15 незнайомців і слон в кімнаті
Уявіть – ви заходите до приміщення, де зібралось 15 людей, яких ви бачите вперше. У вас є проблема (той слон, що в заголовку), чи можуть ці люди, яких ви можливо не зустрінете більше, допомогти вам вирішити своє питання? Чи працюють групові зустрічі психологічної підтримки?
За останніми даними, українці загалом, а жителі Чернігівщини зокрема, все частіше почали звертатись за психологічною допомогою.
З початком великої війни, психологічну підтримку українцям надають активно та безкоштовно. Всім нам відомий проєкт «Ти як?», що піклується по ментальне здоров’я, безліч гарячих ліній, де можна відразу отримати психологічну допомогу та серію тренінгів офлайн, що проводяться за фінансування іноземними донорами.
Цього разу зустріч, що відбулась в Чернігові, на базі Жіночого хабу, була присвячена психосоматиці – сигналам, що подає наше тіло на стресову чи травмуючу подію/ситуацію.
«Почуй своє тіло: як розпізнати виснаження та повернути сили».
Наш організм здатен до самовідновлення, але ми маємо створити умови для того, аби зцілитися – така філософія методу соматичного переживання (Somatic Experiencing), розробленого доктором Пітером Левіном. - розповіла Наталія, психолог Жіночого хабу. - М'який тілесно-орієнтований метод зцілення психічних травм і стресу. Він фокусується на відчуттях в тілі, а не лише на розмовах, допомагаючи нервовій системі відновити природну здатність до саморегуляції після пережитого шоку.
Підхід спирається на спостереження за дикими тваринами, які скидають напругу і повертаються до нормального життя після небезпечних для життя ситуацій, не отримуючи хронічного стресу. Замість того, щоб занурювати людину у болючі спогади, терапевт (через техніку відстеження тілесних відчуттів) допомагає вивільнити енергію, яка «застрягла» в тілі у вигляді травми, поступово відновлюючи відчуття безпеки та контролю. [Соматік Експіріенсінг Україна]
Саме в цьому методі і проходила робота групи.
Ще в далекому 1946-му психолог і дослідник Курт Левін започаткував серію тренінгових груп, де вивчав динаміку спілкування між людьми. Метод закріпився та набув свого поширення. Сьогодні це звична практика в наших реаліях.
Та чи всім вона підходить? Адже формат роботи, серед сторонніх людей, це по суті вихід з зони комфорту. Ми маємо відкритись перед ними, довіритись незнайомцям. Але водночас думки, якими діляться люди можуть викликати інсайти у нас.
Етапи роботи групи.
Спочатку ми знайомимось з правилами:
безоціночність - ніхто вам не скаже – не можна такого відчувати;
говорити лише про власний досвід- і поки ви говорите вас слухатимуть, справді уважно;
право «стоп» - ви можете припинити участь у будь якому відрізку часу, коли вам буде не комфортно;
конфіденційність – все, що сказано на цій зустрічі, має залишатись в її межах.
Тобто, такий стресуючий фактор як “що про нас подумають” сам по собі нівелюється, адже участники домовляються - не оцінювати і не засуджувати один одного.
Далі, ми себе діагностуємо. Маємо означити для себе проблему, ситуацію. Визначити де саме проблема ховається, в якій частині тіла.
Яким чином «промовляє» до нас через симптоми – головний біль, біль в животі, спині, ногах, ба навіть класично – в серці.
Практика.
Дуже цікавою стала техніка «Шрамування». За допомогою метафоричних карт (набори карток із зображеннями людей, життєвих ситуацій, природи чи абстракцій, які використовують у терапевтичних цілях).
Та в печінках мені це вже сидить.
Часто ми самі називаємо місце де наша проблема «засіла». Асоціативний ряд приміняється, отже мимовільно.
«Зверніть увагу на свої нирки – промовляє тренерка. – Що вони вам говорять? Чого потребують? Може масаж, або ж щоб ви їх «потримали»?»
І що цікаво, хоч який ви скептик, та в цей момент намагаєтесь (хоча б) сфокусуватись на місці, де цей орган розташований. Хай навіть він до вас і не «промовляє». Це про прислухатись до свого тіла. Що робимо ми, погодьтесь, не кожного дня. Ну якщо лише ви не почали практикувати ранкові медитації.
Учасники тренувались слухати своє тіло, розуміти чому воно так реагує та що з цим можна зробити.
Дозволений егоцентризм
Загалом, групові заняття тривають години дві, з перервами на каву-брейк. А цього більш ніж достатньо, аби сфокусуватись на собі, на власних відчуттях. Потренуватись піклуватись про себе, проговорюючи вголос за що я собі вдячний, за що вдячний іншим людям.
«Ти думаєш лише про себе» - знайома фраза? Ми не дозволяємо собі акцентувати на собі увагу, як би дивно це не звучало. На таких зустрічах вас навпаки будуть заохочувати заглядати всередину себе, і вас за це ще і хвалитимуть. А це приємно.
Однією рекомендацій щодо початку виходу з емоційного вигоряння є взаємодія та комунікація з незнайомими людьми. А групові зустрічі якраз вписуються в дану систему координат. Де висловлюються і слухають, де чужий досвід може чомусь навчити і можливо, це буде поштовхом до початку змін. Бо ж, сама найдовша мандрівка починається з маленьких кроків.
