22.08.2012 р.
***
Продовження? Чи має бути?
Запитую я знов себе -
Відкрити очі, осягнути
Нездолану оцю межу!
***
Твій всесвіт дуже є далеким
Думки і бачення не те,
Відтак на марне сподіватись,
Що зрозумієш ти мене.
***
Існуй, живи та май родину,
Ба навіть діточок, дружину.
На все тепер є воля Божа -
Ця доля на мою не схожа!
***
Бур'ян в душі, бур'ян у серці
І на городі і за ним -
Я вирву може із землиці,
Ніколи з себе й поготів.
Сон-спогад, де друзі стають примарами, дерева — свідками, а кожен кадр — спроба зрозуміти себе. Алебарди, руїни й зламані лінзи ведуть крізь хаос втрат і прощення. Це падіння в себе, де навіть мовчання має звук, а згадка — вагу кулі.
Сон-спогад, де друзі стають примарами, дерева — свідками, а кожен кадр — спроба зрозуміти себе. Алебарди, руїни й зламані лінзи ведуть крізь хаос втрат і прощення. Це падіння в себе, де навіть мовчання має звук, а згадка — вагу кулі.
