Твоя мати буде проти спілкування зі мною,
Особливо коли дізнається скільки мені років.
Але ж я не винна що вмію кохати без зупину..
Але я ж не винна що не маю кордонів..
Але ж я не винна що хочу показати тобі те що люди називають "любов’ю"
Твоя мати буде проти бачити мене поруч з тобою,
Бо я наче подаю тобі поганий приклад.
Бо серце її болить, не хоче вона, щоб отримала ти біль як і вона колись..
Твоя матінка у розпачі, бо не знає як правильно буде вчинити.
Заборонити спілкування зі мною і дати нещасливою прожити?
Чи дати волю самій помилки робити?
Але ж я не винна що вмію кохати без зупину..
Але я ж не винна що не маю кордонів..
Але ж я не винна що хочу показати тобі те що люди називають любов’ю.
До твоєї матері я підійду і тихо скажу :
Я не зможу скривдити її, повірте.. Зі мною їй буде тільки добре, погляньте як ми дивимось одна на одну. Вона буде щаслива.
Твоя мати не вина втому, що сьогодні не знає що люди називають любов’ю,
Вона також щиро любила...
Не мала кордонів, без зупину ту дівчину любила...
Але я не вона, не посмію так вчинити.
Я хочу поділити з тобою всі сльози та біль..
Матінко, повірте.. Я буду її любити, я не буду тою хто її скривдить...
Я винна втому, що кохаю без зупину,
Я винна втому, що втратила кордони з тобою...
І тебе я мила так щиро любила,
Але з нас двох все-таки завдав хтось кривди....
І твоя мати мене розуміє,
І каже мені :
Пробач дитино, що була проти... Пробач що вона завдала тобі кривди.
Не забувай мила що люди називають коханням чи любов’ю...
