Автор: Шашанк Джоші для The Economist
Оригінальний допис був опублікований 3 липня 2023 року
Україна вчить армії думати, тренуватися і планувати по-іншому
Солсберійська рівнина в Англії знаходиться далеко від Запоріжжя. Але - на короткий час - росіяни присутні тут. Батальйон парашутно-десантного полку британської армії відіграєж роль «оперативної групи «Ганнібал», підрозділу, що імітує російську доктрину. Їм протистоять батальйони з Королівського ірландського і гуркхського полків. Навчання «Шторм Уессекс» імітують умови в Україні: точний вогневий вплив, «всепроникний погляд» сенсорів і безліч перешкод. Командирам показують візуальні і електронні сигнатури кожного підрозділу. У центрі управління на супутниковому знімку видно дах оборонної позиції з гофрованого заліза, що відбиває випромінювання радарів: урок, що краще використовувати дерево. Вихлопи двигунів прикриті, щоб сховатися від інфрачервоних камер. Голоси приглушені, щоб не потрапляти на акустичні датчики.
Солдати вчаться на помилках. У першому раунді бойова група використовує високочастотне радіо. Джерело виявляють і знищують. У другому раунді війська спілкуються безпечно. «Ганнібал» відправляє дрон на розвідку. Маскування групи не відповідає вимогам, і її знову знищують. У третьому раунді група поводиться тихо, приховано, і її вартовий збиває дрон. Це помилка: «Ганнібал» обстрілює його останню зафіксовану позицію. На п'ятому раунді захисники здогадалися використати електронні випромінювачі-приманки. «Таким чином, - каже один з офіцерів, - наші молоді лідери вчаться у набагато більш наочний спосіб».
Західні армії зайняті визначенням того, які уроки вони можуть винести з України. Кожні два тижні британська армія збирає дані з поля бою і з Вісбадена в Німеччині, центру підтримки України. «Центр аналізу «взаємодії» між росією і Україною» на чолі з контр-адміралом Ендрю Беттоном підготував 70-сторінковий звіт, який є засекреченим. «Він підтверджує деякі вікові уроки, - каже контр-адмірал. «Стійкість є одним з основних напрямків нашої роботи: стійкість ваших збройних сил, стійкість вашої промислової бази, але в основі своїй - стійкість вашого суспільства».
Наразі ще зарано робити остаточні висновки. Міська м'ясорубка Бахмута відрізняється від атак бронетехніки. Тактика, яка спрацьовує одного місяця, провалюється наступного, оскільки люди адаптуються. І війна в європейському степу між двома радянськими арміями відрізняється від майбутньої повітряно-морської війни в Тихому океані. Але деякі принципи вимальовуються.
По-перше, сучасне поле бою може бути нещадним місцем. Сучасні сенсори можуть бачити речі з безпрецедентною точністю. Сучасні боєприпаси можуть вражати їх з безпрецедентною точністю. Штучний інтелект, чи то на борту безпілотника, чи то в штабі корпусу, підживлюваний потоками даних, може ідентифікувати цілі і визначати їх пріоритетність з безпрецедентною швидкістю і тонкістю. Але західні армії не оптимізовані для опанування цих технологій. Американський багаторічний цикл закупівель «підходить для танків і гелікоптерів», - говорить Ті Джей Холланд з американського XVIII корпусу, - але «занадто повільний, щоб встигати за темпами кіберпростору».
Потрібно продовжувати рухатись
По-друге, армії, які хочуть вижити, повинні розосереджуватися, ховатися і постійно рухатися. Камуфляж і обман знову в моді. Штаби повинні зменшуватися в розмірах, часто змінювати місце розташування і маскувати своє радіовипромінювання. «Я не зустрічав солдата, який би не навчився чогось у наших українських партнерів, - говорить генерал-майор Кріс Баррі, директор Центру сухопутних операцій британської армії. «Те, як вони копають свої позиції... піднімає [наші] стандарти». Один з офіцерів зазначає, що українські військовослужбовці, навчені важким шляхом мінімізації електронних сигнатур, не вмикають свої мобільні телефони навіть в англійській сільській місцевості.
Фізична підготовка все ще має значення. Необхідність «постійного руху» буде жорстоко впливати на військовослужбовців, зазначає генерал Джеймс Рейні з Командування майбутнього армії США: «Як це вплине на людей, які діють в такому темпі?» За його словами, для атаки, яка колись вимагала б чисельної переваги над супротивником у співвідношенні три до одного, тепер може знадобитися співвідношення дев'ять до одного, бо солдати не матимуть часу на відпочинок.
По-третє, технології підштовхують вогневу міць і розвідку далі вниз по ланцюгу командування. Взвод, який має доступ до українського додатку «Дельта», баражуючих боєприпасів і терміналів Starlink, може бачити і вражати цілі, які раніше були прерогативою вищих ешелонів. «Цей шлях загальновійськових з'єднань спускається все нжче і нижче» - каже генерал Баррі, вказуючи на те, що росія не змогла захопити аеродром на північ від Києва в перший день війни. «Вирішальний акт під Гостомелем, знищення першого гелікоптера, який дійсно загальмував російський наступ, ймовірно, був здійснений людиною з телефоном, ПЗРК «Стінгер» і безпілотником».
Це має багато наслідків. Це ускладнить логістику: як доставити їжу, боєприпаси і медичну допомогу більшій кількості менших підрозділів, які дедалі більше розосереджуються? Це змінить рекрутинг і підготовку: солдати потребують більше ініціативи, технічних знань і навичок. Це також відкриває нові можливості. Колись арміям доводилось концентрувати сили в одному місці, щоб досягти масовості. Тепер вони можуть досягти того ж ефекту децентралізовано. Корпус морської піхоти США, який передає високоточну зброю до підрозділів з 13 осіб, реорганізовується за цими принципами.
Існує і четвертий урок. Технології можуть зробити війну більш ефективною. Але якщо обидві сторони володіють технологіями, навіть високоефективна війна, швидше за все, буде пов'язана з величезними витратами крові, металу і коштів. Армії, які не мають достатньої чисельності і глибини, щоб поглинати втрати і залишатися життєздатними на полі бою, можуть виявити, що жодна цифрова хитрість чи тактичне чуття не врятує їх.
