І відчуття поруч з тобою таке неначе я гола.
Ти не дуже то й харизматичний,
Певно що просто мій особливий психолог,
Проводиш вночі мені свої психотерапії.
Навіть через декілька днів мої думки не покидають твої слова та дії.
Ти читаєш чи то розумієш мене настільки легко... Неначе я відкрита книга,
І від цього я червонію...
І думками благаю:
Головне щоб не помітив!
Я не сама оригінальна та цікава з усієї збірки,
Сама тягнуся до тебе....
Щось зачепило і я тепер як дурепа хочу наодинці з тобою одним бути.
Хочу почути твій голос, він ідеально підходить до цієї атмосфери...
Повір, з тобою мені набагато краще чим без тебе.
Я щось дурне скажу, пояснити намагаюсь...
Боже, що в думках твоїх про мене?
Пробач, мовчати з тобою не вийде..
Ти надто цікавий!
Ходжу перед тобою і гадаю:
Хай йому грець.. Чому перед тобою моя гола душа?
Без сорому і зайвих думок..
От би не мовити в голос:
Я б не тільки думки оголила для тебе...
І твій погляд постійно по тілу моєму блукає,
Що ж ти в мені шукаєш?
Мої думки катувати починають...
Чому ролі змінити не можна?
Чому я така з тобою?
Я впевнена в, тому що ти відчуваєш перевагу й владу наді мною.
Я хочу сказати як є... І певно не стримаюсь знову...
***
Сидимо самотньо удвох.
Ти той хто думки не покидає так просто,
Мене приваблюють розмови з тобою
Але.. Все дуже просто... Ти просто допомагаєш та виявляєш увагу.
Для тебе історія моя не зрозуміла до кінця..
Але завжди якісь то є нюанси.
І я б хотіла гадати :
Для мене ти все ще просто цікавий співрозмовник...
Але якщо буде після? Якщо це не кінець розмови...?
У тебе є плани та цілі, і я не підходжу для них..
Ти занадто серйозний, для тебе я тепер проблема...
Але ж ти сам колись допомогти мені запропонував.
Пробач мій психотерапевте... Я складна проблема ще й причепа.
