

Це не тільки про підтримку, а й про якісне партнерство. Набагато легше розбиратися у складних темах, ходити на довжелезні лекції та брати участь в хакатонах із кимось, хто розділяє твої інтереси. Хто знає різницю між гіпофізом та епіфізом. Спробуйте шукати таких людей, якщо не маєте зараз. Діліться зі своїми знайомими, що шукаєте однодумців. Можливо, вони зможуть вам допомогти)

6. Використовуйте кожну можливість, щоб розвиватись

Не завжди щастисть потрапити на навчатьну програму, яка тобі подобається, або на роботу, яка відповідає твоїй мрії. Проте треба продовжувати йти до своєї мети. Учити нейронауку там, де її не мало б бути. Протягом свого навчання в Могилянці на програмі компʼютерних наук я робила кілька доповідей про нейронауку, хоча такої дисципліни немає. Курс “Інформаційний пошук та як написати гугл” – виступаю з доповіддю “Інформаційний пошук та нейронаука”. На курсі “Українська мова за професіним спрямуванням” – презентація про лінгвістику та людський мозок. Протягом місяця офлайн-подій я виступала з годинною лекцією “Компʼютерна наука та нейронаука”, на якій зібрала більше 50ти слухачів.

7. Знайдіть собі електроенцефалограф

Якщо ви прагнете займатись галуззю нейротехнологій, вам необхідна практика. Шукайте студентські нейро-клуби, просіть родичів із-за кордону привезти електроенцефалограф. Це один із найбільш дешевих засобів нейровізуалізації. Докладіть зусиль, щоб значно покращувати свої теоретичні знання реальними діями.

8. Шукайте літні стажування, дослідження та обміни за кордоном

Погоджуюсь, що попередній пункт достатньо важкий. Я купила свій перший електроенцефалограф тільки зараз. Тому ваша альтернатива – йти в місце, де вам дадуть різні засоби нейровізуалізації. Є дуже багато літніх стажувань по усьому світу, де ключовий критерій відбору – ваша вмотивованість. Не бійтеся пробувати, бійтеся так і не спробувати!

9. Подавайтеся на ступені освіти з нейронауки

За кордоном нелегко, а в Україні тим більше. Наразі в Україні єдине місце, яке я б порадила для вивчення нейронауки, — це Київський Академічний Університет, де є кафедра біомедицини та нейронауки. У цьому закладі можна навчатися за технічними та природничими напрямами (не на правах реклами, я справді довго хотіла саме туди).

Нейротехнології стрімко розвиваються, та за можливості я б радила отримати освіту у ЗВО в Європі, Британії та Північній Америці, щоб потім створювати на їх прикладі такі програми в Україні.

10. Не бійтеся поїхати на хакатон

Це був мій найбільший страх. Я недостатньо знаю, маю мало практики, досі неповний бакалавр, мене точно усі засміють. Так я вважала 4 роки, а ж поки не потрапила до хакатону в Торонто, де усвідомила, що таки багато знаю. Тепер вже мені замало хакатонів, які проводяться)

Висновки

Першочерговою метою цього довгочита для мене було особисте представлення, щоби зняти із себе питання про мою освіту, досвід, та хто я взагалі така. Проте з часом я зрозуміла, що це можливість також дати поради тим, хто тільки починає. Хто, так само, як і я, не має однодумців та впевненості у собі.

Зараз я вірю у себе, у свої сили, амбіції та бажання. Ці 4 роки були важкими, але далі вже не так страшно. Тобі теж буде важко, але я вірю, що ти впораєшся. Якщо ти шукаєш однодумців та наставника у галузі нейронаук — звернись до мене, я завжди буду рада підтримати!

P. S. (це вже було сьогодні, але мені подобається)

Вітаю, мене звати Софія або Конексона! Я студентка Могилянки та дослідниця в галузі нейротехнологій. Ці довгочити – українська версія мого Youtube каналу, покликання на який ви зможете знайти в описі профілю. Слідкуйте за мною, щоб дізнатись більше про цю амбітну галузь, та не забувайте донатити на всі потреби ЗСУ. Буду вдячна, якщо зможете підтримати мою працю донатом на Buy me a coffee теж за посиланням в описі. Слава Україні!

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Софія Єремеєва
Софія Єремеєва@connexona

закохана в нейротехнології

308Прочитань
11Автори
10Читачі
Підтримати
На Друкарні з 26 грудня

Більше від автора

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається