Розлад харчової поведінки: їсти, щоб жити чи жити, щоб їсти

Автор: Вікторія Мельник

Досить часто під час скролінгу просторів соцмереж можна натрапити на "ідеалів". Вони мають бездоганну зовнішність, а їх фізична форма видається музею для поем💎. Буває, що дивлячись на таких людей виникає думка стати таким же, якщо не краще.

Полум’я мотивації яскраво палає, пальці енергійно тицяють по клавіатурі, а очі скажено шукають ефективні дієти, курси та режими тренувань для досягнення бажаної фігури. По трохи це переростає у незбалансоване обмеження в харчуванні, уникнення певних продуктів, які ніби "шкідливі"❌.

Та організм не залізний і починає боротися зі свідомими бажаннями. Виникають зриви у вигляді переїдання та викиду негативних емоцій на оточуючих і, звісно, звинувачення себе за “провал”…

На жаль, подібні історії все частіше стають суворою реальністю. Як правило, її головними героями стають молоді жінки у розквіті юності ще з несформованою особистістю, але вже з солідним багажем комплексів і цькуванням з боку батьків і однолітків. Найгірше те, що людина сама може не бачити своєї проблеми, а її власне сприйняття в дзеркалі не відповідає дійсності.

Викладена вище поведінкова реакція є проявом розладу харчової поведінки – однієї з основних психологічних проблем сьогодення.

Хочемо нагадати, що ми їмо з народження (раптом ви не в курсі), а наші стосунки з їжею – це найбільш ранні стосунки, на яких будується подальша взаємодія зі світом🧘.

Тому саме зараз пропонуємо розібратися в тому, що є розладом харчування, а що – нормою.

Розлади харчової поведінки – це проблеми психологічного характеру, пов'язані з порушеннями вживання їжі.

Як вже було сказано вище, за даними статистики частіше жертвами патології стають жінки молодого віку (2,6-8.4% у світі), хоча і частка чоловіків з роками все збільшується (0,74%-2,2% у світі).

Як таких причин виникнення є декілька, але основною і найбільше обґрунтованою є психологічна🧠. Деякі люди з анорексією можуть мати обсесивно-компульсивні риси характеру, які "полегшують" дотримання суворих дієт і відмову від їжі, незважаючи на відчуття голоду. У них може бути високий рівень занепокоєння і екстремальне прагнення до перфекціонізму, що змушує їх думати, що вони ніколи не стануть достатньо прекрасними.

Також розвитку анорексії сприяють психічні захворювання (наприклад, депресія, паранояльний та параноїдний розлади, надцінні ідеї, шизофренія), зловживання антидепресантами, транквілізаторами та іншими психотропними речовинами💊.

Коли можна запідозрити, що щось не так?

🍽З'являються зміни у харчуванні:

·       суворі дієти або обмеження у харчуванні (без медично обгрунтованих причин);

·       постійні відмови від їжі або великі періоди голодування;

·       надмірне зосередження на калоріях, жирах або інших компонентах харчування.

🫣Зміни в зовнішності та поведінці:

·       значна втрата або набір ваги протягом короткого періоду часу;

·       постійні скарги на почуття провини;

·       блювання або вживання ліків для зниження апетиту.

🧠Психологічні ознаки:

·       постійні почуття незадоволення своєю зовнішністю або тілом

·       збільшена тривожність або депресія, пов’язані з їжею або вагою, нав'язливе бажання постійного контролю спожитої їжі. Поява атипових проявів в поведінці (апатія або ж навпаки - агресія)

Пропонуємо пройти кілька тестів для оцінки ризику РХП:

1. https://www.idrlabs.com/eating-disorders/test.php - тест на визначення ознак та симптомів РХП.

2. https://www.evromed.vn.ua/tests/test-na-ymovirnist-nayavnosti-rozladiv-kharchovoyi-povedinky - тест на визначення ймовірності наявності РХП.

Які ж бувають види РХП? Спробуємо це розібрати на конкретних прикладах.

Неврогенна анорексія 

Найбільш типовий і поширений вид РХП, який характеризується суттєвим обмеженням споживанням їжі, що призводить до критичного зниження маси тіла. При цьому наявний сильний страх набрати вагу і більшість осіб, попри свою худорлявість, продовжують робити все можливе для схуднення. Для осіб з анорексією притаманний тотальний самоконтроль, спотворене самосприйняття, вони бачать надлишковий жир, там де його немає. З діагностичними критеріями неврогенної анорексії згідно даних DSM-IV може ознайомитись тут.

Само собою, нищівного впливу зазнає самооцінка. Засоби спрямовані на схуднення можуть включати як обмеження їжі (рестриктивний тип анорексії), так і надмірні фізичні навантаження та різного роду «очисні» дії (очисний тим анорексії): самовикликану блювоту, систематичне вживання послаблюючих та сечогінних медикаментозних засобів, що не виправдане медичними показами.

Також цілком показовим є різке схуднення одного з найкращих акторів сучасності – Крістіана Бейла. Зазвичай володар спортивної фігури він приголомшив аудиторію, коли схуд майже на 30 кг для ролі в психологічному трилері 2004 року «Машиніст». Він каже, що виживав на банці тунця, яблуці і сигаретах, читав по 10 годин, а спав всього по 2 години на добу.

Однак, попри вражаючу зовнішність і підготовку до ролі, ніяких емоційних стрибків у нього не було, а навпаки, можна сказати, актор досягнув дзену. Це, звісно, не виправдовує ризик подібного схуднення, але виключає наявність у нього РХП.

Неврогенна булімія

Даний тип РХП насправді багато спільного з анорексією, а саме: надмірний зв’язок самооцінки з фізичним станом тіла, страх набрати вагу. Лиш при булімії маса тіла не є нижче стандартних меж (зазвичай), натомість мають місце неконтрольовані приступи сильного переїдання. Це відбувається переважно на фоні дієт і голодування. Після приступів з'являються думки про самозвинувачення і страх набрати вагу. Нездоровий зв'язок з їжею та зайві кілограми спонукають до важких фізичних вправ по декілька годин в спортзалі, додайте сюди ще блювання, прийом сечогінних та проносних. На фоні таких крайнощів не уникнути проблем із здоров'ям. З діагностичними критеріями неврогенної булімії згідно даних DSM-IV може ознайомитись тут.

Ми бачимо, що хвороба не оминає світових зірок, які здаються нам і так бездоганним Але РХП не оминув і королівську сім'ю. Зокрема принцеса Діана хворіла на булімію.

Як зазначив біограф Мортон, булімія виникнула в принцеси незадовго до весілля з принцом Чарльзом після його слів про "пухку талію".

Ще один приклад: раніше вкрай відома серед тінейджерів акторка Ліндсі Лохан. У 2006 році актриса з’явилась у світлі камер вкрай схудлою, що не могло залишитись без уваги: дівчина страждала булімією.

Розлад з приступами переїдання

Відрізняється від попереднього тим, що хоч є напади переїдання, але самовикликання блювоти, вживання проносних відсутні. На фоні стресу або від бездіяльності може виникнути постійне бажання з'їсти що-небудь, навіть, якщо голод відсутній. Крім того, часто виникає відчуття сорому за об'єм з'їденої їжі, тому такі люди часто їдять на одинці. Темп споживання дуже швидкий, ніби хтось хоче забрати цю їжу або не можна зупинитися. Але такі приступи дуже часті, та погіршують якість життя і психоемоційний стан. З діагностичними критеріями розладу з приступами переїдання згідно даних DSM-IV може ознайомитись тут.

Серед відомих людей на цим тип РХП хворіли Ed Sheeran та Lady Gaga. Співачка в соцмережах виклала свою фотографію з поміткою: "Булімія і анорексія через 15 років" і зізналася, що ще з дитинства боролася з проблемами харчового характеру. Це пояснює постійні зміни у вазі співачки.

Для чого ж це все було викладено?

Так, далеко не всіх цікавлять проблеми зірок. Метою цього довгочиту, окрім ознайомлення з проблематикою РХП, було показати, що від цієї недуги ніхто не застрахований. Більше того, чим більший стрес отримує людина і чим більша відповідальність на ній лежить, тим вищий ризик виникнення даного захворювання.

У кожної людини своє життя, свої думки і проблеми. Тому не має сенсу порівнювати себе із зірками з ідеальною фігурою, описаними вище людьми чи навіть сином маминої подруги.

Тим більше, що, потрапивши в яму РХП, вилізти з неї набагато важче. Хтось вважає, що розлад повністю піддається лікуванню, а хтось, що як і з більшістю хронічних патологій, з ним живуть роками в рамках ремісії/загострення.

Основний принцип лікування РХП - це комплексний підхід до вирішення проблеми.

У більшості випадків потрібна кваліфікована психологічна допомога, АЛЕ ключовим є розуміння і бажання пацієнта/ки. Зазвичай достатньо амбулаторного лікування, хоча при РХП важкого ступеня, у яких потрібен цілодобовий медичний контроль. Процес лікування складний, багато в чому індивідуальний, тому його опис може бути окремою темою для довгочиту.

Проте, якщо вам цікаво прочитати про можливості терапії РХП, рекомендуємо почати вам з порівняльного огляду сучасних гайдлайнів, детальніше з яким ви можете ознайомитись за посиланням.

А крім цього рекомендуємо до перегляду шикарний подкаст каналу “Палає”, в якому ви побачите наочний приклад людей з даним розладом. Перейти можна за посиланням.

Зрозуміло, якщо ви запідозрили в себе чи своїх близьких ознаки РХП, варто звернутися за допомогою до спеціаліста без зайвих зволікань. Тому бережіть себе, і не забувайте, що ваш найкращий друг і найзапекліший ворог — це ви самі. І саме від вас залежить результат цих взаємовідносин.