Як відомо, людина є істотою, яку розривають протилежні бажання, що постійно борються між собою, оскільки життя - це постійний процес задоволення потреб різних рівнів та родів, а потреби людини, як найвищої тварини, є надзвичайно складними за структурою та стосунками між собою. Звичайно, для такого складного комплексу явищ потрібен відповідний регулювальний механізм у психіці. І він існує - це емоції.
Вивченням емоційних процесів займається наука - загальна психологія.
Отже, що ми знаємо про емоції?
Емоційні процеси є одним із основних факторів регуляції внутрішнього життя та поведінки людини. Вони призначені для оцінки відношення до навколишнього середовища та вибору власної поведінки на цій основі.
Емоції, почуття, воля і психічні стани надають світу психічних явищ насиченість та різні відтінки.
У емоціях та почуттях об'єктивна реальність відображається у формі переживань, за критерієм її відповідності чи невідповідності потребам та інтересам людини.
Всі емоції та почуття предметно співвіднесені та двовалентні - вони або позитивні, або негативні (бо предмети або задовольняють, або не задовольняють відповідні потреби). Існують також неоднорідні почуття, що виникають у відношенні складних та неоднорідних явищ та осіб - скажімо, одночасні образа та турбота - у відношенні членів сім’ї, ненависть і сумування у відношенні до колишнього партнера, почуття обов’язку та розчарування - до своєї країни тощо.
Почуття - це психічний процес переживання людиною свого ставлення до всього, що вона пізнає і робить, до того що, що її оточує. Емоції, своєю чергою, є безпосередньою форму вираження почуттів.
Емоції – це психічне відображення у формі безпосереднього упередженого переживання життєвого сенсу явищ і ситуацій, обумовлене ставленням їх об'єктивних властивостей до потреб суб'єкта. Емоції виникають у відповідь на щось. У першому визначенні емоції визначаються словом «реакція», тоді як у другому – «переживання».
У психології визначення та оцінка емоцій залежать від напряму. Наприклад, ще є така точка зору, що емоції - це загальна реакція на життєві ситуації, а почуття - особисте ставлення до конкретного подразника(наприклад, вибух автоматично налякає усіх людей у кімнаті, але лише Ви можете бути закоханим у певну особу в кімнаті). Згідно такої точки зору, почуття властиві лише людині(принаймні, вищі - бо почуття прив’язаності чи переляку від конкретної особи властиві вищим тваринам - наприклад, кішкам, собакам, коням, китам, слонам). Також, у літературі можуть ототожнюватися поняття “емоційні процеси” та “емоції”, але перше поняття є значно ширшим і включає у себе друге.
Завдяки емоціям людина усвідомлює свої потреби та предмети/явища/осіб/ідеї, на які вони спрямовані. Інша загальна риса емоцій, яку необхідно сказати, — це сприяння реалізації потреб і досягненні певних цілей. Оскільки будь-яка емоція позитивна чи негативна, може бути індикатором досягнення поставленої мети. Так, позитивна емоція завжди пов'язана з отриманням бажаного результату, а негативна, навпаки, з невдачею при досягненні мети.
Отже, можна дійти висновку: емоції безпосередньо пов'язані з регуляцією діяльності.
Більшість емоційних станів відбиваються на особливостях поведінки людини, і тому вони можуть бути вивчені з використанням не тільки суб'єктивних, а й об'єктивних методів. Наприклад, почервоніння або збліднення шкіри людини у певній ситуації може свідчити про її емоційний стан. Про емоційний стан можуть також свідчити зміни рівня адреналіну в крові та багато іншого.
Форми переживання емоцій:
-переживання – це особливий стан свідомості, у якому виникає власне бачення ситуації, що породжує численні емоції, створені задля зміни ситуації, себе і навіть власного існування;
-власне емоції – це процеси, що відбивають особисту значимість і оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживань.
Форми переживань:
- рухові(коли людина переживає, змінюється її рухова функція та структура поведінки);
- фізіологічні(емоції виявляються, як зміни функціонування різних систем організму);
- суто психічні(емоції виявляються як якісно відмінні один від одного усвідомлювані людиною психічні стани).
Фундаментальні емоції:
1. Радість - позитивний емоційний стан, пов'язаний з можливістю досить повно задовольнити актуальну потребу.
2. Здивування - не має чітко вираженого позитивного або негативного знаку; емоційна реакція на обставини, що раптово виникли.
3. Страждання - негативний емоційний стан, пов'язане з отриманою достовірною інформацією (або такою, що здається достовірною) про неможливість задоволення найважливіших життєвих потреб.
4. Гнів - емоційний стан, негативний за знаком, як правило, що протікає у формі афекту і викликається раптовим виникненням серйозної перешкоди на шляху задоволення виключно важливої для суб'єкта потреби.
5. Огида — негативний емоційний стан, викликане об'єктами (предметами, людьми, обставинами тощо), зіткнення із якими входить у різке протиріччя з ідеологічними, моральними чи естетичними принципами та установками суб'єкта.
6. Зневага - негативний емоційний стан, що виникає в міжособистісних взаєминах і породжується неузгодженістю життєвих позицій, поглядів та поведінки суб'єкта з життєвими позиціями, поглядами та поведінкою об'єкта почуття.
7. Страх - негативний емоційний стан, що з'являється при отриманні суб'єктом інформації про реальну або уявну небезпеку.
8. Сором - негативний стан, що виражається в усвідомленні невідповідності власних помислів, вчинків і зовнішності не тільки очікуванням оточуючих, але і власним уявленням про відповідну поведінку та зовнішній вигляд.
9. Провина - переживання некоректних переживань чи вчинків, здійснених/допущених щодо емоційно значних об’єктів(осіб, ідей, обов’язків, самого себе тощо).
10. Горе / страждання - переживання втрати емоційно значного обєта переживання(втрата можливості задоволення надзвичайно важливої потреби - наприклад, розлучення, втрата роботи, смерть батьків, отримання каліцтва).
Як психічні процеси почуття та емоції мають свої особливості:
-носять суб'єктивний характер (вони суб'єктивні в тому сенсі, що завжди виражають особисте позитивне або негативне ставлення людини до об'єктивної дійсності; водночас вони виражають і внутрішні стани даної людини, які вона відчуває);
-викликають задоволення або невдоволення (можуть подобатися чи не подобатися - та чи інша подія може потішити чи засмутити, вона переживається як приємна чи неприємна);
-відображають характер взаємодії організму із середовищем (залежать і від властивостей об'єктивних впливів та від особливостей її подразників);
-мають дуже велике різноманіття (наприклад, засмучення, радість, страх або смуток можуть переживатися однією і тією ж людиною в нескінченному розмаїтті відтінків і ступенів інтенсивності в залежності від причин, що викликали їх, умов діяльності, якою вона зайнята, попередніх подій, значущості явища для даної особистості , її індивідуальних особливостей тощо);
-викликають заспокоєння чи збудження (можуть активізувати чи ускладнювати діяльність та поведінку людей).
Розвиток емоцій та їх фізіологічні аспекти
Емоції проходять загальний для всіх психічних функцій шлях розвитку – від зовнішніх, соціально-детермінованих форм, до внутрішніх психічних процесів. За підсумками вроджених реакцій, в дитини розвивається сприйняття емоційного стану оточуючих його близьких людей. Згодом, під впливом таких, що ускладнюються соціальних контактів, воно перетворюється на вищі емоційні процеси - почуття.
Вроджену здатність викликати емоції мають такі процеси:
- самозбереження (страх);
- у свободі рухів (гнів);
- отримання особливого роду подразнень, що свідчать про психологічну захищеність (задоволення).
Фізіологічні механізми емоцій
Переживаючи сильну емоцію, ми усвідомлюємо низку змін в організмі — наприклад, прискорення серцебиття та дихання, сухість у роті та горлі, потіння, тремтіння та відчуття слабкості у шлунку. Більшість фізіологічних змін, що відбуваються при емоційному збудженні, є наслідком активації симпатичного відділу автономної нервової системи, коли вона готує організм до екстрених дій. (Автономна нервова система - це частина периферичної нервової системи, що відповідає за регуляцію діяльності залоз та гладкої мускулатури, включаючи серцевий м'яз, кровоносну систему та м'язи шлунка.) Симпатичний відділ відповідає за такі зміни: підвищення кров'яного тиску та почастішання серцебиття, почастішання дихання, розширення зіниць , збільшення потовиділення, зниження виділення слини, збільшення рівня цукру в крові, підвищення швидкості згортання крові, піднесення волосків на шкірі («гусяча шкіра») та ін. Таким чином, симпатичний відділ пристосовує організм до енергетичних витрат. Коли емоція вщухає, починають переважати енергозберігаючі функції парасимпатичного відділу, що повертає організм у нормальний стан.
Сама робота автономної нервової системи запускається певними ділянками мозку, включаючи гіпоталамус та частини лімбічної системи. Від них сигнали передаються ядрам стовбура мозку, які контролюють роботу автономної нервової системи. Остання безпосередньо впливає на м'язи та внутрішні органи, ініціюючи деякі з описаних вище змін в організмі, а також опосередковано викликає інші зміни шляхом стимуляції виділення адреналінових гормонів. Підвищення фізіологічного збудження, що виникає внаслідок описаних вище механізмів, характерне для таких емоційних станів, як гнів і страх, під час яких організм повинен приготуватися до дії, наприклад, до бійки або бігу.
Отже фізіологічні процеси, що лежать в основі емоцій, вирізняються великою складністю. Як і всі психічні процеси, емоції мають рефлекторну природу і виникають під впливом будь-яких подразників. Емоції можуть виникнути також і внаслідок внутрішніх подразнень, що виникають в організмі.
Роздратування рецепторів зовнішнього або внутрішнього порядку передається по доцентрових нервах в центральну нервову систему, в підкіркові та кіркові відділи мозку. Звідти по відцентровим нервовим провідникам імпульси збудження йдуть до різних органів тіла. При емоціях нервові процеси збудження чи гальмування поширюються на вегетативні центри, що викликає різноманітні зміни у життєдіяльності організму. Такі явища рефлекторного почастішання скорочень серця при несподіваних подразниках або рефлекторне гальмування дихання, збліднення при страху, почервоніння при збентеженні.
Велику роль активізації емоційних реакцій грає ретикулярна формація стовбура мозку. За даними багатьох досліджень, ретикулярна формація має тонізуючий вплив на кору головного мозку, що полягає в активізації чи придушенні діяльності кори, яка регулює нашу поведінку.
У кірковому механізмі різних емоцій велике значення мають процеси формування та перетворення динамічних стереотипів. Легкість формування динамічного стереотипу пов'язується з позитивними емоціями, переживаннями задоволення, приємного стану, невимушеності. Проблема утворення динамічного стереотипу, з його ламкою та переробкою, пов'язана з негативними емоціями, з почуттям неприємності, туги, безвиході тощо.
У виникненні та перебігу емоцій у людини велику роль відіграють механізми другої сигнальної системи. Вони набувають значення вищого коркового регулятора емоційних переживань та їх проявів. Завдяки другій сигнальній системі змінюються характер та складність емоційних переживань, а також з'являється можливість усвідомити свої емоційні стани, передати емоційний досвід та цілеспрямовано керувати своїми емоціями.
Зв'язок емоцій з потребами та діяльністю
Основний вихідний момент, що визначає природу та функцію емоцій, полягає в тому, що в емоційних процесах встановлюється зв'язок, взаємовідносини між перебігом подій, що відбувається відповідно або врозріз з потребами індивіда, ходом його діяльності, спрямованої на задоволення цих потреб, з одного боку, та течією внутрішніх органічних процесів, які захоплюють основні вітальні функції, яких залежить життя організму загалом, – з іншого; в результаті, індивід налаштовується для відповідної дії чи протидії.
Співвідношення між цими двома рядами явищ в емоціях опосередковане психічними процесами – простою рецепцією, сприйняттям, осмисленням, свідомим передбаченням результатів перебігу подій чи дій.
Емоційні процеси набувають позитивного чи негативного характеру залежно від того, чи знаходиться дія, яку індивід виробляє, та вплив, якому він піддається, у позитивному чи негативному відношенні до його потреб, інтересів, установок; відношення індивіда до них і до ходу діяльності, що протікає через сукупність об'єктивних обставин відповідно або врозріз з ними, визначає долю його емоцій.
Взаємовідносини емоцій з потребами може проявлятися подвійно – відповідно до двоїстості самої потреби, яка, будучи відчувається індивідом потребою його в чомусь протистоїть йому, означає одночасно і залежність його від чогось і прагнення до нього. З одного боку, задоволення чи незадоволення потреби, яка сама не виявилася у формі почуття, а відчувається, наприклад, в елементарній формі органічних відчуттів, може породити емоційний стан задоволення – невдоволення, радості – смутку тощо; з іншого - сама потреба як активна тенденція може відчуватися як почуття, так що і почуття виступає як прояв потреби. Те чи інше почуття наше до певного предмета чи обличчя – любов чи ненависть тощо. – формується на основі потреби в міру того, як ми усвідомлюємо залежність їх задоволення від цього предмета чи особи, відчуваючи ті емоційні стани задоволення, задоволення, радості чи невдоволення, незадоволення, смутку, що вони нам доставляють. Виступаючи як прояви потреби – як конкретна психічна форма її існування, емоція виражає активну сторону потреби. Оскільки це так, емоція неминуче включає і прагнення, потяг до того що, що почуття привабливо, як і потяг, бажання завжди більш-менш емоційно. Витоки у волі та емоції (афекту, пристрасті) загальні – у потребах: оскільки ми усвідомлюємо предмет, від якого залежить задоволення нашої потреби, у нас з'являється спрямоване на нього бажання; оскільки ми відчуваємо саму цю залежність у задоволенні чи незадоволенні, яке предмет нам завдає, у нас формується стосовно нього те чи інше почуття. Одне явно невідривне від іншого.
Відповідно до цієї двоїстості емоції, що відбиває укладене потреби двоїсте активно-пасивне ставлення людини до світу, двоїстої чи, точніше, двосторонньої, як побачимо, виявляється і роль емоцій у діяльності: емоції формуються під час людської діяльності, спрямованої задоволення її потреб ; виникаючи, таким чином, у діяльності індивіда, емоції чи потреби, що переживаються як емоцій, є водночас спонуканнями до діяльності.
З одного боку, хід і результат людської діяльності викликають зазвичай у людини ті чи інші почуття, з іншого – почуття людини, її емоційні стани впливають на її діяльність. Емоції як обумовлюють діяльність, а й самі обумовлюються нею. Характер емоцій, їх основні властивості та будова емоційних процесів залежать від неї.
Оскільки об'єктивний результат людських дій залежить тільки від спонукань, у тому числі вони виходять, а й від об'єктивних умов, у яких відбуваються; Так як у людини багато різних потреб, з яких то одна, то інша набуває особливої актуальності, результат дії може виявитися або відповідно, або у невідповідності з найбільш актуальною для особистості в даній ситуації на даний момент потребою. Залежно від цього хід власної діяльності породить у суб'єкта позитивну чи негативну емоцію, почуття, пов'язане із задоволенням чи невдоволенням. Поява однієї з цих двох полярних якостей будь-якого емоційного процесу, таким чином, залежатиме від складеного в ході діяльності і в ході діяльності, що змінюється співвідношення між дією та її вихідними спонуканнями. Можливі та об'єктивно нейтральні ділянки у дії, коли виконуються ті чи інші е операції, які мають самостійного значення; вони залишають особистість емоційно нейтральною. Оскільки людина як свідома істота відповідно до своїх потреб, своєю спрямованістю ставить собі певні цілі, можна сказати також, що позитивна чи негативна якість емоції визначається співвідношенням між метою та результатом дії.
Залежно від відносин, складаються у процесі діяльності, визначаються інші властивості емоційних процесів. У ході діяльності зазвичай є критичні точки, в яких визначається сприятливий для суб'єкта або несприятливий для нього результат, оборот або результат його діяльності. Людина як свідома істота більш менш адекватно передбачає наближення таких критичних точок. При наближенні до них у почутті людини – позитивному чи негативному – наростає напруга. Після того, як критична точка пройдена, у почутті людини – позитивному чи негативному – настає розрядка.
Управління емоціями
Стратегії виходу із напруженої ситуації:
-змінити чи ліквідувати проблему(вирішити задачу чи змінити побажання, метод чи мету);
-зменшити її інтенсивність за рахунок зміни своєї точки зору на неї(переглянути свої потреби і уявлення про них, пошукати альтернативні шляхи задоволення потреби та вирішення задачі);
-полегшити її вплив(змінити фокус уваги, або структурувати проблему, покритикувати, зробити схему проблеми та підійти творчо; якщо знадобиться - позбутися попередніх уявлень про ситуацію, що викликають емоційний біль).
Почуття - вищі емоційні процеси - різноманітні. Вони поділяються на нижчі та вищі, за рівнем складності(втім, іноді це спірно).
Нижчі - турбота, любов, ненависть, дружба, образа, розчарування тощо.
Вищі:
-інтелектуальні – пов'язані з пізнавальною діяльністю людини. Вони виникають у процесі навчальної та наукової роботи, а також творчої діяльності у різних видах мистецтва, науки та техніки.
-моральні - це переживання, у яких відбивається ставлення до вимог суспільної моралі. Вони пов'язані зі світоглядом людини, її думками, ідеями, принципами та традиціями.
-естетичні - це почуття, що виникають у людини у зв'язку із задоволенням чи незадоволенням її естетичних потреб. До них відносяться почуття прекрасного і потворного, піднесеного чи низинного тощо.
За спрямованістю почуття поділяються на стеничні та астенічні.
Стенічні почуття – це почуття, акт що активізують діяльність людини.
Астенічні відчуття - це почуття, що викликають пасивність.
І стеничні, і астенічні почуття однаково значущі. Їх правильна оцінка залежить від певних обставин.
У науці емоційні реакції поділяються не лише на емоції та почуття, а й на:
Афекти – це переживання великої сили, з коротким періодом перебігу. Вони протікають дуже бурхливо та інтенсивно, але відрізняються короткочасністю, а також мають своєрідні особливості вияву емоційної виразності. Їм властива відома несвідомість емоційного переживання та їх слабка осмисленість.
Пристрасті - вони є сильними, глибокими, тривалими і стійкими переживаннями з яскраво вираженою спрямованістю на досягнення мети. Вони виникають при сильному прагненні до певних дій, до досягнення будь-якої мети та допомагають цьому досягненню.
Настрої - це слабко виражені емоційні переживання, що відрізняються значною тривалістю і слабким усвідомленням причин і факторів, що їх викликають. Сама їх назва вказує на те, що настрої повільно розвиваються та переживаються протягом тривалого періоду. Настрої накладають свій відбиток на всі думки, відносини, дії людини в даний момент. Випробовуючи той чи інший настрій, людина, як правило, слабо усвідомлює причини, що її викликали. Коли ж людині роз'яснюють причину його настрою, воно нерідко швидко проходить. Настрої являють собою ситуативно-обумовлені процеси, як правило, викликані домінуючими емоціями та почуттями, що посилюють або послаблюють психічну діяльність протягом більш-менш тривалого періоду.
Настрої мають такі відмінні риси:
-слабка інтенсивність емоційного переживання. На відміну з інших емоцій, настрої характеризуються слабко вираженої інтенсивністю емоційного переживання. Якщо людина відчуває настрій задоволення, воно ніколи не доходить до скільки-небудь сильного прояву. Якщо це сумний настрій, то він виражений неяскраво і не має в своїй основі інтенсивних нервових збуджень;
-значна тривалість емоційного переживання. Настрої - це завжди більш менш тривалі стани. Викликані ним відповідні емоції повільно розвиваються та переживаються протягом тривалого періоду;
-неясність, "несвідомість" переживання. Випробовуючи той чи інший настрій, людина, як правило, слабо усвідомлює причини, що її викликали. Перебуваючи у тому чи іншому настрої, який завжди можна пояснити, що стало його причиною, пов'язати його з певними об'єктами, явищами чи подіями;
-своєрідний дифузний характер. Настрої накладають свій відбиток на всі думки, відносини, дії людини в даний момент. В одному настрої виконувана робота здається легкою, приємною, людина добродушно реагує на вчинки оточуючих осіб, при іншому настрої та сама робота здається важкою, неприємною, а ті ж вчинки інших людей сприймаються як грубі і нестерпні.
Важливо вміти керувати своїми настроями, а для цього необхідно знати причини та обставини, що їх викликають. Такі причини поділяють такі групи:
- різні органічні процеси та стани. Наприклад, хворобливі процеси в організмі часто є причиною астенічних настроїв, які можуть тривати довгий час, викликаючи поганий настрій. Коли ж людина здорова, добре виспалася, у неї з'являється настрій життєрадісності та бадьорості;
- особливості навколишньої людини зовнішнього середовища, в якому їй доводиться жити та працювати. Зовнішні роздратування є дуже сильними збудниками настроїв: чистота чи бруд, шум чи тиша, чисте чи сперте повітря, бадьора чи дратівлива музика, забарвлення стін приміщень, в яких доводиться жити та працювати, архітектурні форми будівель – все це певним чином діє на нервову систему людини та викликає відповідні настрої;
-особливості взаємовідносин для людей. Настрій людей, з якими спілкуємося, часто мимоволі передається і нам. Коли людина зустрічає в інших привітне ставлення до себе, у нього з'являється стеничний настрій, і навпаки, виявлене по відношенню до нього неповагу, роздратоване, зле обличчя співрозмовника викликають поганий настрій;
- емоційно забарвлені думки та уявлення, в яких виражається задоволеність чи незадоволеність своєю поведінкою, результатами своєї роботи, вчинками та характером інших людей, їх гаданими чи дійсними почуттями та відносинами до нас тощо.
Афект - раптово виникаюче в гострій ситуації надмірне нервово-психічне перезбудження, що проявляється у тимчасовій дезорганізації свідомості та в крайній активізації імпульсних дій. Його відмінними рисами є:
-бурхливий зовнішній прояв емоційного переживання. Під час афекту людина може не помічати оточуючого, не давати собі звіту у подіях, що відбуваються, і у своїх власних вчинках;
-короткочасне, що відрізняється своєрідними ос Обов'язками перебіг емоційного переживання. Афект, будучи інтенсивним процесом, не може тривати довго і дуже швидко себе зживає;
-відома несвідомість емоційного переживання. У стані афекту людина іноді зовсім не розуміє, що вона робить, не в змозі керувати своїми діями та вчинками, не здатна тримати себе в руках, вона повністю захоплена емоційним переживанням і в той же час слабо усвідомлює її характер і значення.
-різко виражений дифузний характер емоційного переживання. Сильні афекти захоплюють цілком особистість людини та всі її життєво важливі прояви. При дуже сильних афектах нерідко перебудовуються та різко змінюються звичні установки особистості, характер і зміст відображення об'єктивної дійсності. Багато явищ і факти сприймаються інакше, ніж зазвичай, виступають у новому світлі, відбувається ламання сформованих раніше установок особистості.
Стрес - особливий емоційний стан, що виникає через сильні негативні подразники, які змушують організм терміново мобілізувати внутрішні приховані ресурси.
У нормальній ситуації стрес є тимчасовим явищем. що допомагає подолати проблему і вижити. У хворобливій ситуації(наприклад, під час війни) перманентний стрес може призводити до емоційного виснаження, а згодом - до психосоматичних проблем(хронічної втоми, тривожності тощо).
Висновки:
1.Емоційні процеси - це психічні процеси, які спонукають нас діяти певним чином.
2.Це реакції людини і тварин на вплив зовнішніх і внутрішніх подразників, що мають яскраво виражене суб'єктивне забарвлення.
3.Вони пов'язані із задоволенням/незадоволенням біологічних потреб.
4.Емоції є головним регулятором поведінки та важливим фактором прийняття рішень та організації діяльності.
5.Емоційні процеси поділяються на власне емоції, стрес, почуття, настрої, афекти та переживання.
6.Здатність розуміти свої почуття та вміння керувати ними(за рахунок уваги, мислення та волі) умовно називається “емоційним інтелектом” і може тренуватися.
7.Емоційне благополуччя є важливим фактором психологічного благополуччя особистості.
