Як роль відведена Путіним Україні перейшла до Білорусі

Пишу цей текст не щоб казати “я перший до цього додумався”, а просто щоб занотувати цю ідею яка сформувалась вже давно. Я її сам забув, але згадав подивившись сьогодні ролік Івана Яковини. Ролік додаю суто для ілюстрації, можна подивитись його після прочитання для розуміння контексту “Путін використовує країни-сателіти для ядерного шантажу Європи та США”.

про використання Білорусі як Петрушки з ядерною дубиною

Ще десь на початку чи в середині березня я остаточно прийшов до думки що немає сенсу переконати росіян що вони ведуть неправильну війну: я записав їх в зомбоване бидло яке не оперує логікою. Але тим не менш я намагався зрозуміли логіку дій Путіна: чому він почав вторгнення не дивлячись на всі майбутні мінуси (я все одно був дуже оптимістичний в оцінці майбутньої реакціі світу, в першу чергу Європи та США). І перші тижні у Харкові, і те що сталось в Буче, і зруйнований Маріуполь ярко демонстрували що Путін воює не для того щоб захопити Україну як ласий шматок і потім екслотувати і отримувати вигоду. Тож для чого це все?

Розуміння до мене прийшло вже після того як спала перша хвиля російського ядерного шантажу влітку та восени 2022, а може навіть вже після початку атак на енергетику. Повторюсь що я не претендую на “я був перший”, а лише хочу якось зафіксувати свою думки щоб було до чого повернутись як знов згадаю цю тему.

Не знаю чи це був план від почату ще в 2013 році коли Путін починав підготовку до перетворення України з самостійної держави на сателіта Росії. Але вторгення 2022 року, як мені здається, мало на мені саме те що я пишу нижче.

Путіну був потрібен інструмент тиску на умовний Захід, але безпечний для нього. Щоб як і у випадку з нападом на Україну в 2014 не було прямих доказів що це робить саме Путін і Росія. Таким інструментом Путін вибрав ядерну зброю. Але щоб не підставляти теріторію Росії він обрав шлях використати Україну в якості Петршуки з ядерною дубиною. Шукав для “Петрушки” український замінник, але не знайшов: мається на увазі що Україна стає цілком керованим васалом Росії, але при цьому зберігає формальні ознаки незалежної держави. Ці формальні ознаки це важливий елемент цієї гри бо Путіну треба відокремити від себе інструмент шантажу щоб не давати можливості навести превентивний удар чи удар у відповідь саме по Росії. Україна з повернувшимся до влади Януковичем мала забажати повернення власної ядерної зброї чи як у випадку з Білорусю отримати таку зброю від Росії. А далі Україна мала розігрувати ту карти агресивного сусіда яку зараз грає Білорусь. Для такої Україні взагалі не важливо це збереглась якась промисловість, навіть навпаки им гірше справи в економиці, тим краще можна грати роль ображеної на Захід держави. Власне тому Путін віддаючи команду почати вторгнення доніс до своїх нацистів думку що населення Україні це злобні бандерівці і їх життя нічого не варте, що тут можно красти все що сподобається і залишати після себе суцільні руїни.

Але плану Путіна був зруйнований ЗСУ. І поступово Україна з інструмента проти Заходу перетворилась на частину Заходу, на його авангард. Але ж плани Путіна залишились, він зовсім не збирається здаватись. Це, до слова, ще один показник того що захоплення України не було самодостатньою ціллю Путіна бо якби так було то він мабуть ще в 2022 зробив зупинку щоб підготуватись для ще однієї спроби.

І тому Путін вирішив передати роль скаженого сусіда з ядеркою Білорусі. Як ми знаємо заплановано це було на початку 2023 року. Коли стався бунт Прігожина в його залагоджєнні взяв активну участь саме Лукашенко і мабуть тому що Прігожину вже була відведена роль бойових отрядів які мали б з теріторії Білорусі лякати сусідів: це знов таки набагато краще ніж погрожувати власними збройними силами Білорусі бо легше перевести стрілки на скажених бандитів вибиваючи з рук умовного Заходу, чи скоріше НАТО, можливість скористатись бюрократичними інструментами типу п’ятої статті устану цієї організації. Але Прігожин сплутав карти Путіна і був ліквідований. В той час як Лукашенко і Білорусь продовжують грати свою нову роль.

Не знаю наскільки вдало в мене вийшло викласти цю ідею. Додам що щось схоже я чув у випусках Віталія Портнікова (в 2022 я багато дивився його роликів на обох каналах) та Михаїла Шейтельмана. Але оскільки не занотував то зараз не зможу дати посилання на ті думки. На цьому все, буде цікаво почути чи комусь ще приходила така думка.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Vitalij Berdinskih
Vitalij Berdinskih@Vitalij_R2

37Прочитань
4Автори
0Читачі
На Друкарні з 24 травня

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається