Пам'ятаєш, як ми гуляли під місячним сяйвом?
Наш танець під аркою, де музика грала.
Я думав, дивлячись у твої очі,
Що немає світу кращого за цей.
Але твій погляд ставав холоднішим,
Я, ще молодий і наївний,
Пропускав все повз себе,
Думав, що це кохання.
Любов, як наївна уява,
Та там не було справжньої любові,
Лише підліткова дурість й наївність,
Сильні відчуття, які сам собі придумав.
Я був готовий віддати все, що мав,
Чи ти про це знала? Ну звісно ж, ні.
Ти просто хотіла погратися,
Але переможцем став я.
Не той усміхнений хлопчик,
Яким всі хотіли б мене бачити,
Але справжній, зі шрамами на тілі,
І спогади, від яких врешті-решт зміг позбутися.
Ти просто хотіла гарно провести час,
А тут залишилася біля розбитого корита.
Ну а що ти хотіла?
Зустрічаючись у мене за спиною.
Здається, мав би відчути щось особливе,
Але для мене, тебе з того моменту не існує.
