Ми кохалися очима
Жадали серцями
І мали словами.
Це був лише перепочинок,
Етап коли нічого не важливо...
Момент такий коли все не в серйоз
-
А я наївна
...
Не вір мені - повірю
Не кохай мене - покохаю
Але все це словами
Все це не насправді...
Це лиш момент, етап.. хвилина
Перепочинок від буденності життя
І я мінлива... Минати маю.
...
Не торкайся - не торкнуся
Не дивись - і не погляну..
І хай душа мене замучить
Нехай жадає цього неначе кисень,
Я краще задихнуся
Ніж буду для тебе "така"
...
І я брехлива..
Ми кохалися, не очима...
Тіла були близько, торкалися тісно....
В кінці я зрозуміла що "кохались" лиш слово... Мрія.
Ми жадали, не серцями - звісно...
Руками, губами... Це просто цікавість.
Але мали словами...
Не сказані фрази
Не початі розмови
Непорозуміння та відчай, принаймні з мого боку
...
Ми мали й отримали все це...
Та ж не зосталося нічого...
...
Ми кохалися очима...
Були тісні й жадали
Але втратили хвилини, хоч самі були не більшим.
Мали словами простір який не наповнений нічим
І я чіплялась за фрази
І була я "така"... Чіпка до біса..
Та лиш потайки, щоб ти не взнав
-
Бо не хотіла буть мінлива,
Але й вічна маю буть не я
