Це трапилось зі мною майже зненацька. Малою була, мама купляла книжки, я їми зачитувалась. А потім якось відійшла. На заміну прийшли серіали, аніме, манга, манхва, веб новели.
Зараз я досить активно вивчаю українську. І мені спало на думку, що було б круто по читати щось серйозне. Вагоме. Що пахне друком і вкладеними зусиллями.
Так і почалось моє повернення в друковану літературу.
І вже три книги за плечима за якийсь місяць.
Я раніше не відчувала тої швидкості читання. З мангою чи новелами так не працює. Особливо, якщо це онгоїнг.
Почалося все з легкої Сари Пірс “Санаторій” який навіть трохи мене розчарував. Бо мені в принципі все сподобалось, окрім мотивації головного лиходія. І продовжилося відкриттям для себе такого автора як Макс Кідрук.
Зараз я ковтаю його книгу під назвою “Не озирайся і мовчи”. Хоч там і розповідається про підлітків. Але і сюжет, і те що події відбуваються в Українському місті, неабияк дарують відчуття реальності того, що відбувається. На черзі мене чекає “Колонія”. І розмір цієї книги прям захоплює. Вона так і манить своєю обкладинкою, ніби промовляє до тебе “Зазерни у мене”.
Помітила за собою те, що краще почала розмовляти українською. І в більшості моментів життя, починаю навіть думати нею.
Забуваю часом російські слова. Вважаю це прогресом!
Тому, величний народе вільної України. Читайте, отримайте від цього насолоду, поліпшайте таким чином мовлення.
І бажаю всім гарного вечора)
