Під місячним сяйвом

Пам'ятаєш, як ми гуляли під місячним сяйвом?

Наш танець під аркою, де музика грала.

Я думав, дивлячись у твої очі,

Що немає світу кращого за цей.

Але твій погляд ставав холоднішим,

Я, ще молодий і наївний,

Пропускав все повз себе,

Думав, що це кохання.

Любов, як наївна уява,

Та там не було справжньої любові,

Лише підліткова дурість й наївність,

Сильні відчуття, які сам собі придумав.

Я був готовий віддати все, що мав,

Чи ти про це знала? Ну звісно ж, ні.

Ти просто хотіла погратися,

Але переможцем став я.

Не той усміхнений хлопчик,

Яким всі хотіли б мене бачити,

Але справжній, зі шрамами на тілі,

І спогади, від яких врешті-решт зміг позбутися.

Ти просто хотіла гарно провести час,

А тут залишилася біля розбитого корита.

Ну а що ти хотіла?

Зустрічаючись у мене за спиною.

Здається, мав би відчути щось особливе,

Але для мене, тебе з того моменту не існує.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Степан
Степан@stepan

712Прочитань
7Автори
9Читачі
Підтримати
На Друкарні з 15 квітня

Більше від автора

  • Звідки повертають крила

    Вона стояла перед ним: очі повні здивування, на обличчі змішані емоції.

    Теми цього довгочиту:

    Проза
  • Фотографії спогадів

    Ніч, на вітрі догорає остання сигарета,

    Теми цього довгочиту:

    Вірш
  • Вірші про залізницю

    Нічні вокзали, і в правду, Місця дивовижні

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Вам також сподобається

Коментарі (2)

У вас такі сумні вірші . Це не є поганим , вірші для того й існують , щоб виказувати свої емоції . Просто маю надію , що ви однаковою мірою переживаєте і щось хороше .

Вам також сподобається