ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Одиниці мають почуття місії, яке призводить до того, що вони хочуть так чи інакше змінити світ, використовуючи той вплив, який вони мають. Вони прагнуть подолати несприятливу обстановку, особливо моральну несприятливу - таким чином, щоб вплинути на існуючий стан речей. Вони прагнуть досягти високих цінностей, навіть ціною особистої самопожертви.
Одиниці хочуть бути корисними. Хоча Одиниці мають сильне бажання працювати заради мети, вони також відчувають, що їм потрібно пояснювати свої дії самим собі, а також іншим. Така установка змушує Одиниць приділяти багато часу осмисленню наслідків своїх дій і тому, як утриматися від того, щоб не почати поводитися в суперечності зі своїми переконаннями. Внаслідок цього Одиниці часто переконують себе в тому, що вони люди, які «думають насамперед головою», раціоналісти, якими рухає логіка та об'єктивна правда. Вони шукають прийнятне пояснення з того, що, на їхню думку, вони мають зробити. Одиниці вірять, що якщо вони будуть суворими до себе (в результаті стаючи «досконалими»), то це виправдає їх у власних очах та в очах оточуючих. Прагнучи залишатися вірними своїм принципам, Одиниці намагаються не піддаватися впливу своїх інстинктивних спонукань, не даючи їм вирватися на свободу. В результаті ми отримуємо тип особистості, у якого є проблеми з придушенням/протистоянням агресії. Інші люди зазвичай вважають, що у цих людей хороший самоконтроль, хоча одиницям здається, що вони сидять на пороховій бочці пристрастей та бажань і що їм краще тримати їх у таємниці.
ПІДСВІДОМІ ДИТЯЧІ УСТАНОВКИ
Одиниці намагалися бути добрими дітьми: їм потрібно було виправдати власне існування. Просто бути дитиною було недостатньо, і багато молодих одиниць у ранньому віці були дуже серйозними і брали на себе дорослу відповідальність. Вони розуміли, що їхні батьки багато від них очікують. Одиниці могли переживати почуття роз'єднаності з фігурою свого захисника (зазвичай батька). Наявність іншого дорослого, з яким дитина може ідентифікуватися і йти вперед по життю, дозволяє позбавитися своєї залежності від матері і все більше відчувати власну індивідуальність та автономність. Якщо фігура захисника не зовсім якісно виконує свою роль, молоді Одиниці відчувають серйозну розчарованість. У результаті дитина розуміє, що вона має стати «Батьком» самій собі. Молоді Одиниці можуть реагувати на безлад навколо них, стаючи надмірно відповідальними, «голосом розуму» своєї сім'ї.
“Я встановлю свої власні лінії поведінки. Я стану постаттю батька для самого себе і сам собі стану моральним суддею. Я підтримуватиму порядок так, щоб ніхто більше не міг мною керувати, я сам буду керівником, щоб ніхто більше мене не зміг покарати„
ЗАХИСНА РЕАКЦІЯ
Одиниці можуть досягти серйозних результатів в зростанні особистості, почувши і відреагувавши на своє почуття особистого обов'язку. Зазвичай у цей час вони починають відчувати, що їм необхідно виправити все, що довкола них вимагає виправлення («Якщо я цього не зроблю, то ніхто не зробить!»). Вони починають думати, що, навіть якщо інші й захочуть вирішити проблему, вони не поставляться до цього так відповідально, як це зробили б Одиниці. Вони починають сильно фіксуватися на тому, щоб виправити, організувати та проконтролювати людей зі свого оточення. Вони також стають напруженими та серйозними, автоматично фокусуючись на тому, що неправильно. «Бути Одиницею це означає більшу частину часу бути обтяженою необхідністю завжди в будь-якій ситуації чинити правильно, контролювати свої думки та почуття, щоб не показувати їх, або якщо і показувати, то висловлювати їх відповідно до того, наскільки це правильно».
СОЦІАЛЬНА РОЛЬ
Вони відчувають, що повинні показувати іншим, як краще зробити те, що вони роблять, навіть якщо це щось просте. Наприклад, вони радять, як мити посуд чи складати газету після прочитання. Одиниці бачать себе як зрілих, відповідальних дорослих, оточених нерозумними, необережними дітьми. Роль Наставника також може призвести до того, що Одиниці стають нетерпимими до реакції інших людей. Одиниці можуть помічати, що оточуючі докладають зусиль, щоб щось зробити, але не впевнені, чи достатні ці зусилля. Їх дратує те, що люди витрачають цінний час, сумніваючись, чи правильно те, що їм Одиниці порадили. Вони відчувають що Їхнє роздратування та занепокоєння заважає середнім Одиницям щось пропонувати чи радити таким способом, щоб у реченні не чулася загроза.
ГНІВ І ОБУРЕННЯ
Гнів Одиниць спрямований одночасно і на себе за те, що у них не виходить жити відповідно до своїх ідеалів, і на інших за те, що вони ліниві та безвідповідальні. Однак, одиниці не завжди усвідомлюють свій гнів. Вони рідко відчувають гнів як такий, тому що їх СуперЕго переважно захищає їх від того, щоб бути «надто емоційними». Виражати свій гнів – значить втрачати контроль, бути менш ніж досконалим, тому Одиниці часто заперечують свій гнів кажучи, стиснувши зуби: «Я не злюся! Я лише намагаюся, щоб усе було правильно!
ПРАГНЕННЯ ДО ІДЕАЛУ
Середні Одиниці прагнуть досягнення своїх ідеалів, оскільки, роблячи це, вони почуваються корисними, що, своєю чергою, заглушає голос негативного Суперего. Вони хочуть знайти цілісність і почуття повноти, але в той же час, будучи зайнятими постійною оцінкою того, що відбувається, їх СуперЕго ділить їх на дві частини: одна «хороша», одна «погана». Навіть якщо Одиниці і наближаються до того, щоб відповідати власним стандартам, активне СуперЕго починає підвищувати ці стандарти.
БУТИ ПРАВИМ
Одиниці засвоїли урок, що для того, щоб їх любили, їм потрібно бути добрими, а для того, щоб бути добрими, їм потрібно бути правими. Така поведінка виявляється у постійному бажанні вказувати на помилки або показувати, як краще щось зробити. Бути правим - це ще одна спроба бути на хорошій стороні СуперЕго, ідентифікувати себе з ним, що допомагає зменшити його нападки і, відповідно, біль, який відчувають Одиниці. Нагадаю, що їх СуперЕго ділить їх на дві частини: одна «хороша», одна «погана».
