Мертві боги
Ми підносим дари мертвим богам
Вони лише промовляють мертві слова
Наша віра штучна й не жива
Немає основи до справжнього бога
Боги живуть за рахунок чистої віри
По при все та завдяки ми даруєм чисті думки
Залишились мертві силуети
Ми промовляємо — де ти?
Те світло що обіцяв нам давно
Залишилась темрява та лише вірні поети старої доби
Неофіти
У цьому світі виживають лише неофіти
Нові ідеї, мов граніти
З вірою в серці, силою слова
Ламають устої, знову і знову
В чистої віри є покровитель
Духовний захисник неофітів,
Стежок та вертепів,
Всіх цих див та памфлетів
У вас є питання?
Задавайте поети
Спробую я все це вам донести
Та не втрати сенсу всіх цих звитяг
Священні пісні та язичницькі тексти
Це все має колись рознестись по світу
Не втративши ідеї-граніту
Міста
Йдемо ми знову опівночі
Йдемо дорогами
Дорогами що обпивають лани золотого руна пшениці
До міст побудованих з початку віків
Зустрічати в містах сонце нового дня
Пити вранішнє кофе та їсти привокзальну шаурму
Йти коло могил древніх богів
Котрі будували міста
Котрі боронили їх від різного лиха та прадревньої єресі
Котрі вмирали за міста та залишали по собі нових
В цих містах зростали імператори
В них набирали війська
Та цими залізницями відправлялись на фронти
А ми все ще йшли
Час ішов за нами,
Шукаючи істинної правди серед брехні
Без назви
Він все ще пише листи
Пише листи у безодню
Пише пустими словами
Пусті речення що втратили сенс
Їх відносить осінніми вітрами
Далеко за обрій
Щастя розфарбоване в чорний
Ще довго заливатиме кров'ю
Серце молодого хлопчини
І знову, і знову
Забиватиме думки без причини
Гіркою тугою
Твій портрет
Захід весняного сонця
Молодого, живого
Не зможу забути я
Твої очі - перші вечірні зорі
Твоє волосся - хмари
Що спадають з небес
Твої вуста - промінь ніжного сонця
Твої обійми - весняний вітер
Що огортає своїм теплом
Твій голос - спів тисяч зірок
Що завжди дарують тепло
Твоє місто - що як титул
Тепер носить твоє ім'я
Повне життя та руху
Доріг що ведуть в забуття
Не забуть мені твої очі
Серед всіх цих розмов та вирів
Не забуть мені твої коси
Вічно б на них дивився б
