Зоряний вітер
Все тая ніч пустая
Все світять зорі в далечі
Та там більш нічого і немає
Одні лиш зорі далекі
Все вічність круте жорна тай лише
Засипає небокрай пилом золотавим
Зоряний вітер їх несе
У далекі небокраї
Все дме і дме
Засипаючи волосся всіх
Хто йде, чекає, не покине,
Усіх хто спить
Усіх кого зірки не минуть
З усіх усюд
Все буде пилом тих зорей укрито
Усе ж це буде на віки
***
Сонце сходило лише тоді
Як вставала вона від сну
Все здавалося таким простим
Як бачив її усмішку ясну
Очі повні життя
Теплі обійми
Це прекрасне життя
Любив та люблю
Її добре серце та чуйну душу
Нічні розмови та вранішню наготу
Все було так просто, бо я її люблю
Лише ніжність й слова
Тепло та доторки рук
М'яке волосся що гладить моя рука
Її щирість та чесні слова
Що завжди говорила вона
Все що було та все що буде
Ми тримаємося за те що є
Тому що я кохаю тебе
