Прокляття думок

Теплий душ змиває бруд та втому,

Але не може змити моїх думок.

У голові мов особисте пекло,

Із тисячі думок, які неможливо осмислити.

Це моє, мабуть, прокляття,

Це мій символ "Уроборус".

Знову і знову, я немов потопаю

В думках, із надією,

Та знову все руйную,

Через свої ж думки.

Так важко сконцентруватися,

Так важко забути.

Знову і знову, думки заповнюють голову,

Одне запитання не йде з голови.

Я знову прокручую усі події,

Я знову і знову повертаюся

У свій лабіринт Мінотавра.

Я собі задаю питання:

Чи є ще надія?

Чи я ще не вигорів повністю?

Чи просто накручую себе?

Мабуть, це так.

Я знову пишу непотрібні рядки,

Мені потрібна твоя відповідь.

Ти виведеш мене на світло

Або скинеш у самі низи,

Де я, мабуть, загасну.