Митець, музикант, актор
Murt Burner (нар. 18 грудня 1988, Кременчук, Україна) — художник та музикант, який створив власний стиль Met Expressionism, поєднуючи реалістичні деталі з абстракцією. Його роботи передають глибокі емоції та соціальні потрясіння, зокрема війну в Україні. Не маючи формальної художньої освіти, Murt надихався творчістю Баскія, Мунка та Модільяні, формуючи власний виразний стиль. Його картини та музика — це спосіб осмислення хаотичного світу. «Я не будую планів, бо не знаю, чи прокинусь завтра, але якщо прокинуся — обов’язково щось намалюю або напишу», — говорить Murt.
Я завжди вірив, що мистецтво — це не просто фарби на полотні, а спосіб говорити, кричати, бурчати і навіть саркастично посміхатися світові. Саме тому я створив Met Expressionism — стиль, який балансує на межі реальності та абстракції, не даючи жодного шансу буденності.
Коли світ втрачає кольори, залишається полотно, яке можна розфарбувати знову.
Я знаю, як це звучить: “Персональні бренди? Та я просто хочу малювати!” Повірте, я теж так думав.
Коли ти художник, усе навколо стає полотном: стіни у ванній, паркан сусіда чи навіть чек із супермаркету. Але між геніальним мазком пензля і рахунком за комуналку пролягає вузький міст, і балансувати на ньому — справжнє мистецтво.
Створення мистецтва — це процес, який одночасно викликає трепет і страх. Одна частина мене завжди думає: «Ну що, ось зараз створю шедевр!» А інша нервово шепоче: «Ну ти й фантазер. Куди тобі до шедевра?»
Якщо ви думаєте, що провокація — це лише спосіб викликати скандал і зібрати тисячі хейтерських коментарів, ви не зовсім помиляєтеся. Але в сучасному мистецтві провокація — це не просто епатаж, а ціла філософія.
Арт-ринок — місце, де можна не тільки задовольнити свої естетичні потреби, а й отримати непоганий прибуток. Як інвестиційний інструмент мистецтво не потребує стратегії “купити дешево — продати дорого”, адже тут головне — це інтуїція.
Колекціонування сучасного мистецтва — це більше, ніж хобі. Воно об’єднує емоційне задоволення, соціальний статус, економічні вигоди й навіть пошук себе. Але що насправді змушує людей витрачати час і гроші на твори, які іноді виглядають як “дитячі каракулі”?
Світ мистецтва давно став тією територією, де внутрішня порожнеча може знайти свій голос. Це той простір, де художники, наче алхіміки, перетворюють свою безмежну пустоту у щось відчутне й осмислене. Але що таке ця порожнеча? Це муза чи ворог?
Війна як джерело натхнення? Звучить абсурдно, але саме війна перетворює страх, біль і відчай у силу, яка здатна змінювати мистецтво. Як сьогодні художники осмислюють війни й конфлікти, зокрема війну в Україні? І чому їхні роботи — це більше, ніж просто картини?
