Європейський центральний банк (ЄЦБ) розташований у Франкфурті, Німеччина, і був утворений в 1998 році на підставі Амстердамського договору. Його особливість полягає в тому, що він контролює монетарну політику для всієї єврозони, до якої входять такі країни, як Австрія, Бельгія, Кіпр, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Португалія, Словаччина, Словенія та Іспанія.
ЄЦБ виступає як центральний банк для цих 19 країн єврозони, і його діяльність контролюється керівною радою, що складається із шести членів виконавчої ради, один з яких обирається президентом. Члени виконавчої ради призначаються Європейською радою.
Головною метою Європейського центрального банку є забезпечення стабільності цін, і вони використовують монетарну політику для підтримки економіки та створення робочих місць.
Головними економічними завданнями ЄЦБ є досягнення цінової стабільності, що включає контроль інфляції, гармонізований індекс споживчих цін (HICP) та обмінний курс євро. Для досягнення цінової стабільності, Європейський центральний банк впливає на короткострокову процентну ставку для єврозони, маючи цільову процентну ставку нижче або близько до 2%. Вони також враховують дані про ВВП і безробіття при прийнятті своїх рішень.
У разі перевищення інфляції 2%, Європейський центральний банк може збільшити процентну ставку для зменшення інфляції. Водночас, у випадку зростання безробіття і сповільнення економіки, вони можуть знизити процентні ставки для стимулювання економіки та збільшення робочих місць.
Крім того, Європейський центральний банк грає важливу роль у забезпеченні стабільності фінансової системи єврозони. Під час фінансових криз вони можуть надавати ліквідність, придбавши облігації на відкритому ринку або знизивши процентну ставку, щоб допомогти власникам боргів у скрутних ситуаціях. Без таких заходів фінансова система може впасти під час кризи.
