У плетеному фотелі
Поруч з вогнищем гарячим
Сидить пані сивокоса,
В’яже светра. Бачить –
По той бік на підвіконні
Лежить кіт молочно-білий.
Жовті очі – як жаринки,
А він сам – мов скам’янілий.
Білі вуха, що бурульки,
Сторчма стоять на макітрі.
Довгі вуса, пишне хутро,
Колисає лютий вітер.
Тільки очі – жовті, палкі –
Зазирають до кімнати
І благають відчайдушно –
Упусти мене до хати.
Погляд той жовтогарячий
Сили терпіти не має.
Пані з крісла піднялася
І в’язання відкладає.
До вікна вона підходить,
Прочиня кватирку тихо.
Кіт молочний вже в кімнаті
Коло вогню – ледве диха.
Пані знову у фотелі,
Спиці цокотять тихенько.
Кіт у неї на колінах
Муркотить свою пісеньку.
Так спливають три години:
Сон вогонь здолати зміг,
Спиці мовчать на підлозі,
Де був кіт – там тільки сніг.
29.10.2023
