Теплий душ змиває бруд та втому,
Але не може змити моїх думок.
У голові мов особисте пекло,
Із тисячі думок, які неможливо осмислити.
Це моє, мабуть, прокляття,
Це мій символ "Уроборус".
Знову і знову, я немов потопаю
В думках, із надією,
Та знову все руйную,
Через свої ж думки.
Так важко сконцентруватися,
Так важко забути.
Знову і знову, думки заповнюють голову,
Одне запитання не йде з голови.
Я знову прокручую усі події,
Я знову і знову повертаюся
У свій лабіринт Мінотавра.
Я собі задаю питання:
Чи є ще надія?
Чи я ще не вигорів повністю?
Чи просто накручую себе?
Мабуть, це так.
Я знову пишу непотрібні рядки,
Мені потрібна твоя відповідь.
Ти виведеш мене на світло
Або скинеш у самі низи,
Де я, мабуть, загасну.
