Зараз нема такого світу,
де є прекрасним кожен день,
не призводить слово до конфлікту,
де завжди безліч є гарних ідей.
Де люди можуть в мирі жити
і бачать сенс в чужих життях,
де інших не збираються ганьбити
за вигляд, чи пройдений шлях.
Бажатимуть життя всі колориту,
наперекір підуть всім злим словам.
Зараз нема такого світу,
тому я створю його сам.
Цей вірш — про тремку рівновагу між втраченими шансами і надією розпочати знову. Як сповідь митця перед самим собою: про розлад всередині, про шторми, що минають, і про внутрішній компас, що веде далі — крізь сумніви, крізь безмовну ніч — до нового аркуша.
Цей вірш — про тремку рівновагу між втраченими шансами і надією розпочати знову. Як сповідь митця перед самим собою: про розлад всередині, про шторми, що минають, і про внутрішній компас, що веде далі — крізь сумніви, крізь безмовну ніч — до нового аркуша.
